70. Облік розрахунків з іншими дебіторами

Облік розрахунків з іншими дебіторами ведуть на субрахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”.

За дебетом субрахунку 377 відображають виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом – її погашення чи списання. Аналітичний облік ведуть за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

71. Облік резервів сумнівних боргів

Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визнати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визнання доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. За чистою реалізаційною вартістю поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку Балансу.

Визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості здійснюється шляхом нарахування резерву сумнівних боргів.

П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” передбачає два методи нарахування резерву сумнівних боргів.

виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

на основі класифікації дебіторської заборгованості.

При використанні першого методу передбачається аналіз платоспроможності кожного дебітора.

При використанні методу класифікації дебіторська заборгованість групується за строками її погашення. Якщо покупець прострочив строк оплати, то є ймовірність того, що заборгованість може бути не погашена. Чим більший строк несплати, тим більша вірогідність несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності – це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні періоди Як правило коефіцієнт зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

72.Особливості обліку коштів та розрахунків в іноземній валюті

Одним з принципів бухгалтерського обліку є принцип єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці (гривнах та копійках).

Тому, грошові кошти в іноземній валюті і операції з ними слід обліковувати у гривнях та копійках, шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом НБУ на відповідну дату.

Але, для контролю за реальним рухом грошових коштів та за розрахунками в іноземній валюті грошові кошти та розрахунки в іноземній валюті повинні відображатись і в іноземній валюті. Тому, на підприємствах ведуть або 2 комплекти облікових реєстрів (в гривнах та інвалюті), або записують суми операцій в одному реєстрі у вигляді дробу (в чисельнику іноземна валюта, а в знаменнику її еквівалент в гривнах).

Перерахунок коштів та операцій в іноземній валюті здійснюється на різні дати:

• на дату складання балансу підприємства;

• на дату здійснення розрахунків;

• на дату надходження матеріальних цінностей від іноземних постачальників;

• на дату видачі іноземної валюти підзвітній особі;

• на дату звітування підзвітної особи про витрачені суми

• тощо.

Оскільки валютний курс НБУ може змінюватись, то при перерахунку однакової кількості одиниць інвалюти на різні дати може виникати курсова різниця (різниця між оцінками однакової кількості одиниць інвалюти при різних валютних курсах).

Курсові різниці можуть бути позитивними чи негативними. Позитивні різниці списуються на доходи підприємства (в К-т 714 “Дохід від операційної курсової різниці” або 744“Дохід від неопераційної курсової різниці”), а негативні – на витрати ( в Д-т 945 “Втрати від операційної курсової різниці” або 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”.

При відображенні в обліку грошових коштів та розрахунків в іноземній валюті до відповідних рахунків синтетичного обліку відкриваються субрахунки. Наприклад до рахунку 31 “Рахунки в банках” відкривається субрахунок 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”.