Етапи розвитку світової валютної системи

• золотий стандарт (Паризька);

• золотодевізний стандарт (Генуезька);

• золотовалютний стандарт (Бреттон-Вудська);

• Ямайська.

Валютний курс – ціна грошової одиниці даної національної валюти виражена в грошових одиницях валюти іншої країни.

Види валютних курсів (пояснити).

фіксований і гнучкий.

Конвертованість валюти – здібність національної грошової одиниці вільно викоистовувати у різних міжнародних розрахунках.

Вільноконвертованою валютою є: долар США, євро (Європейський союз), SDR (спеціальні права запозичення, Міжнародний валютний фонд).

Валютний ринок – система стійких організаційно-економічних відносин щодо купівлі-продажу валюти і цінних паперів (головні суб’єкти – великі транснаціональні банки та їх філіали).

Мікроекономіка

Тема: Мікроекономіка як складова сучасної теоретичної економіки. Методологія мікроекономіки: граничний аналіз, моделювання

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності ресурсів та альтернативності їх використання.

М акроекономіка

Політекономія

Мікроекономіка

Рисунок 1. Мікроекономіка як складова економічної теорії (поясніть схему)

Методологія мікроекономіки:

1. Метод наукової абстракції

2. Метод індукції і дедукції

3. Метод аналізу і синтезу

4. Метод граничного аналізу – це дослідження того, як кожна додаткова операція впливає на кінцевий результат (базується на розрахунку граничних величин: граничний прибуток, гранична корисність, граничні витрати).

5. Метод моделювання.

Мікроекономічна модель – це система взаємозв’язків між економічними суб’єктами, яка дає змогу прогнозувати результат.

Позитивна і нормативна мікроекономіка.

Тема: Поняття потреб, види потреб. Економічні блага. Поняття корисності, її види

Потреби – це стан задоволення, який споживач прагне зберегти, або це стан незадоволення, який він хотів би змінити.

Види потреб:

• фізичні (матеріальні)

• інтелектуальні

• соціальні

(наведіть приклади)

Благо – це матеріальний або нематеріальний засіб для задоволення людської потреби.

Види благ:

• економічні

• неекономічні (вільні)

(наведіть приклади)

Корисність – це здатність блага задовольняти потреби або це задоволення, яке отримує людина від споживання того чи іншого блага. Вимірюється в ютилах.

Види корисності:

1. Сукупна корисність (TU) – це сумарна корисність, що досягається при споживанні певної кількості одиниць одного блага. Згідно з кардиналістською теорією поведінки раціональний споживач намагається досягти максимальної сукупної корисності.

2. Гранична корисність (MU) – це корисність, яку отримує споживач від споживання додаткової одиниці блага

Процес споживання та динаміка зміни сукупної і граничної корисності. Закон спадної граничної корисності блага.

Сукупна корисність TU зі збільшенням кількості спожитих благ зростає, гранична корисність кожної додаткової одиниці блага MU знижується. Коли досягається максимальна сукупна корисність в т.А, гранична корисність дорівнює 0. Це означає, що потреба в даному благі повністю задоволена. Подальше споживання цього блага на відрізку АВ приносить шкоду (MU<0), тому сукупна корисність зменшується.

а)

б)

Рисунок 1: Сукупна (а) і гранична (б) корисність

Закон спадної граничної корисності (І закон Госсена) – величина граничної корисності зменшується зі збільшенням кількості товару, що споживається.

Поняття рівноваги споживача. Модель споживання набору благ.

Тема: Другий закон Госсена

Рівновага споживача – це оптимальний набір товарів, при якому споживач досягає максимальну корисність за умов обмеженого бюджету. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рівновага споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет таким чином, щоб відношення граничної корисності до ціни товару було однакове для всіх спожитих товарів.

,

де λ – гранична корисність грошей.

Гранична корисність грошей λ показує, на скільки ютилів збільшується загальна корисність при збільшенні доходу споживача на 1 грн.

Другий закон Госсена – у стані рівноваги корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на той чи інший товар , була однаковою.

Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного аналізу, їх властивості. Карта кривих байдужості.

Криві байдужості є інструментом аналізу ординалістської теорії поведінки споживача.

Крива байдужості – це крива, кожна точка якої представляє такий набір з двох товарів Х та Y, споживання яких приносить однаковий рівень корисності.

