Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна організації винними протиправними діями.

МАТРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКА - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку працівника відшкодувати у встановленому законодавством порядку і розмірах пряму дійсну шкоду, заподіяну організації протиправним і умисним невиконанням чи неналежним виконанням своїх трудових обов'язків.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності працівника є наявність таких юридичних фактів:

1) порушення працівником трудових обов’язків;

2) пряма дійсний шкода - матеріальна шкода (втрата, пошкодження або знищення майна організації);

3) причинний зв'язок між порушенням та заподіяною шкодою;

4) вина працівника.

Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Працівник, який задав матеріальної шкоди підприємству, організації, установі, несе матеріальну відповідальність незалежно від того, чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, яким спричинено цю шкоду.

Чинне законодавство встановлює 2 види матеріальної відповідальності:

1) Обмежена, що не перевищує середнього заробітку працівника;

2) Повна, що настає у випадках, якщо:

- між працівником і організацією укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність;

- майно чи інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю;

- шкоди завдано працівником у стані сп'яніння;

- шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або зіпсуттям продукції, матеріалів, інструментів, виданих працівникові в користування;

- відповідно до чинного законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність;

- шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

- шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки злочину.

До матеріальної відповідальності може бути притягнутий як працівник, так і роботодавець.

Згідно з чинним законодавством організація є суб'єктом матеріальної відповідальності у випадку заподіяння шкоди працівнику і зобов'язана відшкодувати працівникові матеріальні збитки у разі:

1) незаконного звільнення, переведення або відсторонення працівника;

2) неправильного формулювання запису у трудовій книжці під час звільнення працівника, що унеможливлювало б його наступне працевлаштування;

3) затримки видачі трудової книжки або розрахунку при звільненні та в інших випадках;

4) несвоєчасної виплати заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати.

У разі заподіяння потерпілому працівнику моральної шкоди вона також підлягає відшкодуванню.

Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів

При виконанні працівником визначеної роботи між ним і власником організації чи уповноваженою ним особою можуть виникати певні непорозуміння, спори, вирішення яких передбачене чинним законодавством.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРИ – це непорозуміння між працівником і роботодавцем з питань застосування норм трудового законодавства та договорів про працю, про які заявлено в орган, компетентний розглядати трудові спори.

Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів регулюється КЗпП і ЦПК.

Індивідуальні трудові спори розглядаються:

• комісією по трудових спорах (КТС);

• місцевими судами.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами трудового колективу організації з кількістю працюючих не менше як 15 чоловік.

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами. Комісія обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії. Комісія по трудових спорах організації має печатку встановленого зразка.

Працівник може звернутися до КТС або безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

КТС розглядає заяви у 10-денний строк. Трудовий спір розглядається в присутності працівника. Рішення приймається більшістю голосів. Працівник або работодавець можуть оскаржити рішення КТС у місцевий суд протягом 10-ти днів з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії.

Рішення КТС підлягає виконанню работодавцем у 3-денний строк по закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження.

Працівник може безпосередньо звертатися до суду для вирішення трудового спору.

Для звернення работодавця до суду з питаннь стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної шкоди.