Середня тривалість майбутнього життя в Україні у 1896—1994 роках
(кількість років)
Роки |
Середня тривалість майбутнього життя |
|||||||||
Чоловіки |
Жінки |
|||||||||
При народженні |
У віці |
При народженні |
У віці |
|||||||
10 років |
20 років |
30 років |
60 років |
10 років |
20 років |
30 років |
60 років |
|||
1896-1897 |
35,9 |
49,3 |
41,9 |
34,8 |
14,6 |
36,9 |
47,4 |
40,1 |
33,1 |
13,1 |
1925-1926 |
43,6 |
52,4 |
44,5 |
37,2 |
15,5 |
46,6 |
54,2 |
46,4 |
39,1 |
16,6 |
1958-1959 |
66,1 |
|
|
|
|
72,5 |
|
|
|
|
1969-1970 |
66,5 |
|
|
|
|
74,2 |
|
|
|
|
1975-1976 |
65,0 |
|
|
|
|
74,2 |
|
|
|
|
1980-1981 |
64,6 |
|
|
|
|
74,0 |
|
|
|
|
1985-1986 |
65,9 |
57,6 |
48,0 |
38,8 |
15,2 |
74,4 |
65,9 |
56,1 |
46,4 |
19,4 |
1987 |
66,3 |
|
|
|
|
74,9 |
|
|
|
|
1988 |
66,4 |
|
|
|
|
74,8 |
|
|
|
|
1989 |
66,0 |
|
|
|
|
75,0 |
|
|
|
|
1990 |
65,9 |
|
|
|
|
75,1 |
|
|
|
|
1991-1992 |
64,2 |
|
|
|
|
74,1 |
|
|
|
|
1993-1994 |
62,8 |
54,3 |
44,8 |
36,0 |
14,2 |
73,2 |
64,5 |
54,7 |
45,1 |
18,6 |
У 40-ві роки з'явились антибіотики, й наприкінці 50-х років була одержана переконлива перемога над інфекційними та паразитарними хворобами. Екзогенна смертність в Україні почала різко спадати, й домінуючими в структурі причин смерті стали ендогенні. Як показала практика, протистояти ендогенній смертності виявилося неспіввимірно важче, вона досі слабо піддається контролю з боку людини. До того ж на її рівень справляють несприятливий вплив дедалі гірша екологічна ситуація, недостатньо кваліфікована медична допомога, незадовільні житлові умови, сумнівна якість продуктів харчування та шерег інших чинників.
На початку 70-х років тривалість життя в Україні несподівано почала знижуватися. Смертність зростала в усіх вікових групах, починаючи з 20 років серед чоловіків та з 40 років — серед жінок. Непояснюваним чином зросла смертність навіть серед дітей віком до 5 років. Така сама тенденція у динаміці смертності спостерігалася і в інших республіках колишнього СРСР. Виникнення цих тенденцій породило чимало запитань, й відповіді на них досі не знайдені. Зниження тривалості життя в Україні продовжувалося 15 років. Відтак її показники практично стабілізувалися. Треба вважати, що заходи, вжиті у травні 1985 року й спрямовані проти пияцтва та алкоголізму, одразу ж дали відчутний демографічний ефект. Проте він не був довгостроковим і вже 1987 року відбулася стабілізація показників тривалості життя на рівні 1970 року.
З розпадом СРСР і ввіходженням України у смугу економічної кризи, політичної нестабільності й різкого зниження рівня життя смертність населення знову зросла, а середня тривалість життя в Україні різко скоротилася. У країні почалася вже четверта у XX сторіччі демографічна криза. Дедалі більша смертність у поєднанні з дедалі нижчою народжуваністю призвела до розвитку тотальної депопуляції, й 1991 року вперше за повоєнний час відбулося природне скорочення приросту населення в Україні на 39,2 тис. чоловік, у 1992 році — на 100,3 тис. чоловік, у 1993 році — на 184,2 тис. чоловік, у 1994 році — на 242,8 тис. чоловік. Чи стане ця несприятлива тенденція довготривалою, покаже час. Але хоч би якою виявилася перспективна динаміка середньої тривалості життя в Україні, навряд чи варто очікувати радикальних змін в її рівні. Навіть якщо виходити з найоптимістичніших гіпотез і припустити, що сучасне зниження середньої тривалості життя зумовлене чинниками, які в доступному для огляду майбутньому можна усунути, й що поталанить повністю поставити під контроль головні ендогенні причини смерті, що мало ймовірно, не слід сподіватися в перспективі на надто велике збільшення середньої тривалості життя, зіставне з тим, яке було досягнуте за останні 150-200 років.
Розрахунки показують, що якби вдалося повністю усунути смертність від серцево-судинних захворювань, то виграш у середній тривалості життя становив би в середньому не більш ніж 10-15 років, а усунення смертності від раку привело б до збільшення її рівня лише на 2-3 роки.