Колективний договір (угода)

Особливістю трудового права є те, що в ньому одним із джерел правових норм, поряд із законами і підзаконними актами, виступає колективний договір (угода).

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР - це угода між роботодавцем і профспілковим органом (або представниками трудового колективу), що містить правові норми з питань оплати праці, інших соціальних і трудових прав працівників.

Основним нормативним актом, що регулює порядок укладення колективних договорів, їх зміст, контроль за виконанням є Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р.

Колективний договір - це локальний нормативний акт, що діє в межах організації де він прийнятий протягом установленого строку. Він регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини на підприємстві, в установі, організації. Колективна угода являє собою нормативний акт, що регулює ті ж відносини, що і колективний договір, тільки на державному, регіональному чи галузевому рівні.

Сторонами колективного договору виступають:

1. Власник чи уповноважений ним орган.

2. Один чи декілька профспілкових чи уповноважених на представництво трудовим колективом органів, а у випадку відсутності таких органів - представники трудящих, зібрані й уповноважені трудовим колективом.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, що використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

До нього можуть включатися взаємні зобов'язання роботодавця і працівників з таких питань:

• зміни в організації виробництва і праці;

• форма, система і розмір оплати праці, механізм регулювання оплати праці;

• участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

• режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку;

• умови з охорони праці;

• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування;

• контроль за виконанням колективного договору.

Колективний договір може передбачати додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії та соціально-побутові пільги.

Колективний договір укладається на основі законодавства. Тому не допускаються такі положення колективного договору, що погіршують положення працівників у порівнянні з чинним законодавством.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспільки.

Єдність колективного договору і колективної угоди проявляється в тому, що ці акти є обов’язковими для юридичних осіб, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Колективні договори підлягають реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Галузеві та регіональні угоди пілягають підвідомчій реєстрації Міністерством праці та соціальної політики України.

Укладенню колективного договору передує процедура розробки такого договору. Ініціатором переговорів може бути кожна зі сторін. Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору сторони на рівноправній основі утворюють комісію зі своїх представників. Рішенням сторін визначаються терміни, місце проведення переговорів, порядок денний. При недосягненні згоди сторонами складається протокол розбіжностей, в який вносяться остаточно сформульовані пропозиції про міри, необхідні для усунення причин розбіжностей, а також про термін поновлення переговорів.

Колективний договір набирає чинності з дня підписання представниками сторін, або з дня, зазначеного в колективному договорі (угоді). Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий чи не переглянуть чинний колективний договір, якщо інше не передбачено колективним договором (угодою). Строк, на який укладається колективний договір, визначається угодою сторін.

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після державної реєстрації організації.

Усіх працюючих, а також щойно прийнятих на підприємство роботодавець повинен ознайомити з колективним договором.

Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, чи уповноваженими ними представниками.

Сторони, які підписали колективний договір, щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про його виконання.

Внесення змін і доповнень у діючий колективний договір можливо тільки лише по взаємній згоді сторін (оформляється додаткова угода).

Законодавством установлена відповідальність за порушення і невиконання колективного договору (угоди), ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю, а також за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення договору; за навмисне порушення термінів переговорів; за незабезпечення роботи комісії.

Спори з цих питань розглядаються у судовому порядку.