4. Порядок оброблення та надсилання вихідних документів.

Вихідні документи, у тому числі виготовлені на ПК, обробляються і надсилаються централізовано в день їх одержання від структурних підрозділів або не пізніше наступного робочого дня. Не допускається надсилання або передача документів без реєстрації документів у канцелярії.

Документи, що надсилаються одночасно одному і тому ж адресату, вкладаються в один конверт. На конверті проставляються реєстраційні номери всіх документів, які знаходяться у конверті. У разі надсилання кореспонденції до інших міст, крім найменування установи, посади та прізвища адресата, слід зазначати точну адресу (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку). У реєстраційній картці або в журналі зазначаються номер вихідного документа, дата реєстрації, заголовок (короткий зміст) документа і номер справи, в якій буде зберігатися його копія. Документи, що доставляються кур'єром, передаються місцевим адресатам під розписку в розносній книзі. Оригінали наказів, планів, звітів, протоколів тощо залишаються в установах, які є авторами цих документів. В інші установи надсилаються їх завірені

копії. Складання номенклатури справ.

Номенклатура справ - це систематизований перелік найменувань справ, створюваних у діловодстві установи, оформлений у відповідному порядку із зазначенням строків зберігання справ. Номенклатура справ є обов'язковим для кожної установи документом, який складається для створення в установі єдиної системи формування справ, забезпечення їх обліку, швидкого розшуку документа за його змістом та видом, відбору документів на державне зберігання у процесі діловодства. Є три види номенклатури справ: типова, примірна та індивідуальна. Типова номенклатура справ встановлює типовий склад справ для установ, однорідних за характером діяльності, з єдиною системою індексації і є нормативним актом. Примірна номенклатура справ встановлює примірний склад справ для установ, однорідних за характером діяльності, але різних за структурою, і має рекомендаційний характер: - перший примірник - недоторканний, зберігається у структурному підрозділі; - другий примірник - передається в канцелярію установи; - третій примірник - використовується для формування справ і пошуків потрібного документа.

Функції діловодної служби

Робота діловодної служби регламентується положенням про неї, яке розробляється на основі положення (статута) про установу і цієї Примірної інструкції та затверджується керівником установи. Діяльність працівників діловодної служби регламентується посадовими інструкціями, які розробляються керівником діловодної служби на підставі Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців і затверджуються керівником установи. Основним завданням діловодної служби є встановлення єдиного порядку документування і роботи з документами в установі на основі використання сучасної обчислювальної техніки, автоматизованої технології роботи з документами та скорочення кількості документів. Відповідно до основного завдання діловодна служба:

• розробляє інструкції з діловодства та номенклатури справ;

• організовує за дорученням керівництва підготовку проектів документів, забезпечує оформлення і випуск документів;

• організовує і забезпечує документаційне та організаційно-технічне обслуговування роботи колегіальних органів;

• організовує друкарське виготовлення, копіювання і тиражування документів;

• уніфікує системи документації та документів з урахуванням можливості їх машинної обробки, вживає заходів до скорочення кількості форм і видів документів;

• здійснює контроль за підготовкою та оформленням документів, за їх своєчасним виконанням в установі, вживає заходів до скорочення термінів проходження і виконання документів, узагальнює та аналізує дані про хід і результати цієї роботи;

• приймає, реєструє, веде облік, забезпечує зберігання, оперативний розшук, інформування за документами та доставляє документи;

• забезпечує додержання єдиного порядку відбору, обліку, схоронності, якості оброблення та використання документів, що створюються під час діяльності установи та організацій, що належать до сфери її управління, для передачі на державне зберігання;

• удосконалює форми і методи роботи з документами в установі та організаціях, що належать до сфери її управління, з урахуванням використання організаційної техніки і ПК;

• здійснює організаційно-методичне керівництво роботою з документами в підрозділах установи;

• організовує підвищення кваліфікації працівників установи в роботі з документами;

• впроваджує державні стандарти, уніфіковані системи документації (УСД), інші нормативи в установі та організаціях, що належать до сфери її управління;

• завіряє печаткою документи у випадках, передбачених інструкцією для роботи з документами в установі.

