Південнонімецькі діалекти
Південнонімецька група діалектів поширена в південній частині Німеччини, в Швейцарії та Австрії. Північна частина південнонімецького простору охоплена східно- і південно-франкськими діалектами, що належать до великої групи франкських діалектів[5], продовжуються на північно-заході доНідерландів та Бельгії. Відповідно, західну і східну частину займають дві найбільші групи — алеманські[6] і баварські діалекти[7]
Франкський (Fränkisch)
* Східно-франкський (Ostfränkisch)
* Південно-франкський (Südfränkisch)
Алеманський / Швейцарський (Alemannisch / Schweizerdeutsch )
* Швабський (Schwäbisch)
* Ніжньоалеманський (Niederalemannisch)
* Верхньоалеманський (Hochalemannisch)
* Гірськоалеманський (Höchstalemannisch)
Баварський (Bairisch)
* Північно-баварський (Nordbairisch)
* Средньобаварський (Mittelbairisch)
* Південно-баварський (Südbairisch)
12
Фразеологізми із творів літератури
-Das ist des Pudels Kern!-Ось де собака була зарита!(«Фауст» Гете)
-Die Gretchenfrage.-(питання гретхен)питання,яке здається легким,але відразу відповісти на нього неможна.(«Фауст» Гете)
-Das ist ein weites Feld,Liuse.- раще про це не говорити; залишимо це або Це довга історія!(«Ефібриз» Теодор Фонтана)
-Im Westen nichts Neues.-дослівно-На західному фронті все по старому,а означає- відсутність видимих змін.(роман Еріха Марія Ремарка «На зіхідному фронті все по старому»)
-Kleiner Mann was nun?- Маленька людина, що ж далі?(назва роману Фаллада, 1932)
13. Історія німецької літератури: періодизація й основні тенденції
Німецька література раннього середньовіччя 750 |
Німецька література високого середньовіччя 1170 |
Німецька література пізнього середньовіччя 1270-1470 |
Відродження і гуманізм 1500 |
Література бароко 1600 |
18 ст. – перша німецька література ( Лессінг)
Просвітництво 1720 до 1785 р.
Романтизм 1793-1830
Реалізм 1850-1880
Натуралізм 1880-1890
Символізм 1890- 1920
Імпресіонізм 1890- 1918
Експресіонізм 1910- 1920
Постмодернізм 1960-1990
Література Німеччини (загальна характеристика). В німецькій літературі сучасна історія не відображалася в усій повноті і конкретності - для духовного життя німецьких інтелігентів була характерна відстороненість від сучасності. Більшосьі німецьких письемнників дійсність часто давала лише поштовх для філософських та етичних дискусій. Багато творів відзначаються ускладненістю форм. Вплив декадансу, опорою якого була філософія Ніцше. В Німеччині відбувається швидке чергування натуралізму, символізму та експресіонізму. Послідовними пропагандистами натуралізму були Арно Гольц та Йоганнес Шлаф. Під псевдонімом Гольмсен вони опублікували спільну збірку "Тато Гамлет”. Німецький символізм виник як відгук на французьку символісьтську поезію. Стефан Георге та Гуго фон Гофмансталь, поети-символісти, були споріднені з неоромантикою. Вони стверджували духовний аристократизм, зневагу до побуту, ніцшеанство. Райнер Марія Рільке (1875-1926) близький до символізму своїм прагненням висловити невисловлюване, пантеїстичність, іраціоналізм почуттв і думок. У перших поетичних збірках "Жертви ларам” та "Вінчаний з нами” (1896) відчутні впливи лірики Гьоте та раннього Гейне. "Часослів”(1905) - центральна поетична книга Рільке, над якою він працював майже десятиліття. Релігійні мотиви. Експресіонізм в німецькій літературі започаткувала драма Вальтера Хазенклевера "Син” (1913), що мала на меті "переробити світ”. Інші експресіоністи - Леонгард Франк, Йоганнес Бехтер, Георг Кайзер. Починають у цей період творити брати Томас і Генріх Манни. Одним з найкрупніших драматургів Німеччини і найвидатнішим літератором цього періоду є Гергарт Гауптман (1862-1946)(... ).
