3.3. Маса грошей, грошові агрегати та грошова база

Реалізація економічних відносин здійснюється за наявності певної величини грошової маси. Грошова маса впливає на швид­кість обігу грошей, величину платоспроможного попиту, обсяги основних макроекономічних показників, таких, як валовий внут­рішній продукт та інфляція.

Грошова маса — це номінальний вираз сукупності загально­визнаних платіжних засобів (грошей), які є у розпорядженні економічних суб'єктів у певний момент часу [6, с. 160].

До складу грошової маси входять як готівкові, так і безготівкові гроші. Грошова маса має кількісний вираз та специфічну структу­ру. Грошова маса обслуговує грошовий обіг. Центральний банк при регулюванні грошово-кредитного ринку значну увагу приділяє визначенню оптимальної величини грошової маси для обслугову­вання процесів суспільного відтворення. При цьому важливо грошо­ву масу визначати в таких параметрах, щоби створювалося підґрун­тя для економічного зростання, пожвавлювався платоспроможний попит за відсутності значних інфляційних коливань.

У структурі грошової маси вирізняють грошові агрегати. Грошо­вий агрегат — це елемент грошової маси, який об'єднує певні категорїі обігових активів, класифікованих за ознакою ліквід­ності, тобто рівнем здатності перетворюватися на грошові кошти.

Національний банк України трактує грошовий агрегат як зо­бов'язання депозитних корпорацій — Національного банку та ін­ших депозитних корпорацій (банків України), — що мають віднос­но високий ступінь ліквідності, перед іншими секторами економіки, крім депозитних корпорацій та сектора загального державного управління. До зобов'язань депозитних корпорацій належать го­тівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями, переказні депозити, інші депозити та цінні папери, крім акцій. Починаючи з 2002 p., грошові агрегати формуються на підставі даних стандар­тизованих форм звітності Національного банку України та інших депозитних корпорацій (банків) за методологією МВФ.

Грошові агрегати формуються шляхом приєднання до поперед­ніх величини нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Тобто кожен наступний грошовий агрегат вміщує попередній і доповнюється новим блоком фінансових активів.

У грошово-кредитній статистиці розвинутих країн світу зазви­чай виокремлюють різну кількість грошових агрегатів. Так, напри­клад, у СІЛА і Росії — чотири агрегати; у Швейцарії, Німеччині та Японії — три; у Франції — два; в Англії — п'ять.

Починаючи з 1993 p., вітчизняна грошово-кредитна статистика групує грошові кошти за рівнем ліквідності у чотири грошові аг­регати: М₀,М₁,М₂, м_з.

Грошовий агрегат М₀ відображає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями. Цей агрегат об'єднує готівку, що є у володінні фізичних осіб, та готівку, яка перебуває у касах юри­дичних осіб. Готівкові кошти в касах банків сюди не належать. Готівка має абсолютну ліквідність.

Грошовий агрегат М₁ охоплює грошовий агрегат M_Q та переказ- ні депозити в національній валюті (M_l — M_Q). Під переказними депозитами розуміють фінансові активи, що за першою вимо­гою можуть бути обміняні на готівкові кошти за номіналом та безпосередньо використані для здійснення платежу.

Грошовий агрегат М₂ охоплює грошовий агрегат М^, переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити (М₂ — М_х). До кате­горії "інші депозити" належать не переказні депозити, що в корот­кий термін можуть бути обміняні на готівкові чи переказні кошти, а саме кошти на вимогу, які безпосередньо не використовуються для здійснення платежу, строкові кошти та ощадні депозити.

Грошовий агрегат М₃ — це грошовий агрегат М₂ та цінні папери, крім акцій (М₃ — М₂). До цінних паперів, крім акцій, належать фінансові інструменти, що обіговуються на ринку та є підтвер­дженням про зобов'язання бути погашеними готівковими кошта­ми, фінансовим інструментом чи економічно цінним об'єктом. Це облігації, казначейські зобов'язання, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати корпорацій тощо.

Агрегат М₁ — це найбільш еластичний та активний елемент у структурі грошової маси. Інші агрегати мають менший ступінь еластичності та використовуються здебільшого для нагромаджен­ня капіталу. Величина грошових агрегатів М₂ та М₃ залежить від рівня капіталізації грошових доходів населення та суб'єктів гос­подарювання: стану розвитку кредитних відносин, рівня розвитку інфраструктури грошового ринку тощо. Структура та динаміка грошової маси відтворені у табл. 3.1 [5].

