6. Банківська система сша.

Сучасна кредитно-банківська система США є дворівневою і складається з таких основних елементів: на верхньому рівні банківської системи міститься Федеральна резервна система (ФРС), яка включає Раду керуючих ФРС, 12 федеральних резервних банків, які є центральними для округів і розміщені у різних регіонах країни. Крім того, до цього рівня належать Служба контролера грошового обігу і Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД). Нижній рівень банківської системи США становить 12 тис. комерційних банків, до яких входять банки-члени ФРС (6 тис): банки штатів, що не є членами ФРС (1100), однак застраховані у ФКСД і, нарешті, банки, які не є членами ФРС та незастраховані у ФКСД (623). До нижнього рівня належать різні небанківські спеціалізовані кредитні інститути: поштові ощадні каси, фінансові та страхові компанії, кредитні кооперативи, пенсійні фонди, фонди соціального страхування, товариства взаємного кредиту, інститути страхування депозитів тощо.

Федеральна резервна система (далі - ФРС) була створена відповідно до Федерального резервного акта, що був прийнятий Конгресом у 1913 році для забезпечення більш безпечної і гнучкої банківської і грошово-кредитної системи. Після прийняття даний закон багато разів уточнювався і кінцеве становлення ФРС відбулося після прийняття у 1980 році Закону "Про дерегулювання депозитних установ і монетарний контроль".

Центром організації Федеральної резервної системи є Рада керуючих у Вашингтоні. Рада - вищий адміністративний орган управління ФРС. Основною функцією Ради є формування грошово-кредитної політики. Крім того, Рада регулює і контролює діяльність банківських установ та операцій Федеральних резервних банків. Рада також виконує функції у сфері національного платіжного механізму і федерального регулювання кредиту. Рада складається з 7 членів (вони також виконують обов'язки членів ФКОВР), які призначаються президентом і затверджуються Сенатом. Повний термін роботи члена Ради - 14 років. Вони обираються з різних федеральних резервних округів. Не можна бути повторно призначеним після повного терміну роботи.

Голова і віце-голова Ради призначаються Президентом США на 4 роки з числа членів. Вони можуть бути призначені повторно, якщо термін їх роботи як членів Ради не закінчився. Такі повторні призначення також повинні бути затверджені Сенатом.

Федеральна резервна система - незалежна організація. Вона не може бути скасована за бажанням президента, конгрес також не може змінити її роль і функції. Тривалі строки повноважень членів Ради мають на меті захистити й ізолювати їх від політичного тиску. Члени Ради складають більшість у Комітеті з операцій на відкритому ринку, який керує операціями ФРС і загальним курсом фінансової та грошово-кредитної політики. У Комітеті Рада розглядає і затверджує діяльність федеральних резервних банків щодо дисконтування і видає ухвали з управління "дисконтним вікном" у цих банках. Рада може також використовувати резервні вимоги як інструмент грошово-кредитної політики за допомогою здійснення зміни деяких резервних норм депозитних установ у дозволених законом межах.

Ще одна системоутворююча ланка ФРС - консультативні ради: Федеральна консультативна рада, Консультативна рада з питань стану споживачів та Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ.

Федеральна консультативна рада складається з 12 провідних керівників комерційних банків, обраних по одному від кожного з 12 федеральних резервних банків. Федеральна консультативна рада була створена згідно із законом про ФРС - це консультативний орган, він не має повноважень для формування політики, але проводить наради з Радою керуючих щодо економічних та банківських питань, дає рекомендації стосовно діяльності ФРС. Рада повинна збиратися у Вашингтоні щонайменше чотири рази нарік. '

Близько 10 000 комерційних банків забезпечують ефективне функціонування банківської системи США. Приблизно 2/3 з них є банками штатів, тобто приватними банками, діючими відповідно до чартеру штату. Решта одержує чартери від федерального уряду, тобто є національними банками. До ухвалення Закону "Про дерегулювання депозитних установ та контроль за грошовим обігом" ця відмінність була важливою, оскільки закон зобов'язав національні банки входити у федеральну резервну систему, тоді як банки штатів самі вирішували приєднуватися до неї чи ні, це пояснюється відсутністю єдиного банківського законодавства.

У 1990 році тільки один американський банк Citicorp входив у десятку найбільших банків світу. Уже у 1997 році - три банки: Chase Manhattan Corp. (капітал якого становив на той час близько 22,5 млрд дол. США) посів друге місце у світі; Citicorp (відповідно приблизно 21 млрд дол. США) - четверте місце; Bank America Corp. (17 млрд дол. США) - сьоме місце. Такі досягнення були зумовлені ефективністю функціонування економіки США та надійністю банківських установ. Доказом цього може слугувати той факт, що за 1950-1970 pp. кількість банків-банкрутів становила 75.

Комерційні банки за юридичним статусом поділяються на:

1) банки-члени ФРС;

2) банки-не члени ФРС.

Перші функціонують згідно з федеральними законами і в обов'язковому порядку входять у ФРС як банки-члени. Останні функціонують відповідно до законів окремих штатів і за бажанням входять або не входять у ФРС.