III. Вокально-хоровий аспект

Голосоведения в кожній партії твору змішане, тобто стрибки на широкі інтервали, такі як м.6↑, ч.5,ч.8↑ заповнюються поступовим низхідним рухом (наприклад у сопран 33-34т.). У альтовій партії мелодія плавна. Стрибки на широкі інтервали відсутні.

Тенорова партія вступає з п'ятнадцятого такту. Голосоведения змішане. Є стрибки на м.6↑ ,ч.4 які заповнюються плавним низхідним рухом мелодії.

Басова партія вступає з 22 такту. Голосоведення басової партії змішане. Використовуються стрибки на м.6 ↓, ч.5 вгору та вниз, при виконанні партії звернути увагу чоловіків на вокальну позицію. Співати потрібно в позиції високого звуку (див. партитуру).

Під час виконання твору співаки можуть брати дихання по фразам, в кінці музичного речення.

Загальний діапазон хору:

Діапазон сопранової партії

Діапазон альтової партії

Діапазон тенорової партії

Діапазон басової партії

Сопранова партія знаходиться у зручній теситурі, тому співати не складно, але приділити увагу тому місцю, де стрибки на м.6 вгору та ч. 8 вгору у 33 такті,тобто висока теситура в цьому місці. Наприклад:

В даному випадку диригент повинен навчити виконавців техніці зміни вокальної позиції, щоб нижній звук не звучав глухо, а верхній як постріл. Співати нижній звук в позиції верхнього звуку.

Альтова партія. Теситура зручна для цього голосу, але є напруження у 35-36 т.

Тенорова партія в цілому партія знаходиться в зручній теситурі, але іс-нує місце, де є напруження - висока теситура у 35 такті - це перехідні звуки, але нюанс тf допомагає справитись цією складністю.

Бас є фундаментом гармонії твору. Теситурні умови в цілому не важкі, але напруження може бути для баритонів у 23т.

Щодо мелодичного строю, то треба враховувати, що тональність твору мінорна. Додержання чистоти інтонації твору в мінорі та інтонування сту-пенів мінорного ладу викликають значно більших труднощів ніж інтонування мажору, це пов'язано з інтонаційною несталістю основних звуків тонічного мінорного тризвука (перша ступінь мінору є VI ступінню паралельного мажору).

Співати треба інтонаційно точно. Запорукою точної і чистої інтонації — це добре дихання, спів на опорі, правильне формування звуку. Всі хормейстери опираються на норми інтонування за Пігровим, але озвучити можна лише при перерахованих вище умовах.

При інтонуванні сопранової партії звернути увагу співаків на те, щоб обережно проспівувати ті місця, де мелодія вертається на попередній звук, або іде спів на одному звуці. Слідкувати щоб якісно проспівували розспіви з двома шістнадцятими, особливо другий звук у цій групіровці. Чисто інто-нували низхідні гамоподібні рухи мелодії.

Слід інтонувати таким чином:

Альтова партія інтонаційно не складна. Максимальний стрибок, який є у партії, це на ч.5 вгору та вниз (25-26т,32-33т.). Мелодія партії поступово ру-хається вгору чи вниз або стоїть на місці. При співі коли мелодія звучить на одному звуці, простежити, щоб інтонація не знижувалась, щоб спів був на опорі. Інтонаційно чисто повертатися на попередні звуки. Інтонувати таким чином:

Тенорова партія інтонаційно не складна. Починається партія з низхідного гамоподібного руху по ступеням натурального мінору,отже звернути увагу на чистоту інтонації в цьому місці. При виконанні стрибків на м.6↑, стежити, щоб співаки виконували твір в позиції верхнього звуку (19т.).

При співі 23-25т., коли мелодія звучить на одному звуці, слідкувати, щоб інтонація не знижувалась, щоб спів був на опорі.У 21-22 є секвенція. З 33 по 35 такт мелодія рухається по ступеням мелодичного мінору.

Складні місця інтонувати слід таким чином:

1)

2)

Басова партія починається з низхідного гамоподібного руху по ступеням натурального мінору, отже звернути увагу на чистоту інтонації в цьому місці.

З 29 такту тема твору у басовій партії. Інтонувати слід так:

Дотримання гармонійного строю цілком залежить від правильного інтонування кожним голосом своєї мелодійної лінії. Але коли мелодичні лінії партії зливаються в гармонію акорду, диригент повинен звернути увагу на основний тон акорду, терцовий тон бо це - забарввлення акорду, септіма - звук, який визначає акорд. Деякі акорди інтонувати таким чином:

При роботі над цим твором виникають ансамблеві труднощі. Хоровий ансамбль - це узгодження і злиття всіх виразних елементів хорового звучання. При роботі слід враховувати, в якій фактурі написано твір. Тема проходить у сопран, тому звучить яскраво, ніж інші партії. Альти - це гармонічна опора, тональна опора в деяких місцях, бо співають звук d (тоніка). З 29 такту тема переходить до басів, тому повинна звучати злагоджено, яскраво,тембрально забарвлена,акцентуючи другу долю.Композитор проставив акценти в цих місцях(>).

Динамічний ансамбль - це вміння співати разом, виконувати музичну фразу з однаковою силою, робити посилення і послаблення звуків.

При роботі над ритмічним ансамблем труднощів не виникає.

В обробці є унісони між партіями та октавні унісони. Наприклад у 28,29,36,39,42 тактах. Диригент повинен вистроїти в цих моментах гарний тембровий, інтонаційний, дикційний ансамбль.

При роботі над дикцією, дикційним ансамблем треба враховувати, що для виразного виконання пісні і донесення літературного змісту до слухача потрібно вимовляти кожне слово чітко і виразно, з ясним виділенням наголосу, не забувати і про логічні наголоси на словах. Млява вимова негативно впливає на загальний характер пісні.Шиплячі звуки "ч", "щ" вимовляти дуже коротко, майже непомітно. Наприклад, у словах "діверочка", "коршма". У словах "піють півні" -"п" глуха приголосна, тому гарно напружувати губи, тим більше, що співається на pp. Під час співу звук повинен бути округлим, академічним.