1.2. Методи дослідження

Метод типологічного аналізу – це метод наукового пізнання, наукової систематизації, класифікації (зокрема газет, журналів, телерадіопрограм) на основі загальних для них ознак і властивостей. Метод типологізації орієнтований на пошук стійких ознак і властивостей досліджуваного об’єкта. Завдяки цьому методу ми визначили поняття „мистецьке видання” та окреслили основні вимоги до його оформлення.

Аналітичний метод – спрямований на визначення внутрішніх тенденцій і можливостей предмету дослідження. Це допомогло виявити як опорні пункти концепції видання, так і можливість його комерційного успіху.

Когнітивний метод – це такий метод дослідження, в якому розглядається, як у текстах чи їх окремих компонентах відбиваються думки, ментальність і світоглядна позиція автора, і як це впливає на свідомість адресата. Таким чином ми виявили аудиторію мистецького видання і окреслили специфічні особливості подачі матеріалу журналістом.

Моніторинг видань – збирання і обробка даних, оцінювання і прогнозування стану об’єкта моніторингу, створення концептуальних і формалізованих форм об’єкта. Ми провели моніторинг сучасних мистецьких видань, які можна придбати в Луганську, а також місцеві Інтернет-портали культурного характеру. Це допомогло нам підтвердити актуальність нашого дослідження та необхідність проекту “k’Art Blanche”.

Висновки до першого розділу

Огляд наукової літератури допоміг нам сформувати цілісне уявлення про сучасне мистецьке періодичне видання та розробити видавничу концепцію мистецького журналу, що відповідає видавничим, технічним та дизайнерським нормативам та тенденціям культурної періодики.

Увага до методологічної бази дослідження ґрунтується на складності об’єкта і предмета дослідження.

РОЗДІЛ ІІ

Мистецьке видання – теоретичний аспект

2.1. Сучасне мистецьке видання в Луганську: дефініція, сучасний стан і проблеми

Об’єктом цього дослідження є проект мистецького видання на теренах Луганщини. Для обґрунтування актуальності дослідження ми маємо, по-перше, подати дефініцію поняття „мистецька преса”, що чітко окреслить проект, і, по-друге, проаналізувати ситуацію у сфері журналістики Луганська та області, яка склалася на даний момент.

Для повного розуміння поняття „мистецька преса” наведемо визначення О. Іванової: „Преса, що... задовольняє інформаційні потреби щодо життя і розвитку мистецтва, демонструє стан справ у цій сфері, розвиток смаків, співвідношення мистецтва з іншими соціальними полями (політикою, економікою, відпочинком, наукою тощо), картину стосунків із публікою, дискусій щодо мистецтва, шляхи пошуків нового в мистецтві, характер духовних запитів і виховання людини через естетичні вартості та ін. [15]”.

Реальна картина невтішна: в Луганську наразі маємо цілу низку соціально-політичних видань, розважальні та так звані „жовті” газети й журнали. Однак суто культурного, мистецького видання не існує. І це проблема не лише місцевого масштабу. А. Грабська пише: „Сьогодні на українському ринку друкованих ЗМІ практично не заповнена ніша якісного висвітлення культурної проблематики та якісної мистецької критики. Перед інтелігенцією, що цікавиться культурним життям, постають питання на кшталт: де знайти якісне сучасне українське видання культурно-мистецької проблематики, яке можна було б придбати в будь-якому кіоску та яке мало б авторитет не лише серед літературо-, музико-, театро-, мистецтвознавців і професійних критиків, а й серед молоді та інтелігенції середнього віку? [14]”.

У Луганську до певної міри замінниками мистецьких видань можуть бути такі інтернет-портали як „Давление света” або „Palindrome”. Якщо перший доволі повно висвітлює культурне життя як Луганська, так і України, і навіть пропонує найбільш цікаві мистецькі події світового масштабу, то другий має інший вектор – він зорієнтований на молодь. Окрім коротких і неґрунтовних оглядів сучасних культурних подій він містить такі рубрики як спорт, мода, гороскоп і т.п. Саме тому він дуже обмежений своєю широтою тематики.

Безсумнівно, надрукований журнал приємніше брати до рук. Очі менше втомлюються, ніж під час перегляду інтернет-журналу з монітору комп’ютера, і не треба чекати, коли завантажиться наступна сторінка. Взагалі – читач не обмежений технічними засобами, за допомогою яких можна дістати доступ в Інтернет. До того ж, інтернет-портали іноді проходять переоблаштування, або взагалі зникають. А надрукований журнал стоїть на полиці, і ми завжди можемо взяти його до рук і знайти необхідну статтю.

У Луганську можна придбати якісне мистецьке видання – київський журнал культурного спротиву „ШО”. Яскраві кольори, якісний друк, неповторний особливий дизайн в кожному номері – і це лише обгортка. „ШО”, в першу чергу, цінний своїм змістовим наповненням: він надає читачеві усі новини зі світу сучасної української культури, знайомить його з модерними та класичними художниками, музикантами, новинками кіномистецтва, театру, балету і т.д.

У колах луганської молодої інтелігенції час від часу піднімається таке питання: чому в нашому місті досі не виникло власного мистецького журналу, який не те щоб міг конкурувати з київським „ШО”, а хоча б був рупором місцевого культурного життя і мав пристойне оформлення та змістове наповнення?

Виходячи з вищезазначеного, ми дійшли висновку, що Луганську потрібен журнал, який висвітлюватиме усі події його культурної сфери, і підготували проект, який би вповні задовольнив потреби нашої аудиторії, яку ми зараз і визначимо. Її складають:

• працівники мистецтва, культури, інтелігенція;

• молодь;

• інші зацікавлені даною тематикою (без вікових та фахових обмежень).