44. Суть моральних передумов спілкування: повага, співчуття, гуманність, альтруїзм, милосердя і їх роль в професійній діяльності.

Совість — це одна з провідних категорій етики, найбільш складне структурно-функціональне утворення моральної самосвідомості особистості, інструмент суспільної оцінки і самооцінки моральної особистості.

Достатньо складним питанням в етиці завжди було питання про природу совісті, її виникнення, різноманітність її проявів, адже совість регулює такі дії людини, про які відомо тільки їй самій, тільки совість виявляється єдиним моральним суддею людини, безособовою, але нещадною силою самозагнуздання і самоконтролю особистості.

Совість структурно і функціонально виступає як ядро моральної самосвідомості, а моральні переконання — серцевина совісті. За цим сенсом совість служить суб'єктивним вираженням моральної сутності особистості, показником рівня її соціальної моральної зрілості.

Гуманність є таке моральне якість, що характеризує ставлення працівників до їх клієнтів.

Розглянута як моральна якість, гуманність випливає із сутності соціальної роботи, тобто є однією з її характеристик.

Гуманність соціальної роботи виявляється у різних формах, найбільш загальною з яких є альтруїзм.

Альтруїзм - це моральна якість, що характеризує готовність людини пожертвувати своїми інтересами заради інших людей. Розуміється таким чином, він представляє собою пряму протилежність егоїзму.

Незважаючи на значні розбіжності з питання про виникнення альтруїзму, всі філософи були едени в розумінні його сутності: слідуючи О. Конту, вони мали на увазі під ним характеристику дій, позбавлених себелюбства. Альтруїзм як риса характеру, що проявляється в поведінці людини, тобто сукупності скоєних ним дій, що мають моральне значення, необхідний насамперед, для представників тих професій, які так чи інакше пов'язані з допомогою людям (і називаються в силу цього, допомагають).

Альтруїзм є найбільш загальною формою прояву гуманності, оскільки його зміст зводиться лише до визнання пріоритету інтересів інших людей. «Жити для інших», - у цьому загальному правилі дуже точно схоплюється його сутність. Висловлюючи ставлення людини до інших людей, альтруїзм, проте, вкрай абстрактний, оскільки не враховує специфіку різних ситуацій, що складаються в повсякденному житті. Тим часом ці ситуації досить різноманітні: одна справа, наприклад, ставлення до людини, яка потрапила в біду, а інше - до переможеного супротивника. У першому випадку найбільш природною формою прояву гуманності було б співчуття, а в другому - великодушність.

Іншими словами, існують різні форми прояву гуманності, які характеризуються більшою конкретністю, ніж альтруїзм. Однією з цих форм, що грають важливу роль у соціальній роботі й інших допомагають професіях, є співчуття (або співчуття).

Під співчуттям мається на увазі ставлення людини до інших людей, яке грунтується на визнанні законності їх інтересів і виражається в розумінні їхніх почуттів, наданні їм моральної підтримки, а також готовність сприяти здійсненню їх намірів. Будучи моральним почуттям, що дозволяє людині поставити себе на місце інших людей, співчуття обмежує дію егоїзму, що має природну основу.