29.Торгові звичаї в світовій торгівлі

Суттєвий вплив на зміст зобов’язань сторін здійснюють торгові звичаї, що склались в міжнародній практиці. Під торговим звичаєм розуміють загальновизнані правила, що склались в світовій торгівлі, містять ясне і визначене положення щодо конкретного питання. До торгових звичаїв відносять також ділові узвичаєності (рос.-“обыкновения”), які іменуються “узансами”.

Торгові звичаї повинні відповідати наступним вимогам:

-носити характер загального правила (тобто дотримуватись у всіх чи в більшості випадків, до яких воно застосовуване);

-бути єдиним, що визнається як звичай на тій території, де воно застосовується: не може бути двох різних правил , яким визначаються як звичай на одній території;

-бути достатньо відомим в відповідній галузі торгівлі (загальновизнаним), визначеним за своїм змістом і розумним, не допускати неоднозначного і нечіткого трактування.

Важливою умовою використання торгового звичаю є знання його сторонами, що здійснюють угоду. Але при цьому на перший план виходить не суб’єктивний критерій (знання чи незнання), а об’єктивність – відомість звичаю на данному ринку.

Торгові звичаї публікуються в біржових правилах, спеціальних збірниках торгових палат, матеріалах робочих комісій Комітету сприяння зовнішньої торгівлі ООН та ін.

Для уникнення можливих суперечок і арбітражних розглядів сторони, як правило, вносять в контракт найбільше уточнюючих умов.

Загальні правила застосування торгових звичаїв полягають в наступному:

-сторони пов’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, і практикою, яку вони встановили в своїх взаємовідносинах;

-при відсутності домовленості про інше вважається, що сторони передбачали застосування до їх договору чи до його укладення звичаю, про який вони знали або повинні були знати і який в світовій торгівлі широко відомий і постійно дотримується сторонами в договорахцього виду в відповідній області торгівлі.

Слід вказати, що сторонам можуть бути невідомі відмінності, які існують в торгових звичаях і тоді один з контрагентів може висунути з посиланням на торговий звичай ті чи інші вимоги, які інша сторона не мала на увазі при укладенні угоди. Отже, необхідно знати в яких випадках може мати місце застосування торгових звичаїв по відношенню до конкретних угод. Може бути два випадки, коли застосовується торговий звичай:

а) коли в законі немає відповідної норми;

б) коли в самій угоді не містяться якісь вказівки по розв’язанню питання.

Торгові звичаї історично виникли як звичаї, застосовувані на території окремих країн або одному пункті (морському порту) конкретної країни. Тому поділяються на звичаї, що стосуються зовнішньоторгових оборудах, та звичаї, що діють у внутрішній торгівлі. Внаслідок того, що вони стосуються однаковим за своїм змістом відносин, в деяких випадках вони можуть співпадати, але в окремих – сильно відрізнятись. Для прикладу, при існуванні загальноприйнятих в світовому торговому оборотізагальних визначень умов поставки (FOB, CIF, франко-склад тощо) в окремих країнах застосовувана деталізація цих термінів може суттєво змінити їх зміст.

Тому встановлення змісту конкретного звичаю в випадку сумнівів здійснюється на підставі доказів. До них відносяться зведення (рос.-“своды”) торгових звичаїв, довідники, довідки, експертні висновки відповідних організацій.