Висновок

Сліпі діти страждають повною відсутністю зору або мають залишковий зір. Для них основними засобами пізнання стають дотик і слух. У зв'язку з цим чуттєві образи мають інше, ніж у зрячих, якість, іншу структуру. Ті діти, у яких збереглося залишковий зір, мають можливість сприймати навколишній світ у вигляді зорових образів, хоча й дуже збіднених і неточних. Втрата зору обумовлює деякі специфічні особливості розвитку: виникають труднощі в оцінці просторових ознак (місця розташування, напрямки, відстані і т.д.), процес формування рухів затриманий, іноді відзначаються зміни в емоційно-вольовій сфері.

Корекційно-педагогічна дія направлена на формування у сліпих дітей чуттєвого досвіду. Розвиток процесів компенсації сліпоти за рахунок посилення функцій збережених аналізаторів необхідно починати з раннього віку. Важливу компенсаторну роль відіграє мова. У мовному спілкуванні з оточуючими у свідомості сліпого дитини створюються і зміцнюються зв'язку між словом і дією. Словесний опис предмета, зроблене дорослим, дитина підтверджує власним обстеженням. За допомогою слухових і дотикових відчуттів діти вчаться пересуватися самостійно. Високого розвитку в сліпих досягає память, тому що їм для орієнтування у просторі, спілкування з людьми, засвоєння знань необхідно залучати більше відомостей, ніж зрячим. У розвитку основних процесів пізнання і мислення компенсаторну роль відіграють практичні заняття, під час яких діти порівнюють реально мисляться предмети з існуючими у них уявленнями.

Навчання діям, способам їх виконання досягається тільки в умовах спілкування, при якому рухи сліпого дитини коригуються словом. У сліпих дотикальне сприйняття матеріалу, закріплення образів у пам'яті і оперування ними вимагає не тільки збільшення часу для практичних рішень, але і більш ранньої спеціальної підготовки - навчання дітей навичкам навчальної роботи

Для розвитку зорового сприйняття у дітей, що мають залишковий зір, використовуються барвисті картини та ілюстрації, діапозитиви, кінофільми, в тому числі відтворювані спеціальними замкнутими телевізійними системами. Введення аудіовізуальних засобів вдосконалює процес навчання і скорочує час для отримання необхідної інформації. Осліплі діти - діти, які втратили зір у результаті перенесеного захворювання або травми; зір у них може бути втрачений повністю або зберегтися у вигляді світловідчуття або залишкового зору (гострота до 0,04). У пам'яті таких дітей вже з віку 3-4 років зберігаються (іноді протягом всього життя) зорові образи навколишнього світу, і в зв'язку з цим обсяг уявлень в них значно ширше і багатше, ніж у сліпих від народження. Зорова пам'ять допомагає відтворювати образ предмета чи явища по словесному опису, для чого педагог використовує яскраві, образні вирази. Зв'язок зорових уявлень з промовою сприяє більш ефективному засвоєнню дітьми знань і вмінь. Залишковий зір допомагає дітям сприймати світлові і колірні ознаки, орієнтуватися в просторі.

Однак основними новими засобами пізнання стають слух і дотик. Діти повинні наново навчатися процесам самообслуговування, орієнтування в просторі, нових способів оволодіння знаннями. Для попередження появи можливих відхилень у розвитку велике значення має правильно і своєчасно (одразу ж після втрати дитиною зору) організована система корекційно- педагогічних впливів. Для дошкільнят є спеціальні дитячі сади, дітей, сліпих в шкільному віці, направляють для навчання в школи сліпих дітей. Слабозорі діти - діти, які страждають значним зниженням гостроти зору або розладами периферичного зору. Зорове сприйняття при слабкозорістю характеризується неточністю, фрагментарністю, замедленностью, що значно збіднює чуттєвий досвід таких дітей, перешкоджає пізнанню ними навколишнього світу. Навчання та виховання дітей з вадами зору здійснюється у спеціальних дошкільних установах і школах для дітей з порушеннями зору.

Педагогічний процес будується з урахуванням можливостей цих дітей та їхньої своєрідності. При цьому необхідно дотримання спеціальних педагогічних та гігієнічних вимог: раціональний розподіл навчальних занять, забезпечення відповідного рівня освітленості, застосування коригуючих і тифлотехнічних засобів, організація спеціальних занять з корекції відхилень у психологічному розвитку.

Формування просторових уявлень у дітей 3-4 років з порушенням зору є важливим завданням батьків і педагога дитячого саду. Адаптація дитини до навколишнього світу повинна відбуватися на ранньому етапі розвитку, чим раніше дитина зможе опанувати методами просторової орієнтації, тим легше їй буде навчаться подальшим навичкам.