Таблиця 3.1. Структура та динаміка грошової маси у 2007— 2010 pp. (дані на кінець року, млн грн)

Показ­ник	Роки
	2007		2008			2009			2010
	Обсяг	У % до по­перед­нього року	Обсяг	У % до по­перед­нього року	Обсяг		У % до по­перед­нього року	Обсяг		У % до по­перед­нього року
м0	111119	48,2	154 759	39,3	157 029		1,5	182 994		16,5
м,	181 665	47,4	225 127	23,9	233 748		3,8	289 892		24,0
м2	391 273	50,8	512 527	31,0	484 772		-5,4	596 841		23,1
м3	396 156	51,7	515 727	30,2	487 298		-5,5	597 878		22,7
Питома вага го­тівки, %	28,0		30,0		32,2			30,6

Дані табл. 3.1 ілюструють тенденцію до зростання грошової маси впродовж 2007—2010 pp. Протягом зазначеного періоду гро­шова маса збільшилась в 1,5 раза. Проте темпи зростання у 2008 р. були нижчими у порівнянні з попередніми роками, а у 2009 — від'єм­ними, що пояснюється проведенням жорсткої монетарної політики НБУ, спрямованої на приборкання інфляційних процесів. Частка готівки залишається ще доволі високою. У структурі грошової маси в середньому за зазначений період вона становила 30,2 % .

Для оптимізації структури грошової маси необхідно створити сприятливі умови розвитку фондового ринку та продовжувати започатковані карткові проекти серед населення, розвивати інфра­структуру для проведення швидких та якісних безготівкових роз­рахунків юридичних і фізичних осіб, розробити комплекс заходів щодо боротьби з тіньовою економікою, грошовий обіг якої обслу­говується переважно готівковими коштами.

Для аналізу сукупності грошових коштів, що обслуговують суспільне відтворення, використовується ще один показник — гро­шова база. Це не грошовий агрегат, а якісно інший показник, який характеризує масу грошей щодо її відображення на балансі цент­рального банку.

Грошова база — це сукупність готівкових коштів, випуще­них в обіг Національним банком, коштів обов'язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та коштів інших де­позитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національно­го банку) у Національному банку України.

Грошова база налічує три компоненти: готівкові кошти, випу­щені в обіг; переказні депозити інших депозитних корпорацій; переказні депозити інших секторів економіки (табл. 3.2) [5].

Таблиця 3.2. Грошова база у період 2007—2010 pp.

Роки	Грошова база	У тому числі
		Готівкові кошти, випущені в обіг	Переказні депози­ти інших депозит­них корпорацій	Переказні депо­зити інших сек­торів економіки
І. Залишки коштів на кінець періоду, млн грн
2007	141 901	122 470	19 050	381
2008	186 671	167 538	18 623	510
2009	194 965	170 536	23 183	12 246
2010	225 692	200 092	24 404	1 195
II. Зміна у річному обчисленні, %
2007	46,0	49,1	27,9	109,3
2008	31,6	36,8	-2,2	34,0
2009	4,4	1,8	24,5	144,3
2010	15,8	17,3	5,3	-4,1

Готівкові кошти, випущені в обіг, характеризують готівкові кошти, які є поза банками та перебувають у касі банку. Тому цей компонент є більшим за обсягом від грошового агрегату М₀ на суму наявної готівки у касах банків.

Переказні депозити інших депозитних корпорацій — це кошти на кореспондентських рахунках банків у Національному банку, норми обов'язкового резервування, які згідно з чинним законо­давством зберігаються банками на кореспондентському рахунку в НБУ або на окремому рахунку в НБУ.

До категорії переказних депозитів інших секторів економіки належать кошти державних нефінансових корпорацій та праців­ників НБУ, обслуговування поточних рахунків яких здійснює центральний банк.

Таким чином, безготівковий елемент грошової бази якісно і кількісно відрізняється від грошових агрегатів М_у, М₂, М₃. Гро­шові агрегати вміщують зобов'язання банків перед своїми клієн­тами, а безготівковий елемент грошової бази охоплює зобов'язання центрального банку перед його клієнтами.

Грошова база у взаємодії з грошовим мультиплікатором формує грошову масу. Тому між грошовою базою та грошовою масою про­стежуються схожі тенденції.

Грошова база впродовж 2007—2010 pp. зросла в 1,6 раза. Це стосується таких компонентів, як готівкові кошти, випущені в обіг, та переказні депозити інших депозитних корпорацій. У 2010 р. від'ємне значення темпів приросту в річному обчисленні щодо попереднього періоду набули переказні депозити інших сек­торів економіки. Це можна пояснити проблемою ліквідності у бан­ківських установах та відсутністю у банках комплексного управ­ління активами та пасивами.

Зважаючи на отримані результати дослідження, можемо ствер­джувати: подальша політика регулювання грошової маси та гро­шової бази вимагатиме від Національного банку особливої про­фесійності та компетентності, оскільки економічна криза країни, що виявила себе восени 2008 p., супроводжується зростанням ін­фляційних процесів при скороченні ВВП за відсутності вільних коштів у банківських структурах, які могли б пожвавити еконо­мічне відтворення.