Промисловість пористих наповнювачів
Пористі наповнювачі для бетонів за походженням поділяються на природні і штучні. Природні пористі наповнювачі одержують внаслідок видобутку і переробки туфу, черепашнику, трепелу, пемзи, опок тощо. Основними видами штучних наповнювачів є: керамзит, спучений перліт, шлакова пемза, аглопорит, термозит, вермикуліт, золоаглопорит. Використання пористих наповнювачів сприяє значним якісним змінам у виробництві бетонів і залізобетонів. Адже об'ємна вага пористих наповнювачів у 2 - 9 раз менша, ніж об'ємна вага наповнювачів з граніту та інших кристалічних порід, що поставляється з дробильно-сортувальних підприємств.
Штучні пористі наповнювачі отримують шляхом обпалювання в печах, що обертаються, з деяких гірських порід і мінералів, які мають здатність спучуватися. При обпалюванні об'єм таких порід різко збільшується. Вони стають пористими, легкими та малотеплопровідними. Наприклад, вермикуліт має здатність при нагріванні спучуватися і збільшувати об'єм в 15 -20 і навіть в 40 раз. При цьому його об'ємна вага складає всього 60 - 110 кг/м куб. Перліти - різновидність вулканічного скла, що містить 35% зв'язаної води. При нагріві до температури 1000 -1200 С° порода розм'ягчується, як всяке скло, сильно розрихлюється за рахунок виділення пари з води, що в ній знаходиться. Утворюється легкий матеріал з замкнутими порами. Загальна пористість спученого перліту 60 - 90 %.
Розрихлений перліт застосовується в крупнопанельному будівництві у якості особливо легкого заповнювача конструктивно-теплоізоляційних легких бетонів, а також для одержання різних термоізоляційних виробів. Перлітова сировина (перліт, обсидіан, ліпарити) найбільше вивчена в Закарпатті і менше в Криму. Щорічно в Закарпатті видобувається понад 300 тис. тонн перліту. Після розрихлення промисловість будівельних матеріалів одержує біля 2,5 млн. м куб. перлітового заповнювача.
Керамзит, це такий пористий матеріал, що одержується внаслідок прискореного обпалювання у печах легкоплавких глин, аргілітів, глинистих або кристалічних сланців при температурі 1000-1200 С.
Ефективним штучним пористим заповнювачем є аглопоріт, який виробляють шляхом спікання на/ агломераційних решітках різної глинистої сировини, відходів вуглезбагачення, шлаків, золи та вуглемістких порід. За зовнішнім виглядом аглопоріт представляє собою шматки різного розміру у вигляді щебеню з наскрізними порами, чим і відрізняється від керамзиту.
Продукцію штучних пористих наповнювачів складають: гравій керамзитовий круглої форми, пісок керамзитовий, що одержується подрібненням керамзитового гравію, гравій пористий керамічний, круглої форми, що виробляється обпалюванням спеціально приготовлених глинистих гранул, щебінь і пісок аглопоритовий, щебінь і пісок з пористого металургійного шлаку (шлакова пемза), гранульований шлак, щебінь і пісок з вспучуваного при обпалюванні перліту, обсідіану, лапіриту та іншого водомісткого вулканічного скла, щебінь і пісок з вспучуваного вермікуліта.
Дані геологічних досліджень показують, що наявні ресурси різних видів нерудної сировини (керамзитових глин, суглинків, менілітових сланців, аргілітів, трепелу, перліту, діатоміту, вермікуліту та ін.), а також відходи промисловості (шлаки, зола, відходи вуглезбагачення та ін.) сприяють розвитку виробництва пористих наповнювачів практично в усіх областях України. На сьогодні ця галузь ще не досягла необхідного рівня. Потужності по виробництву пористих наповнювачів в Україні досягають 2 млрд м куб., в тому числі керамзиту біля 600 тис. м куб., термозиту понад 1 млн м куб. Найкрупнішими виробниками пористих наповнювачів є Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Сумська, Київська, Полтавська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Закарпатська області.
У будівельному комплексі широко використовують природні нерудні матеріали - сировину для виробництва цементу, цегли, черепиці, скла, легких наповнювачів бетонів, в'яжучих матеріалів. Родовища бутового каменю розробляються в багатьох районах. Значні його запаси в Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Запорізькій та інших областях. Цінними й унікальними є родовища гранітів, габро, лабрадоритів, які видобувають не лише для потреб України, а й вивозять в інші країни.
Окрім цих матеріалів, розвинене виробництво будівельної кераміки: керамічної плитки для фасадів, плитки для підлоги, облицювальної глазурованої плитки. Найбільші підприємства розміщені у Харкові, Слов'янську, Часовому Ярі (Донбас). В областях України працюють також підприємства з виробництва будівельного фаянсу і фарфору. Фарфорова промисловість зосереджена у Житомирській (Коростень, Баранівка, Городниця, Кам'яний Брід, Довбичі) області, у Дружківці (Донецька область), Полтаві, Кіровограді, Сумах, Синельниковому та інших центрах.
Важливою галуззю є виробництво віконного і технічного скла. Віконне скло виробляється на заводах Донецької і Луганської областей, на Запорізькому та Львівському склоробних підприємствах. Завод технічного скла працює у Костянтинівці - «Автоскло».
У перспективі розвиток галузей будівельного комплексу пов'язаний з реконструкцією технічної бази. Низькі темпи оновлення техніки на підприємствах комплексу зумовили накопичення в машинному парку значної кількості морально застарілої і фізично зношеної техніки. Однак застарілі й зношені фонди та їх використання не дають очікуваних результатів у господарській діяльності підприємств.
Отже, необхідність вирішення великомасштабних соціальних завдань потребує цілеспрямованої роботи з розвитку матеріально-технічної бази будівництва.