Теоретико-методологічна база дослідження

1.1. Огляд літератури

У цьому дослідженні ми спиралися на наукові джерела з фахових дисциплін таких як редакторська та журналістська майстерність, дизайн і верстка видань і т.п.

Науковий доробок у галузі редакторської справи як вітчизняних, так і зарубіжних науковців має дуже важливе значення для створення концепції видання та її якісного втілення. Усі аспекти редагування були враховані при підготовці оригінал-макету журналу.

Книга З.В. Партика „Загальне редагування. Нормативні основи” (2001) корисна для нашого дослідження завдяки викладеним у ньому методології, методам, методикам та аспектам редагування. Детально класифіковані та описані всі основні методи контролю й виправлення помилок. Подано детальний опис інформаційних, соціальних, композиційних, логічних, лінгвістичних, психолінгвістичних, видавничих і поліграфічних норм редагування. Розглянуто методи комп'ютеризації процесу редагування [6].

Робота редактора над виданнями різних типів і видів добре висвітлена у книзі С.Г. Антонової „Редакторская подготовка изданий: Учебник” (2002). Також у ній розглянуті розглянуті принципи відбору творів літератури, критерії їх редакторської оцінки, методика роботи над конкретними виданнями. Розкриті основи підготовки до випуску у світ наукової, довідкової, учбової, художньої, дитячої літератури, особливості редагування рекламних матеріалів, інформаційних і журнальних видань і т.д. [13].

Наукове дослідження К.М. Накорякової „Литературное редактирование” (2004) допомагає осмислити редакторську роботу над виданням із позицій сучасних філологічних уявлень та пропонує багато редакторських методик [4].

“Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник” М.С. Тимошика (2006) містить викладені в популярній формі найголовніші питання, що охоплюють усі процеси творення, редакційно-видавничої підготовки, поліграфічного виконання та реалізації різних видів видань, що допомагає нам розробити концепцію журналу [9].

До нашого дослідження доречним є використання джерел із журналістикознавства, адже ми розробляємо проект періодичного видання.

Наприклад, у книзі С.М. Гурєвіча „Газета: вчера, сегодня, завтра” (2004) викладається основна інформація для розробки концепції та аналізу процесу реалізації проекту: економічні основи функціонування, редакційний менеджмент і маркетинг, склад і структура редакційного колективу, технічна та комерційна частини редакції, імідж газети і її номер, структура, жанрова система та дизайн номеру, особливості заголовків [3].

Стаття О.В. Кондратюка „Молодіжний сленг у сучасній періодиці” (2006) корисна дослідженням молодіжного сленгу у мовленні засобів масової інформації, спрямованих на молодіжну аудиторію. У ній виявлено основні завдання та особливості сленговживання у цих виданнях. Подано основні джерела молодіжного сленгу (інтержаргон, кримінальне арго, англійська мова) та виявлено окремі особливості формування лексем молодіжного соціодіалекту [17].

Використання жанру інтерв'ю в сучасній українській пресі культурологічної спеціалізації на прикладі журналу «ШО» проаналізовано у статті А.В. Грабської „Інтерв'ю в журналі культурного спротиву «ШО»” (2008). Це дослідження висвітлює сильні сторони журналу, на яке ми орієнтувалися у процесі розробки проекту [14].

Для розробки мистецького видання корисною є стаття О.А. Іванової „Преса про літературу: номінація, дефініція, методологія” (2008), у якій розглядається питання критеріїв виокремлення та визначення мистецької преси як специфічного медійного явища та йдеться про особливості мистецької преси про літературу, яка містить запити соціуму стосовно мистецтва і демонструє стан справ у сфері виробництва літератури [15].

Стаття М.І. Любицької „Українські сучасні письменники на сторінках національних видань” (2008) подає аналіз особливостей письменницьких творів на сторінках української преси, основні теми, які порушували письменники, а також стилістичні мовні особливості текстів на прикладі публікацій Ю. Андруховича, А Бондара, Н. Сняданко, Ю. Винничука. Запрошення письменників в якості дописувачів є дуже актуальною порадою для мистецького журналу [19].

