3. Види кваліфікації злочинів.

Кримінально-правова кваліфікація — це різновид юр кваліфікації, яка грунтується на кримінальному законі. Оскільки крим закон визначає, які суспільне небезпечні дії є злочинами і передбачає відповідні санкції за їх вчинення, крим-прав кваліфікація — це, інакше кажучи, кваліфікація злочинів. У теорії права розрізняють два види кваліфікації злочинів: 1) офіційну (легальну), 2) неофіційну (доктринальну). Офіційна (легальна) кваліфікація — це крим-прав кваліфікація, яка провадиться особами, спеціально уповноваженими від імені держави: працівниками органів дізнання, слідчими, прокурорами, суддями. Офіційна кваліфікація провадиться на всіх стадіях руху крим справи — від її порушення до розгляду в порядку нагляду. Неофіційна (доктринальна) кваліфікація — це відповідна оцінка злочинного діяння, яку надають наукові працівники, автори журнальних статей, монографій, підручників, студенти, що вивчають конкретні кримінальні справи. Неофіційна кваліфікація відбиває тільки думку осіб, які її здійснюють, роз'яснює їхні відповідні позиції і має значення для вивчення права і формування правових поглядів у сус-ві. Необхідно також зазначити, що доктринальна кваліфікація впливає на легальну, а це сприяє більш глибокому з'ясуванню права, формуванню професійної правосвідомості працівників правоохоронних органів, які надають офіційне тлумачення крим закону по конкретних справах. Крим-пра кваліфікація являє собою динамічний процес, в розвитку котрого встановлюється відповідність між негативно оцінюваним діянням і кримінально-правовою забороною, передбаченою.у правовій нормі.

4. Формула кваліфікації злочинів.

Формула кваліфікації - це сукупність цифрових та буквених позначень, які вказують на статті (а також їх частини та пункти) Загальної та Особливої частин закону про крим відп-ність, за якими кваліфікується діяння. Значення ФК полягає в тому, що з її допомогою можна здійснити стисле й точне посилання на закон про кримінальну відповідальність, скоротити обсяг процесуальних документів. Загальні вимоги до ФК такі: 1) в ній має бути названа стаття (і) закону про крим відп-ність (КК), за якою (йми) кваліфікується діяння; 2) якщо стаття поділена законодавцем на кілька частин або пунктів, слід вказати відповідну структурну частину цієї статті; 3) за необхідності потрібно зробити посилання на статті Загальної частини КК:

- якщо має місце готування до злочину, то при кваліфікації потрібно послатися на ч. 1 ст. 14 та на статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідний закінчений злочин (наприклад, ч. 1 ст. 14, ч. З ст. 185 КК України - готування до крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище); - якщо має місце замах на злочин, то залежно від його виду (закінчений чи незакінчений) потрібно послатися на ч. 2 або ч. З ст. 15 КК України та на відповідну статтю Особливої частини КК (наприклад, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 185 КК України - замах на вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище);

- якщо злочин вчинений у співучасті (і це не «співучасть особливого роду», яка прямо передбачена статтею Особливої частини КК), то при кваліфікації слід вказати частину ст. 27 КК, яка передбачає діяльність співучасника того виду, діяння якого кваліфікуються (наприклад, ч. 5 ст. 27, ч. З ст.185 КК України - пособництво у вчиненні крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або крадіжки, що завдала значної шкоди потерпілому);

4) у ФК належить правильно розставити розділові знаки, записати її так, щоб уникнути неясності чи двозначності. Формулювання звинувачення становить собою словесне посилання на ті крим-прав норми, які відображені у ФК; юр формулювання, що відображають норми закону, якими встановлена відп-ність за вчинене посягання. У цьому формулюванні словами відображається сутність звинувачення, пред'явленого особі, - тобто вказується, у вчиненні якого злочину (яких злочинів) обвинувачується особа. Формулювання звинувачення дозволяє усунути певну неконкретність, яка може мати місце у формулі кваліфікації. Адже у формулюванні звинувачення формула кваліфікації не лише розшифровується (тобто в ній називаються норми, які формулою кваліфікації лише позначені), а й конкретизується, оскільки в ній вка­зуються лише ті ознаки діяння, які мають місце в даному випадку, а також вказуються кваліфікуючі ознаки, передбачені «попередніми» частинами цієї ж статті. Формулювання звинувачення не замінює формулу кваліфікації, а використовується разом із нею в найбільш об'ємних і важливих процесуальних документах — постанові про пред'явлення обвинувачення, обвинувальному висновку, постанові про віддання до суду, вироку.

