Література

1. Аверьянов В.В. Функции й организационная структура органа государственного управлення. – К.: Наукова думка, 1979.

2. Антонова Е.Г. Государство как целостная система социального управлення. – М.; 1996.

3. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – Питер, Спб., 1998.

4. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. – М.: Юридическая литература. – 1990.

5. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М.: Издательство “Юридическая литература”, 1997.

6. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. // Опыт системного исследования 2-е издание. – М.: Политиздат, 1973.

7. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: адміністративно- правовий аналіз. – Львів, 1996.

8. Гурне Б. Державне управління. – К.: Основи, 1993.

9. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2002. – С. 9–23; 36–51; 67–74.

10. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. Монографія / Кол. авт.; відпов. ред. Н.Р.Нижник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997.

11. Державне управління: основи теорії, історія і практика: Навч. посібник / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа, Г. І. Арабаджі; За заг. ред. Надолішнього П. І., Бакуменка В. Д. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. – С. 9–38; 372–379.

12. Державне управління: Словн.-довід. /Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О.Безносенко, І.М.Варзар, В.М.Князєв та ін.; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228с.

13. Державне управління: теорія і практика. За ред. Авер'янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

14. Загальна теорія управління. Проект Тасіс – Реформа та розвиток державного управління в Україні. – Київ, 1996.

15. Кнорринг В.И. Искусство управления: Учебник. – М.: Издательство Бек, 1997.

16. Конституція України.

17. Надолішній П. І. Теорія та історія державного управління (Опорний конспект лекцій до навчальної дисципліни. Вид. 2-ге, доп. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. – С. 4–17.

18. Нижник Н. Україна – державного управління: шляхи реформування. – К.: В-во УАДУ, 1997.

19. Нижник Н., Машков О. Системний підхід в організації державного управління. – К.: УАДУ, 1999

20. Організаційно-правові засади державного управління: Навч. посібник / За заг. ред. Іжа М.М., Пахомова Т.І., Різникова Я.О.. – Одеса, ОРІДУ НАДУ, 2008.

21. Політологічний енциклопедичний словник/ за ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкіна. – К., 1997.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА:

Основні закони функціонування соціальних систем.

Питання для обговорення:

1. Основні вимоги до розгляду державного управління як системи.

2. Основні закони функціонування соціальних систем.

3. Залежність між рівнем різноманітності об'єкта управління та рівнем різноманітності суб'єкта управління.

Методичні вказівки

Вивчаючи тему, слухачі мають з'ясувати, що систему державного управління необхідно розглядати як соціальну систему, що може бути піддана аналізу, побудована і керована на засадах загальних принципів функціонування систем. Подібні системи є відкритими, складними, динамічними, стохастичними, у зв'язку з чим слід враховувати закони їх побудови, функціонування та розвитку. Крім того у соціальних системах має місце самоорганізація, породжена стихійними випадковими зовнішніми впливами на процеси, які протікають в системі. Це призводить до флуктуацій в середині системи, які в ній не пригнічуються, а посилюються, і зрештою призводять до створення нової динамічної системи.

Слухачі мають звернути увагу на те, що система державного управління є щось більш складне, ніж сукупність простих компонентів, пов'язаних між собою статично за допомогою ієрархічної структури. Це система тісно пов'язаних та взаємодіючих частин, що забезпечує більш високу загальну ефективність, ніж сумарна ефективність частин, взятих окремо (ефект синергії).

Слухачі повинні розуміти:

• залежність стабільного функціонування та розвитку від стратегічної мети та ефективності діяльності підсистеми управління, що керує її розвитком;

• особливості процесу адаптації соціальної системи, яка завжди є не просто пристосуванням до навколишнього середовища, а саме розвитком системи, що йде за рахунок утворення додаткових зв’язків як усередині системи, так і поза нею;

• причини погіршення ефективності соціальних систем у період трансформацій;

• залежність між рівнем різноманітності об'єкта управління та рівнем різноманітності суб'єкта управління (закон У.Р.Ешбі).