- •Розділ 1 дискусійне та усталене в тлумаченні терміну «концепт»
- •Таксономія концептів і місце в ній концепту кохання
- •1.2. Місце концепту кохання в мовній і концептуальній картинах світу
- •1.3. Теоретичні засади концептології в німецькому мовознавстві
- •1.4. Дослідження концепту кохання українськими та російськими мовознавцями
- •1.5. Дослідження концепту liebe в Німеччині
- •1.6. Шарова структура концепту кохання
- •Висновки до розділу 1
- •Розділ 2 польова структура концепту кохання
- •2.1. Методологічні основи дослідження
- •2.2. Базовий складник концепту. Семантика «кохання» в німецькій і українській лексикографії
- •Українська народна творчість щодо цього підсумовує: «у дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски», «Лакома вівця до солі, коза до волі, а дівчина до нової любові» [332].
- •2.3. Структура номінативного поля “Liebe“
- •2.4. Профільний складник концепту. Метафорична реалізація концепту кохання
- •Висновки до розділу 2
- •3.1.1. Особливості використання синоніма “Leidenschaft“ (страждання, пристасть)
- •3.1.1.1. Страждання жіночі
- •3.1.1.2. Страждання чоловічі
- •3.1.2. Особливості використання синоніма
- •3.2. Функції номінантів периферійного шару
- •3.2.1. Особливості використання асоціату “Seele /душа “
- •3.2.1.1. Ґендерний підхід до аналізу лексики
- •3.2.1.2. Тлумачення чуттєвості жінки
- •3.2.1.3. Тлумачення чуттєвості чоловіка
- •3.2.1.4. Тлумачення взаємин «чоловік – жінка» через душевні переживання
- •3.2.1.5. Тлумачення зв’язку між душевними муками та розумом
- •3.2.2.1. Зображення обличчя жінки
- •3.2.2.2. Зображення обличчя чоловіка
- •3.2.3. Особливості використання асоціату “Duft /аромат“
- •3.2.4. Особливості використання асоціату “Augen /очі“
- •3.2.5. Особливості використання лексеми “Haar /волосся“
- •Висновки до розділу 3
- •Висновки
- •Додаток а Матеріали дослідження німецьких творів
- •Покажчик шифрів творів художньої літератури представлених в електронному варіанті на компакт-диску
- •Покажчик шифрів оповідань з сайту еротичної літератури (http://www.Erotische-literatur.De.):
- •Покажчик шифрів оповідань з нейтральною тематикою із сайту сучасної літератури (http://www.Literaturcafe.De):
- •Додаток б Матеріали дослідження українських творів
- •Покажчик шифрів творів української художньої літератури представлених на сайті «Бібліотека української літератури»
- •Українські еротичні оповідання з сайтів:
- •Додаток в Результати частотного аналізу лексики
- •Соматична лексика
- •Частоти тактильних дієслів
- •Частоти дієслів відчуттів та мислення
- •Додаток ґ
- •Кохання в українських пареміях
- •Болить серденько, та плакать стидненько!
- •В неї брови до любові, а устоньки до розмови.
- •Дай серцю волю - заведе в неволю.
- •Дівчина, як тінь: ти за нею - вона від тебе, ти від неї - вона за тобою.
- •Люблю свою любку, як голуб голубку!
- •Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
- •Сухар з водою, аби, серце, з тобою.
- •У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
- •Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!
- •Міжфреймова структура чоловічого концепту кохання
- •Cписок використаних джерел
- •Довідники:
1.2. Місце концепту кохання в мовній і концептуальній картинах світу
Матеріальною формою, за допомогою якої відображається усвідомлення людиною свого специфічного бачення позамовної дійсності є мова. Тому в лінгвокультурології таке відображення називають мовною картиною світу (МКС) або національно-мовною картиною/ моделлю світу [88, с. 22].
Поняття мовної картини світу, поняття про внутрішню форму мови сягає, з одного боку, теорії тезогенезу Вільгельма фон Гумбольдта та ідей неогумбольдтіанців (Й. Л. Вайсгербер [296-298], Й. Трір [282], В. Порциг [242-244], Г. Іпсен [193, 194], Х. Гюнтерт [172, 173], Ф. Штро [278, 279], Г. Шмідт-Рор [264-266] та ін.), а з іншого, – ідей американської етнолінгвістики (гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа) [28, 118, 119]. Мовна картина світу стала предметом наукового зацікавлення й сучасних українських і російських учених. Зокрема академіка Ю. Д. Апресяна [2-4], А. Д. Бєлової [10], К. В. Рахіліної [92], О. Д. Шмельова [118], О. С. Яковлєвої [125] і багатьох інших.
