3. За формою проведення:

• обов'язковий або зовнішній;

• внутрішній або ініціативний.

4. За сферою фінансової діяльності:

• бюджетний;

• податковий;

• валютний;

• кредитний;

• страховий;

• інвестиційний;

• контроль за грошовою масою

. 5. За методами проведення:

• перевірки;

• обстеження;

• нагляд;

• аналіз фінансової діяльності;

• спостереження або моніторинг;

• ревізії.

Фінансовий контроль за часом проведення здійснюється безпосеред­ньо працівниками структур, що займаються виробничо-господарською та фінансовою діяльністю, а також власниками фінансових ресурсів.

Методи фінансового контролю як конкретні прийоми його про­ведення поділяються на документальні (ревізії і перевірки) і натураль­ні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контроль­ний запуск сировини у виробництво тощо).

Основними у фінансовому контролі є методи ревізії і перевірки (.

Таблиця 7.1

Основні методи фінансового контролю

ПЕРЕВІРКА	- це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансо­во-господарської діяльності підприємств, установ, орга­нізацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформля­ються доповідною запискою.
РЕВІЗІЯ	- це метод документального контролю за фінансово-гос­подарською діяльністю підприємства, установи, органі­зації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок ко­штів та матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. За результатами ревізії складається акт.

Ревізії поділяють на: вибіркові (часткові); фронтальні (повні);

• планові і позапланові; документальні і фактичні;

• комплексні і тематичні.

Організація контролю та аудиту на державному рівні здійснюється:

- Міністерством фінансів України;

- Головним контрольно-ревізійним управлінням;

- Головним управлінням Державного казначейства;

- Державною податковою адміністрацією України;

- місцевими державними адміністраціями;

- іншими органами.

Загальний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України та Рахункова палата Верховної Ради України.

Діють також ревізійні комісії, що створюються безпосередньо представницькими органами місцевого самоврядування для контролю використання коштів бюджету та цільових фондів. Окремі контрольні функції в цій сфері виконують самі представницькі органи місцевого самоврядування та їхні комісії.

В Україні здійснюється загальний контроль за використанням бюджетних коштів і обов'язковий аудит підприємств та організацій, включаючи й комунальний сектор.

У багатьох розвинутих зарубіжних країнах у місцевих органах влади розрізняють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється обраними представницькими органами місцевої влади спеціальними комісіями чи комітетами.

Зовнішній фінансовий контроль діяльності місцевих органів влади здійснюється органами державної влади по лінії як виконавчої, так і законодавчої та судової влади. У Франції створено спеціальні органи фінансового контролю за діяльністю місцевої влади – регіональні рахункові палати. Це органи судового характеру. Певні повноваження в цій сфері надано префекту – представнику уряду в регіонах і департаментах. Саме він подає до регіональної рахункової палати матеріали про фінансову діяльність комун та інших органів місцевої влади. Регіональна рахункова палата може зобов'язати місцевий орган влади скасувати рішення, що суперечить закону.

З метою дотримання бюджетного законодавства певні функції контр­олю між міністерствами і відомствами України розподілені наступним чином (табл. 7.2).

Таблиця

Розподіл функцій контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства між міністерствами та відомствами України

6. . Оцінка ефективності використання бюджетних коштів

Під ефективністю розуміють відношення між використаними ресурсами та досягнутими результатами. Ефективність є результатом цілої низки зусиль щодо досягнення поставлених завдань, але най­більше вона залежить саме від управління видатками.

В основу ефективності асигнувань закладено обсяги використа­них коштів. З огляду на видатки та користь від них для забезпечення ефективності, досягнуті результати повинні задовольняти вимоги споживачів громадських послуг. Ефективність є складовою резуль­тативності.

Як правило, використані ресурси можна виразити в грошовій формі. Для оцінки окремих результатів роботи потрібні інші форми, напри­клад кількість виплат, кількість учнів середніх шкіл, рівень знань яких відповідає визначеним стандартам. Зміни цих кількісних показників як протягом часу, так і порівняно зі встановленими цілями можуть бути виміряні у відношенні до використаних коштів. При оцінці ефек­тивності використання коштів необхідно нейтралізувати вплив змін цінових варіацій.

Для оцінки ефективності використовується три методи:

Методи оцінки ефективності

Порівняльний аналіз: результати, досягнуті в попередні роки, порівнюються з визначеними цілями, а також зіставляються альтернативні шляхи вирі­шення тих чи інших завдань.

Аналіз пакета даних: досліджується співвідношення між ресурсами та ре­зультатами з точки зору максимальної ефективності, досягнутої найбільш прогресивними організаціями.

Факторний аналіз: являє собою статистичний підхід, в основу якого покла­дено вплив зміни факторів на результат.

Коли йдеться про місцевий бюджет, громадськість зацікавлена у визначенні того, наскільки ефективно використані можливості бю джету. Тут у нагоді стають показники результативності. При розробці показників результативності особливу увагу необхідно приділяти по­требам споживачів і взаємозв'язку з процесом формування та вико­нання місцевих бюджетів.

Ефективність не є абсолютом. Ніколи не можна сказати, що ми до­сягай максимальної ефективності і вже нічого більше зробити не можна. Змінюються обставини, змінюються вимоги, з'являються нові мож­ливості, використовуються нові методи та технології. Таким чином, оцінка ефективності має відбуватися регулярно.

-