10/3. Прийняття та реалізація рішень

Різноманіття існуючих підприємств ГРБ за їх типами, обсягом діяльності, власності обумовлює проектування, прийняття і реалізації управлінських рішень спрямованих на ефективність результатів діяльності підприємств і організацій.

Управлінське рішення – це основний вид управлінської праці, який визначається як сукупність взаємопов’язаних, цілеспрямованих і логічно узгоджених управлінських дій, спрямованих на реалізацію управлінських задач.

На підприємствах готельно-ресторанного бізнесу управлінські рішення охоплюють:

• Усі цілі підприємства;

• Ресурси, які використовуються для досягнення цілей;

• Основні шляхи й способи досягнення цілей;

• Часові орієнтири досягнення цілей;

• Порядок взаємодії окремих підрозділів і виконавців;

• Організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішень.

Управлінське рішення – це вид найбільш складної діяльності в керованій системі. Він пов’язаний з аналізом ситуації, що виникла, і умов, які її породили, вимагає підготовки кількох варіантів рішень, вибору і прийняття сукупності визначених дій, а також організації практичної діяльності.

Прийняття рішень – це процес, який відбувається впродовж певного часового періоду й здійснюється в кілька етапів. Рішення – це результат вибору з кількох альтернатив, який фіксується письмово чи й містить програму дій для досягнення поставленої цілі.

Вимоги до управлінських рішень:

- Своєчасність -Обґрунтованість -Реальність -Адресність -Ефективність -Кількісна та якісна визначеність -Правомірність -Законність

В управлінській практиці склалися два підходи до прийняття рішень: індивідуальні і груповий (колективний).

У межах індивідуального підходу найбільше значення має цент­ралізація прийняття рішення. Очевидним є той факт, що переваж­на частина рішень на підприємствах готельно-ресторанного бізне­су приймається на вищому рівні управління її, як правило, одним або невеликою групою менеджерів,

При груповому підході до прийняття рішення менеджер кожно­го управлінського рівня залучає до цього процесу службовців.

Процес прийняття рішень є складним і багатостороннім. Він включає цілий ряд стадій і операцій. Питання про те, скільки і які стадії повинні мати місце в процесі прийняття рішень, який конкретний зміст кожної

залежить від кваліфікації керівника, певної ситуації, стилю

керівництва й організаційної культури. Процес прийняття рішень включає такі етапи, які можуть бути поєднані один з одним як прямими, так і зворотними зв'язками.

Модель процесу прийняття, реалізації й контролю за виконанням управлінських рішень

І етап. Діагностика, формулювання й обґрунтування проблеми.

Безпосередньо процес прийняття рішення розпочинається з отримання інформації про внутрішнє й зовнішнє середовище. В процесі її обробки визначається вірогідність і повнота інформації. Інформація є необхідною умовою для прийняття багатьох рішень в межах управлінської системи. Кожне управлінське рішен­ня приймається на основі аналізу лише спеціально відібраної інформації. При аналізі інформації слід враховувати її особливості. Інформація, яка не піддається формалізації, вивчається за допомогою логічного мисленню, порівняння, аналогії, аналізу, синтезу, індукції.

Аналіз обробленої інформації дозволяє менеджеру визначити проблему і чітко її сформулювати.

Назва проблеми повинна відбивати потенційну можливість щодо підвищення ефективності роботи або різницю між існуючим і бажаним станом системи.

ІІ етап. Формулювання обмежень і критеріїв для прийняття управлінських рішень. До числа загальних обмежень відносять: недостатню кількість працівників відповідної кваліфікації й досвіду, необхідність застосування вдосконаленої технології, відсутність необхідних матеріальних ресурсів тощо.

Визначення обмежень передує вибір альтернативних рішень.

Критеріями обрання варіантів рішення можуть прийматись найрізноманітніші показники: найменші витрати, максимум обсягу виробництва послуг, максимальне використання обладнання, цінність рішення з соціальної точки зору тощо.

III етап. Формулювання й відбір можливих варіантів рішень.

ІІри формулюванні альтернативних рішень менеджер завжди має справу з невизначеністю. Тому продовженням обробки інформаційних даних є прогнозування, яке дає можливість передбачити результати реалізації кожного варіанта рішення. Після прогнозування з'являється можливість серед різноманіття потенційно мож­ливих варіантів виділити бажані, які відзначаються необхідними результатами. При відборі варіантів використовуються також і евристичні методи, засновані на логіці.

ІV етап. Обрання найкращого варіанта рішення. На цьому етапі виявляються альтернативи з ряду бажаних рішень і обираються кращі варіанти. З цією метою кінцевий результат реалізації кожного варіанта ретельно вивчається й порівнюється даної проблеми критерієм (або критеріями).

V етап. Після тою, як управлінське рішення прийняте, набуло відповідної форми та юридичної сили, наступає етап його реалізації.

Тобто у стислому вигляді процес розробки рішень може бути приставлено таким чином. (Схема).

Реалізація прийнятого рішення вимагає розробки організацій­ного плану, спрямованою на досягнення мети даного рішення. В організаційному плані загальний обсяг робіт розчленовується на окремі складові. Для виконання робіт визначаються виконавець й відповідальні особи.

VІ етап. Процес реалізації прийнятого рішення тісно пов'язаний з контролем за його виконанням. Ефективний контроль за виконанням рішення неможливий без чіткого обліку виконання окремих робіт. При цьому використовуються три види обліку: статистичний, бухгалтерський, оперативний. Завданням контролю є не лише своєчасне виявлення відхилень від визначеної програми, але й швидка їх ліквідація або упередження.