Діловодну службу очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади керівником установи. Керівник діловодної служби повинен мати вищу або середню спеціальну освіту (із стажем роботи в діловодній службі не менше трьох років). Посадова особа, відповідальна за роботу з документами в установі, що не має діловодної служби, повинна мати досвід роботи у діловодній службі не менше трьох років. Керівник діловодної служби за характером діяльності взаємодіє:

• з керівниками структурних підрозділів установи та організацій, що належать до сфери її управління, - з питань роботи з документами, контролю і перевірки виконання документів, роботи колегіальних органів, підготовки і подання необхідних керівництву документів, використання інформації в службових цілях;

• з юридичною службою - з правових питань, пов'язаних з підготовкою документів;

• із службами кадрів, праці і заробітної плати - з питань розстановки кадрів, підвищення кваліфікації посадових осіб у роботі з документами;

• із службами матеріально-технічного постачання і господарського обслуговування - з питань забезпечення установи та, зокрема, працівників діловодної служби засобами оргтехніки, бланками документів, канцелярським приладдям, а також з питань побутового обслуговування.

5. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2. за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3. за інших передбачених законом випадках.

Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:

1. прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2. затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

3. смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4. скасування рішення судом або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

5. письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачі їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

6. закінчення передбаченого законом строку для даного стягнення;

7. передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника – юридичної особи, або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;

8. фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

9. повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

10. направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11. повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку передбаченому Законом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк. Виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадках:

1. смерті стягувача або божника, оголошенням померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржник, або припинення існування сторони-юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

2. визнання стягувача або боржника недієздатним;

3. проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе. Чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4. оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку;

5. прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6. зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;

7. подання до суду позову про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється для мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

8. подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту;

9. сплатити боржником або іншим гарантом у порядку передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів відшкодовування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановленому законом мету відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у спеціальні права запозичення, що встановлюються міжнародним валютним фондом за офіційним курсом національного банку України на день сплати;

10. внесення касаційного подання прокурора на рішення суду;

11. звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку встановленому Законом;

12. виїмку виконавчого документа або виконавчого провадження в порядку, встановленому кримінально-процесуальним кодексом України;

13. подання судом, який видавав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

14. наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Виконавче провадження зупиняється лише в зверненні стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з опису.

З метою формування професійних вмінь та навичок, здібностей та досвіду у прийнятті самостійних рішень під час конкретної роботи, вміння творчо застосовувати свої знання, під час проходження практики ознайомлювалася з матеріалами виконпвчих проваджень, формувала виконавчи провадження. За час проходження практики я закріпила та вдосконалила свої знання в галузі цивільного, кримінального, кримінально-процесуального та цивільного процесуального права, а також основ виконавчого провадження.

Вступ

Я, Онуфрієнко Наталія Юріївна, проходила технологічну практику з 26.01.2010 по 08.02.2010 у приватній нотаріальній конторі Київського міського нотаріального округу.

Приватна нотаріальна контора розташована за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова 31. У приватній нотаріальній конторі Київського міського округу працює – приватний нотаріус Бердес Максим Олександрович та помічник нотаріуса.

Метою технологічної практики є оволодіння сучасними методами і формами організації праці в сфері юриспруденції та формування у майбутніх фахівців професійних умінь і навиків практичного застосування знань.

Завданнями технологічної практики є:

• вивчити права та обов’язки нотаріуса;

• вивчити які нотаріальні дії вчиняються нотаріусом;

• вивчити порядок здійснення нотаріальної допомоги вдома, у лікарнях;

• вивчити основні вимоги щодо звітності нотаріусів;

• вивчити порядок ведення діловодства у приватного нотаріуса;

• навчитися складати проекти угод, які підлягають нотаріальному посвідченню;

• навчитися засвідчувати вірність копій;

• ознайомитись з вимогами ведення нотаріальних реєстрів

ІІ. Практика в органах нотаріату