Динаміка смертності населення України та деяких європейських країн

у 20-ті роки XX сторіччя

Роки	Кількість померлих на 1000 мешканців
	Україна	Німеччина	Франція	Англія
1924	17,9	12,3	16,9	12,2
1925	19,1	11,9	18,1	12,2
1926	18,1	11,7	17,5	11,6
1927	17,7	12,0	16,5	12,3

Імперіалістична війна забрала з планети за 2—3 роки 10 млн. життів і зробила інвалідами ще 20 млн. чоловік. За 39 місяців цієї жахливої війни царська Росія втратила загиблими 2,5 млн. чоловік, ще 6 млн. були поранені та покалічені. Виокремити з цієї кількості демографічні втрати України не уявляється можливим. Значними були й утрати народу України в громадянській війні. З упровадженням непу демографічна ситуація почала ввіходити в норму, рівень смертності поступово стабілізувався, наблизившись впритул до значень інтен­сивності цього процесу, досягнутим у Франції (див. таблицю 9). За темпами зниження смертності Україна у 1913—1927 роках наздогнала Німеччину й випередила Англію та Францію (див. таблицю 10).

Найвищими темпами знижувалася дитяча та материнська смертність. У період від 1901 по 1925 рік Україна посідала перше місце серед провідних європейських держав, США, Японії та Австралії за темпами зниження смертності у вікових групах 0—4, 5—9 та 15-19 років, а у віковій групі 10—14 років посідала друге місце, ненабагато поступившись лише Цейлону. Тенденції зниження смертності в інших вікових групах істотною мірою були диференційовані за статтю: за темпами падіння жіночої смертності Україна утримувала 1—2-е місця, а чоловічої — лише 5—7-е. Цей феномен пояснювався різким скороченням материнської смертності, з одного боку, та чоловічою надсмертністю у генераціях, які винесли на своїх плечах увесь тягар імперіалістичної та громадянської війн, що підірвало їхнє здоров'я, — з іншого.

Таблиця 10

Динаміка смертності населення України

та деяких європейських країн у 1913—1927 роках

Роки	Темпи зниження смертності, у відсотках
	Україна	Німеччина	Франція	Англія
1913*	100	100	100	100
1924	77	78	96	85
1925	82	75	102	85
1926	77	74	100	81
1927	76	76	96	86

* рівень смертності 1913 року прийнятий за 100%

Швидкими темпами знижувалася в Україні смертність серед немовлят. І якщо в останній чверті XIX сторіччя її рівень зберігався незмінно високим, то у першій чверті XX сторіччя, особливо у 20-ті роки, з організацією й розвитком служб охорони материнства й дитинства він почав швидко знижуватися, й за темпами падіння смертності серед немовлят Україна у 1910—1925 роках опинилася на другому місці (33%) після Німеччини (35%), випередивши Англію (32%), Францію (25%) та Росію (19%). 1925 року загальний рівень смертності серед немовлят досягав в Україні 14,6 померлого на першому році життя із 100 народжених; у тім числі в сільській місцевості — 14,9, у містах — 12,1, у великих містах — 10,2.

І хоча на 1926 рік зниження смертності в усіх вікових групах уже стало фактом, який не викликав сумнівів, проте на повну силу цей процес розгорнувся в наступні десятиріччя. Ще 1926 року структура причин смерті населення України була винятково несприятливою. На одному з перших місць стояв туберкульоз, від якого гинуло понад 10% усіх, хто помирав у міських поселеннях України, смертність від туберкульозу була найвищою у віковій групі 20—40 років. Ще вищою була смертність від пневмонії, яка вражала в першу чергу дітей. Величезна їх кількість помирала від інфекційних шлункових захворювань та інших дитячих хвороб. Водночас на частку хвороб серця, Неякісних новоутворень та інших причин ендогенного характеру припадало не більш ніж 15—17% усіх смертей. 1926 року в Україні навіть у старших вікових групах ендогенна смертність не перевищувала третини летальних випадків.

Смертність в Україні у 20-30-ті роки добре вивчена, їй присвячена численна спеціальна література. Класикою стали праці М.В.Птухи та Ю.О.Корчак-Чепурківського, котрі досліджували динаміку тривалості життя населення в Україні. Значну увагу приділяли проблемам смертності та тривалості життя й вчені, що працювали в галузі соціальної гігієни.

Зі зниженням смертності серед дорослих і перш за все дітей відбулися радикальні зміни і в динаміці тривалості життя (див. таблицю 11). Показники середньої тривалості майбутнього життя при народженні в Україні за останні 100 років відображають її майже дворазове збільшення. Й якби не трагедія голодомору, жертви колективізації й репресій 30-х років, демографічні втрати у Великій Вітчизняній війні, Україна, треба вважати, за природного перебігу процесу зниження смертності досягла б європейського рівня тривалості життя ще у 30-ті роки.

Таблиця 11