- •1. Поняття та предмет кримінально-виконавчого права
- •2. Завдання кримінально-виконавчого права
- •3. Принципи кримінально-виконавчого права
- •4. Методи кримінально-виконавчого права
- •5. Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •6. Система курсу кримінально-виконавчого права
- •7. Кримінально-виконавче право і суміжні галузі права
- •8. Наука кримінально-виконавчого права, її предмет, завдання
6. Система курсу кримінально-виконавчого права
Предметом курсу кримінально-виконавчого права є відповідна йому галузь права. Оскільки наука кримінально-виконавчого права має своїм основним завданням пізнати відповідні явища та закономірності, а навчальний курс — дати отримані завдяки науковим дослідженням знання слухачам, а навчальна дисципліна йде слідом за наукою, користується її даними, можна вважати, що зміст навчальної дисципліни сприймає зміст відповідної науки. У той самий час вона може включати в себе не весь комплекс проблем, які вивчаються, як правило, однойменною наукою, а й доповнюватися за рахунок суміжних проблем, що вивчаються в рамках інших наук.
Значний обсяг правових норм, які регулюють кримінально-виконавчі відносини, вимагає їх певної систематизації та чіткого розподілу. В юридичній науці норми будь-якої галузі права зібрані у двох основних частинах - Загальній та Особливій.
У загальній частині висвітлені загальні питання теорії кримінально-виконавчого права: кримінально-виконавче законодавство України, предмет, метод, система норм і принципів кримінально-виконавчого права, кримінально-виконавчі правовідносини, правовий статус осіб, які відбувають покарання, система установ і органів виконання покарань, участь громадськості у виправленні засуджених. Спеціально виокремлені проблеми законності при виконанні кримінальних покарань та історії кримінально-виконавчої системи і законодавства України. Загальна частина включає норми та положення, які мають загальний характер і застосовуються до усіх або більшості правових інститутів галузі. Тут розміщені норми-завдання, норми-принципи, загальні питання організації виконання кримінальних покарань та правового статусу суб'єктів кримінально-виконавчого права.
В особливій частині розглядаються, передусім, питання виконання покарання у вигляді позбавлення волі: класифікація засуджених до позбавлення волі, правове регулювання застосування до засуджених основних засобів виправлення (режим, праця, виховна робота, навчання), матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування, особливості відбування покарання окремими категоріями засуджених, комплекс правових та організаційних питань звільнення від відбування покарання і закріплення результатів виправлення. Розглядається також порядок виконання покарань без ізоляції від суспільства. Окремо вивчаються питання попереднього ув'язнення під варту і виконання кримінального покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон та арешту.
Особлива частина регулює відносини, пов'язані з порядком і умовами виконання та відбування усіх видів кримінальних покарань, а також відносини, які тісно пов'язані з першими і є похідними від них, такі, як: звільнення засуджених від відбування покарання і контроль за ними.
Кожна частина складається з окремих структурних підрозділів - правових інститутів, хоча, наприклад, у Загальній частині до норм-принципів, норм-завдань такий термін не застосовується. Підкреслимо також ту обставину, що при виділенні інститутів права в тій або іншій галузі враховуються сформовані в цій науці подання і традиції.
Серед інститутів Загальної частини кримінально-виконавчого права варто назвати: інститут правового статусу засуджених; систему органів і установ виконання покарань, нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань, участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених та ін.
Особлива частина містить у собі такі інститути, як: виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (у виді громадських робіт, штрафу, виправних робіт і ін.); виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі; звільнення від відбування покарання, допомога особам, які звільнені від відбування покарання, контроль і нагляд за ними та ін.