2)Австрія
Oster +reich
Існувала до 1806 р у межах Другої св. Імперії З 1806 року – самостійна, у 1936 – приєдналась до Нім
А з 1946 р знову самостійна
Культурна специфіка : - віра(католицизм), - герм + слов + романські культури
3)Швейцарія
У 1291 вийшла зі складу 1 рейху
Потім 3 області об’єднались в так званий «вічний союз»
Культурна специфіка: - 4 державні мови9нім, франц, італ, ретороманська), - культури: тюркська, герм, роман, слов
4)Люксембург
З 1354 р – велике князівство
5)Leichtenstein
8
Діалекти
Усі німецькі діалекти належать до західногерманського діалектного континууму, до якого входить такожнідерландська мова. На території сучасних Німеччини, Австрії, Швейцарії, Люксембурга, Ліхтенштейна, Італії іНідерландів вирізняють три великі групи діалектів: нижньонімецькі (Niederdeutsch), средньонімецькі (Mitteldeutsch ) і південнонімецькі (Oberdeutsch), причому останні дві групи прийнято розглядати у складі верхньонімецьких діалектів, мовним кордоном яких на півночі є Лінія Бенрат[1]. Окремі діалекти та мовні варіанти, що входять в кожну з цих груп, мають окрім географічних також мовні відмінності, що виникли під впливом багатьох чинників:культурних, географічних та історичних. Свої особливості у фонетиці і лексиці мають австрійський ташвейцарський[2] варіанти, для яких характерні інша артикуляція початкових p-, t-, k-, вживання в мові іноземних слів, австріцизмів і гельвецізмів та інші особливості, не характерні для німецької мови Німеччини.
Нижньонімецькі діалекти
Нижньонімецька група діалектів (Niederdeutsch,Plattdeutsch) поширена на півночі Німеччини і в східній частиніНідерландів. Ніжньофранкські діалекти зазвичай виділяють (як діалекти нідерландської мови) в окрему групу[3]. У списку наведено всі великі діалекти цієї групи без розрізнення області їхнього поширення. Нижньосаксонські, які також називають західно-нижньонімецькими, і східно-нижньонімецькими діалектами, об'єднуються поняттямнижньонімецька мова. Західні діалекти цієї мови відрізняються від східних насамперед у історичному контексті, оскільки мови сходу певний час зазнавали потужного впливу слов'янських мов[4]. Деякі діалекти східно-нижньонімецького простору перетинаються з східно-средньонімецькими діалектами.
Ніжньофранкський (Niederfränkisch)
* Голландський (Holländisch)
* Брабантський (Brabantisch)
* Фламандський (Flämisch)
* Лімбургійська (Limburgisch)
* зеландські (Seeländisch)
* Нижньорейнський (Niederrheinisch)
нижньосаксонський (Niedersächsisch)
* Вестфальський (Westfälisch)
* Остфальський (Ostfälisch)
* Північно-нижньосаксонський (Nordniedersächsisch)
Східно-нижньонімецький (Ostniederdeutsch)
* Марксько-бранденбурзький (Märkisch-Brandenburgisch)
* Мекленбурзько-померанський (Mecklenburgisch-Vorpommersch)
* Задньопомеранський (Hinterpommersch)
* Ніжньопрусський (Niederpreußisch)
Средньонімецькі діалекти
середньонімецька група діалектів поширена в середній частині Німеччини, причому область її розповсюдження являє собою вузьку смугу, що відокремлює нижньонімецький діалекти від південнонімецьке. Средньонемецкие діалекти, як і північна група, діляться на дві частини — західну і східну. Західна здебільшого включає франкські діалекти, що тривають до південнонімецьке простору. У східній частині переважають тюрінгському-верхнесаксонські діалекти, що займають великі території на захід від лужицької діалектної групи.
Західно-средньонімецькі (Westmitteldeutsch)
* Средньофранкський (Mittelfränkisch)
* Рейнсько-франкський (Rheinfränkisch)
* Гессенський (Hessisch)
Східно-средньонімецькі (Ostmitteldeutsch)
* Берлінсько-бранденбурзький (Berlin-Brandenburgisch)
* Лужицький (Lausitzisch)
* Тюрінгсько-верхніосаксонський (Thüringisch-Obersächsisch)
** Саксонський (верхньосаксонський) (Obersächsisch, вкл.: ‘‘Meißenisch, частково ‘‘Osterländisch)
* Сілезький (Schlesisch)
* Верхньопрусський (Hochpreußisch)