5.Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України.

Підрив суверенітету, незалежності, демократії в Україні, дії, спрямовані проти України як соціальної й правової держави, мо­жуть завдати значної шкоди конституційному ладу та іншим скла­довим національної безпеки, віддалятимуть нашу державу від до­сягнення сучасних ідеалів держави й суспільства, а тому посягання на ці блага є найбільш небезпечними як для самої держави, так і для суспільства й кожного його члена.

Злочини проти основ національної безпеки України посяга­ють не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку за­галом, яка, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Саме завдяки своєму особливому значенню злочини проти ос­нов національної безпеки України й розміщені в розділі І Особли­вої частини КК. Для інших злочинів, які також спрямовані тим чи іншим чином проти безпеки дер-ви, на відміну від злочинів проти основ нац безпеки України, не є характерними відверто антидер­жавницькі мотиви та мета підірвати або - послабити Українську державу, змінити її конституційний лад, завдати істотної шкоди її безпеці. При визначенні видів злочинів проти основ національної без­пеки України слід виходити, передусім, із зазначеного вище Закону, згідно з яким загроза нац безпеці України може здійснюватися у різних сферах. Залежно від цього розрізняють злочини;

1) проти основ нац безпеки у політичній сфері: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст.112КК); 2) проти основ національної безпеки в інформаційній, еконо­мічній, науково-технологічній і воєнній сферах: державна зрада (ст. 111 КК), шпигунство (ст. 114 КК); 3) проти основ нац безпеки в економічній, екологічній і воєнній сферах: диверсія (ст. 113 КК).Родовим об'єктом злоч проти основ нац безпеки України є нац безпека України в різних її сферах, а основ­ним БО кожного окремого злочину - нац безпека у тій чи іншій її сфері. Злочин, передбачений ст. 112 КК, має додатковий об'єкт - життя людини. ДО диверсії (ст. 113 КК) є життя і здоров'я особи, власність, навколишнє середовище. З об'єктивної сторони розглядувані злочини характеризують­ся переважно суспільне небезпечними діями. Час і обстановка вчинення злочину є обов'язковими ознаками лише однієї із форм держ зради: перехід на бік ворога може бути вчинений тільки у воєнний час або у період збройного конфлікту. Суб'єктами злочинів проти основ нац безпеки Украї­ни можуть бути осудні особи, які досягли 16-річного віку (суб'єк­том злочину, передбаченого ст. 112 КК,- 14-річного). Спец суб'єкт є елементом лише двох складів злочинів проти основ нац безпеки України: у злочині, передбаче­ному ст. 111 КК,- це тільки громадянин Укр, а у злочині, пе­редбаченому ст. 114 КК,- тільки іноземний громадянин або особа без громадянства. Кваліфікуючою ознакою злочинів, передбаче­них статтями 109 і 110 КК, є вчинення їх спец суб'єктом - представником влади.

З суб'єктивної сторони злочини проти основ нац безпеки України хар-ться лише прямим умислом. Пере­важна більшість із них вчинюються з метою ослабити державу, яка передбачає намір знизити економічний, науково-технічний, військовий і т. п. потенціал України. Мотиви злочинів проти основ нац безпеки України не є обов'язковими ознаками цих злочинів. Вони можуть бути різними і мають крим-прав значення переважно як обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання (статті 66 і 67 КК). Винят­ком є злочин, передбачений ст. 112 КК: мотивом посягання на життя державного чи громадського діяча є бажання припинити дія-сть певної особи як державного чи громадського діяча або помста за таку діяльність.Специфічною відзнакою злочинів проти основ національної безпеки України є те, що вони не мають суміжних адміністратив­них правопорушень. Переважна більшість цих злочинів є тяжкими й особливо тяж­кими. Відповідно до ст. З Закону України «Про застосування амні­стії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. застосування амністії не допус­кається до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави. злочини проти основ національ­ної безпеки України можна визначити як передбачені КК су­спільна небезпечні діяння, що спричинюють істотну шкоду безпеці держави й суспільства у різних сферах та пов'язаним з нею життєво важливим інтересам особи або загрожують спричи­ненням такої шкоди, та для переважної більшості з яких є харак­терною мета ослабити державу Україна