Семантико-прагматичні дослідження мовних одиниць у Німеччині виходять на новий рівень наприкінці ХХ століття (Х. Хелбіг [183], М. Шварц [271], Н. Толксвай [281]), коли когнітивна лінгвістика вже склалася як напрям (В. П. Даниленко [27], Й. А. Стернін [104]), який дає змогу виявити закономірності мовної системи з позицій їхньої зумовленості розумовими способами осмислення онтологічних ситуацій, побачити внутрішню єдність лексико-фразеологічної й граматичної системи мови, детерміновану світоглядними й культурними чинниками (Х. Брінкманн [135], М. Фляйшер [157], В. Сухаровскі [280]).
У контексті концептуалізації й категоризації світу (В. М. Телія [106], Е. Верлен [301]), формування різних структур знання й способів їхньої репрезентації в мові, по-новому розглядаєься проблема співвідношення значення й змісту слова (Р. Келлер [208], Г. Шефер [254], М. Шварц-Фризель [272], В. Вагнер [292]). Когнітивна лінгвістика, як нова система вивчення мовних явищ, інтегрує отримане раніше знання й переводить його в зовсім іншу площину (Г. Кристіансен [214], Р.Шепард [274]).
Відтворюючи світ у всій його різноманітності й цілісності, мовна картина світу передбачає цілісне відтворення тим або іншим способом стану предметів і явищ навколишнього світу. Не випадково мовну картину світу іноді порівнюють із сіткою, що накладається на наше сприйняття реальності та її оцінку [10, с. 19]. Оскільки МКС складається в повсякденній свідомості певного лінгвокультурного колективу, її ще називають наївною картиною світу. Наївна картина світу – це єдина система поглядів, своєрідна колективна філософія, яка нав’язується мовою всім її носіям, універсальний, національно специфічний спосіб концептуалізації світу [3, с. 39]
Оскільки мова впливає на процес і результат пізнання, то мовна картина світу водночас є і компонентом концептуальної картини світу (С. О. Аскольдов [5, с. 268]), яка здійснює (за допомогою мислення) власну категоризацію світу своїми специфічними засобами. Така категоризація дійсності є похідною того рівня пізнання, що мав місце в період виникнення мови (А. П. Юдакіна [122, с. 134]). Отже, мова – це той матеріальний конструкт, за допомогою якого конституюється концептуальна картина світу – феномен, який віддзеркалюється у свідомості людини як вторинне існування об’єктивного світу і який є результатом її абстрагуючої діяльності. У кожнй природній мові формується власна особлива картина світу, згідно з якою людина будує зміст своїх висловлювань.
Вербальний чинник є інтегративним моментом, який нерозривно пов’язує між собою мовну та концептуальну картини світу. Проте між ними є певні відмінності: перша базується на категоризації дійсності, а друга – на її концептуалізації; мовна картина світу оперує мовними знаками, а концептуальна картина світу – образами й концептами. Разом вони можуть поєднуватися у фреймі.
Елементом, що структурує концептуальну картину світу є концепт – оперативна одиниця нашої свідомості. У сучасних дослідженнях концепт сприймається як «базова когнітивна сутність, що дає змогу пов’язувати зміст із уживаним словом» (О. О. Залевська [39, с. 36]). Концепт – це вербалізований культурний зміст, семантична одиниця «мови» культури, планом вираження якої є двосторонній мовний знак; його лінійна довжина практично нічим не обмежена.
Під фреймом розуміють ієрархічно організовану структуру інформаційних даних, що акумулює знання про певну стереотипну ситуацію і формує певну понятійну базу мовного й позамовного досвіду.
Однією з найбільш детальних класифікацій фреймів можна вважати класифікацію, розроблену українським мовознавцем C. A. Жаботинською, яка пропонує виокремлювати предметноцентричні, акціональні, партонімічні, гіпонімічні й асоціативні фреймові структури [38].
Один фрейм, але з декількома варіантами «прочитань», може бути розгорнутий у кілька сценаріїв / схем. У структурі сценарія виділяють початкову стадію, послідовність дій і фінальну стадію. Найбільш типовим, найчастіше очікуваним сценарієм є скрипт (Ч. Філлмор [154], Р. Шенк [115]). Фрейм конституюється свого роду категоріальними архетипами, наявними вже в домовному мисленні, об’єктивовані в понятійних категоріях частиномовних систем.