50. Соціоніка як наука про мистецтво спілкування.

соціоніка – як визначають її прихильники, «наука, мистецтво, технологія або гра, що полягає у вмінні визначити тип особистості людини, правильно будувати з нею взаємодію і спілкування, допомогти їй краще зро-

зуміти себе, оптимально формувати родинні, виробничі й дозвільні колективи» [1]. Безперечним фактом, на якому ґрунтується соціоніка, є те, що, незважаючи на добрі наміри й волю до спілкування, людям інколи надзвичайно важко взаємодіяти саме через певні особливості їхніх психологічних типів; таким чином, постає завдання класифікації цих типів і визначення більш або менш оптимальних сполучень між ними. Скажімо, якщо Ви за соціонічною класифікацією «Єсенін», тобто інтуїтивно-етичний інтроверт, мрійливий романтик-індивідуаліст, елегантний, тривожний і чутливий до настроїв своїх ближніх, – найкращим партнером у шлюбі для Вас буде не другий «Єсенін» або «Гамлет», а «Жуков», тобто сенсорно-логічний екстраверт, – звичайно, якщо дослухатися до тверджень соціоніків. Утім, кожен зрештою сам обирає собі друзів і коханих, покладаючися на власну інтуїцію і смак, – хоча багато хто в наші дні переконаний, що й соціонічна експертиза в такому випадку річ не остання.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

а) основна:

1. Аболіна Т., Єфименко В., Лінчук О. та ін. Етика: Навч. Пос. для студ. гуманіт. вузів.- К., 1992.

2. Грицюта Н.М. Етика рекламної діяльності. – Х. 2008. – 256 с

3. Гусейнов А., Апсерян Р. Этика. – М.: Гардарики, 1999.

4. Гусейнов А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М.: Мысль, 1987.

5. Гусейнов А.А. Золотое правило нравственности. 3-е изд., доп. И перераб. М., 1988.

6. Дробницкий О.Г. Понятие морали: Историко-критический очерк. М., 1974.

7. Зыбковец В.Ф. Происхождение нравственности. М., 1974.

8. Катлип, Скотт, М., Сентер, Ален, Х., Брум, Глен, М. Паблик рилейшнз. Теория и практика, 8-е изд.: Пер. с англ. : Уч. Пос. – М.: 2003.

9. Кондрашов В., Чигирина Е. Этика. Эстетика. – Ростов на Дону: Феникс, 1998.

10. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: 1996.

11. Малахов В. Етика. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996.

12. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз – средство социальной коммуникации. (Теория и практика) – К.: 2002.

13. Попов Л. Этика. Курс лекций. – М.: Центр, 1998. .

14. Приступенко Т.О. Теорія журналістики, етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації. – К., 2004.

15. Этика. Энциклопедический словарь. – М.: Гардарики, 2001.

16. Маркони Джо PR: полное руководство/ Джо Маркони; Пер. с англ. – М.: Вершина, 2006.

17. Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Шахурин В.Г. Основы рекламы: Учебник. – 8-е изд, перераб и доп. – М.: 2006.

б) додаткова:

1. Батищев Г.С. Особенности культуры глубинного общения // Вопросы философии. 1995. № 3. – С.102-129.

2. Бербешкина З.А. Совесть как этическая категория. М., 1986.

3. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М., 1993.

4. Василевська Т.Е. Етичні аспекти взаємовідносин між колегами у професійних колективах державних службовців: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.І.Князєва. – Вип. 2. – К., 2004.

5. Вдовин Ю. Проблема ангажированности журналиста // Проблемы журналистской этики в теории и практике СМИ посткоммунистической России. (http://www2.internews.ru/books/ethics/index/html).

6. Етичні основи правочинності. Гуманність, законність, громадянська злагода. Центр суддівських студій. 2001-2003.

7. Каган М.С. Мир общения: Проблемы межсубъектных отношений. М., 1988.

8. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Минск, 1990.

9. Недопитанський М.І. Випробування інформацією: Тексти лекцій. – К., 2003.

10. Савченко Б.Н., Кравченко М.В. Шляхи підвищення ефективності діяльності державних службовців (соціологічний аналіз). (http://www.nbuv/gov/ua/e-journals/DUTR/2005-1/txts/SAVCHENKO.htm).

11. John Kultgen, Ethics and Professionalism (Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1988).

12. Baruch Brody, Ethics and Its Applications (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1983.

13. Robert Sokolowski, The Fiduciary Relationship and the Nature of Professions, Ethics, Thrust and the Professions Philosophical and Cultural Aspects, Edmund D. Pellegrino, Robert M. Veatch, and John P. Langan (Washington, DC Georgetown University Press, 1991.