Рис. 2 Крива байдужості

Рис. 3. Карта кривих байдужості

Товарні набори А і В включають різну кількість товарів X та Y, але вони з точки зору певного споживача рівноцінні між собою (А В). Тому усі ці набори знаходяться на одній кривій байдужості U₁ .

Карта кривих байдужості – це сукупність всіх можливих кривих байдужості для певного споживача.

Властивості кривих байдужості:

1. Чим далі крива байдужості знаходиться від початку координат, тим більший рівень корисності вона відображає (U₃ > U₂ > U₁ )

2. Криві байдужості мають від’ємний нахил.

3. Криві байдужості не перетинаються

Гранична норма заміщення благ: суть і методика обчислення.

Гранична норма заміщення – це кількість товару Y, від якої споживач повинен відмовитися, щоб отримати одну одиницю товару Х, залишаючись на цій же кривій байдужості.

Рисунок 4. Гранична норма заміщення.

Гранична норма заміщення розраховується за наступною формулою:

Гранична норма заміщення зменшується при русі праворуч уздовж кривої байдужості. Це означає, що споживач готовий відмовлятися від усе меншої кількості блага Y для отримання додаткової одиниці блага Х.

Бюджетне обмеження і можливості споживача.

Тема: Бюджетна лінія: рівняння і графічна побудова

Вибір споживача залежить від наступних факторів:

• його смаків та уподобань;

• рівня його доходу.

Бюджет – це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Тому вибір споживача визначається його доходом та цінами товарів.

Якщо весь свій фіксований дохід (І) споживач витратить на купівлю товарів Х і Y кількістю Q_x і Q_y за цінами Р_х і Р_y , то бюджетне обмеження може бути записано наступним чином.

І= Р_х * Q_x + Р_y * Q_y ,

де Р_х і Р_y – ціни товарів Х і Y;

Q_x і Q_y – придбана кількість товарів Х і Y.

Бюджетна лінія – це всі можливі набори товарів Х і Y, купівля яких вимагає однакових витрат при умові повного використання доходу та незмінних цінах.

Рисунок 5. Бюджетна лінія

Чи зможе споживач придбати товарні набори, що відповідають координатам точок А і В (відповідь поясніть)?

Відношення , вказує максимальну кількість товарів Х та Y, яку споживач міг би придбати повністю витративши свій бюджет тільки на товар Х або Y.

Властивості бюджетної лінії:

1. Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, якщо дохід лінії зменшується – то вліво.

2. Якщо змінюється ціна на товар, то змінюється кут нахилу бюджетної лінії (поясніть чому?)

Рисунок 6. Вплив змін доходу та цін на бюджетну лінію.

Нахил бюджетної лінії до осі Х визначається як tg α:

Тема: Оптимум споживача

Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості.

Рівновага (оптимум) споживача – це комбінація товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рисунок 7. Оптимум споживача

Графічно рівновага споживача досягається у т. Е – точці дотику бюджетної лінії І та найвіддаленішої кривої байдужості U₂ . Це означає, що в т.Е нахил кривої байдужості дорівнює нахилу бюджетної лінії. Отже у точці оптимуму споживача виконується наступне рівняння:

, або

Побудова лінії “дохід-споживання”. Криві Енгеля.

При збільшенні доходу споживача бюджетна лінія переміщується праворуч. Відповідно точки рівноваги будуть знаходитись далі від початку координат. Якщо з’єднати усі точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, то отримаємо криву “дохід-споживання”.

Крива “дохід-споживання” – показує залежність обсягу споживання благ від рівня доходу споживача, будується шляхом з’єднання усіх точок оптимуму споживача.

U₂

Рисунок 8. Крива “дохід-споживання”

На основі кривої “дохід-споживання” будують криві Енгеля.

Крива Енгеля – показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару.

Для повноціннних товарів крива Енгеля має зростаючий характер, для неповноцінних – спадний.

Закон Енгеля (сформулюйте)

Побудова лінії “ціна-споживання” та лінії індивідуального попиту на благо.

Зміна ціни товару при незмінному доході приводе до зміни кута нахилу бюджетної лінії. Якщо з’єднати усі точки рівноваги споживача, то отримаємо криву “ціна-споживання”.

Крива “ціна – споживання” – показує залежність обсягу споживання блага від зміни його ціни.

Рисунок 9. Крива “ціна – споживання”

На основі кривої “ціна-споживання” будується крива індивідуального попиту.

Крива індивідуального попиту ілюструє обернену залежність між ціною товару та обсягом попиту: при зниженні ціни товару обсяг попиту збільшується і навпаки.