Текстова складова мистецького журналу має потужний психологічний вплив на читача. З огляду на це ми проаналізували кілька досліджень із психології задля уникнення розповсюджених помилок та досягнення очікуваного результату.

Психологічні аспекти редагування розглянуті в статтях О.О. Курдюк „Помилки та їх види” (2006) та Д.В. Скорікової „Психологічний аспект тексту” (2007) [18, 20].

Доречними до нашої роботи є наукові праці з дизайну, адже видання про мистецтво має підвищені вимоги до художнього оформлення.

Так, дослідження В.А. Фаворського “Рассказы художника-гравера” (1976) – це книга, написана відомим дитячим художником-ілюстратором. У ній розповідається про безпосередню роботу художника над творами російської класичної літератури. Матеріал цікавий з точки зору оригінальних прийомів дизайну видання, нюансів підбору шрифтової гарнітури [11].

М. Картер у своїй книзі „Современный дизайн газет. Учебное пособие” (1995) подає корисні для розробки оригінал-макету прийоми і методи створення функціонального дизайну періодичного видання, що не приносять в жертву журналістику і корисний зміст, а навпаки – підкреслюють їх, увиразнюють і унаочнюють [16].

Сучасні тенденції дизайну періодичних видань висвітлено у навчальному посібнику С.І. Галкіна „Техника и технология СМИ: Художественное конструирование газеты и журнала” (2005). Особливістю книги є прикладний характер: теоретичні положення завжди підкріплюються прикладами з практики. Крім того, тут детально викладається методика макетування і моделювання, що допомогла нам у процесі верстки і графічного оформлення журналу [1].

У статті В.Е. Шевченко „Художньо-технічне оформлення видань різних видів” (2007) розглядаються принципи організації інформації в друкованих виданнях різних видів. Послідовно простежуються всі редакційні процеси: від формулювання концепції відповідно виду видання до виконання оригінал-макета [23].

Функціональні обов'язки художнього та технічного редакторів у процесі створення зовнішньої форми видання В.Е. Шевченко розглядає у статті „Роль художника, художнього та технічного редакторів у друкованому виданні” (2008). Актуальними для нашого дослідження є етапи розробки проекту оформлення видання та особливості художньо-технічного редагування [22].

Посібник В.Б. Устіна „Учебник дизайна. Композиция, методика, практика” (2009) демонструє особливості побудови формальної композиції, що становить найважливішу частину дизайнерської концепції видання. Засоби, прийоми та принципи цієї побудови використані нами під час розробки оригінал-макету [10].

На успіх видання дуже сильно впливає якість його верстки. З огляду на це ми опрацювали кілька наукових джерел, що розкривають основні правила та численні нюанси верстання видання.

Книга Еміля Рудера „Типографика. Руководство по оформлению” (1982) містить методологію типографіки у поєднанні техніки з формотворчістю, вчить художньої вигадливості при обмеженості засобів для вираження. Є дуже корисною у процесі верстки журналу [12].

С.І. Сєров у своїй праці „Гармония классической типографіки” (2003) готує до творчої роботи в області постановки і рішення актуальних завдань графічного дизайну, що вимагає поєднання інтелектуальних і художніх зусиль [7].

Формат журналу ми обрали, користуючись порадами М.С. Тимошика, що викладені у статті „Розмірні параметри книжкових та газетно-журнальних видань” (2004) [21].

Нюанси типографіки у гармонічному поєднанні гарнітури та кольору прекрасно викладені у книзі Тімоті Самари „Типографика цвета. Практикум” (2005). Дослідник подає анатомію букви і фундаментальні принципи побудови колірних моделей, візуальні, історичні і психологічні асоціативні поля, що викликаються певним шрифтом, кольором або їх комбінацією. Книга допомогла нам прийняти найбільш правильне рішення в процесі підбору шрифтових гарнітур для видання [8].