№ 14
Готфрид Келлер (нім. Gottfried Keller; 19 липня 1819 , Цюріх - 15 липня 1890 , там само) -швейцарський письменник , класик німецькомовної швейцарської літератури. Дебютував у 1846 році віршами політичного характеру. Автор роману « Зелений Генріх » (1855 , друга редакція 1879-1880) , написаного в традиціях « роману виховання » , збірників новел «Люди з Зельдвіли » (т. 1-2 , 1856-1874) , « Сім легенд » (1872) , « Цюріхський новели » (1878 ) , « Вислів » (1881) , роману « Мартін Заландер » (1886).
Ге́рман Ге́ссе (нім. Hermann Hesse, *2 липня 1877, Кальв (Німеччина) — †9 серпня, 1962, Монтаньйола (Лугано, Швейцарія)) — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1946 року. Найвідоміші твори: «Степовий вовк» (Der Steppenwolf), «Гра в бісер» (Das Glasperlenspiel).
Йо́ганн Во́льфґанґ фон Ґе́те (нім. Johann Wolfgang von Goethe) 28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майні—22 березня1832, Веймар) — німецький поет, письменник, драматург, мислитель і натураліст.
Страждання юного Вертера (1774)
Фауст (1774—1831)
Іфігенія в Тавриді (1779—1786)
Торквато Тассо (1780—1789)
Еґмонт (1788)
Римські елегії (1790)
Роки навчання Вільгельма Мейстера (1795—1796)
Поезія і правда (1811—1833)
Західно-східний диван (1814—1819)
Роки мандрівок Вільгельма Мейстера (1821—1829)
То́мас Манн (нім. Thomas Mann) — (*6 червня 1875, Любек, Німеччина — †12 серпня 1955 поблизу Цюріха, Швейцарія) — німецький письменник, філантроп,есеїст, брат Генріха Манна. Найвідоміші:
Зачарована гора (Zauberberg) (1924, укр. пер. 2009)
Маріо і чарівник (Mario und der Zauberer) (1930) новела
Ері́х Марі́я Рема́рк (нім. Erich Maria Remarque, при народженні — Еріх Пауль Ремарк (Erich Paul Remark); *22 червня 1898, Оснабрюк — †25 вересня 1970,Локарно) — один з найвідоміших німецьких письменників XX століття.
Притулок Мрій (нім. Die Traumbude) (1920)
Гем (нім. Gam) (1924)
Станція на обрії (нім. Station am Horizont) (1927/28)
На західному фронті без змін (нім. Im Westen nichts Neues) (1928/29)
нім. Der Feind (1930/31)
Повернення (нім. Der Weg zurück) (1930/31)
Три товариші (Drei Kameraden) (1936/37)
Возлюби ближнього свого (Liebe Deinen Nächsten) (1939/41)
Тріумфальна арка (Arc de Triomphe) (1945)
Іскра життя (Der Funke Leben) (1952)
Час жити і час помирати (Zeit zu leben und Zeit zu sterben) (1954)
Der letzte Akt (1955)
Seid wachsam!! (1956)
Остання зупинка (Die letzte Station) (1956)
Чорний обеліск (Der schwarze Obelisk) (1956)
Позичене життя (Geborgtes Leben) (1959/61)
Ніч у Лісабоні (Die Nacht von Lissabon) (1961/62)
Земля обітована (Das gelobte Land) (1970)
Тіні у раю (Schatten im Paradies) (postum 1971)
6. Бернхард Шлінк (нім. Bernhard Schlink * 6 липня 1944, Білефельд, Німеччина) — німецький юрист та письменник.
Гордієв бант (1988 р.)
Читець (1995 р.)
Дівчина з ящіркою (1995 р.)
Коханець (2000 р.)
Син (2004 р.)
Солодкий горішок (2004 р.)
Обрізання (2004 р.)
Зрада (2004 р.)
Жінка з бензоколонки (2004 р.)
Повернення (2006 р.)
Інший чоловік (збірник розповідей, 2006 р.)
Три дні (2010 р.)
Правосуддя Зельба (2010 р.)
Обман Зельба (2010 р.)
Прощання Зельба (2010 р.)