Задача 9.

Під час розлучення подружжя Іванцівих, дружина вимагала включення в склад спільного сумісного майна, що підлягає розподілу, усього майна приватного підприємства “Карма”, заснованого її чоловіком під час спільного подружнього життя. Мотивувала вона це тим, що в статутний капітал було внесено 30 000 гривень, які в свою чергу були їх спільною сумісною власністю. Чоловік проти цього заперечував, оскільки дружина участі в підприємницькій діяльності не брала, а тому може претендувати лише на половину від внеску в статутний фонд, тобто на 15 000 гривень.

Дайте правову оцінку ситуації, що виникла.

Стаття 61 СК України визначає об’єкти права спільної сумісної власності.

Постанова ПВС України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»:

Ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна товариства, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного капіталу господарських товариств не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту ч. 2-3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Відп. до положень ст. 51, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Задача 10.

Між регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТзОВ “Оранта” було укладено два договори купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва – побутових приміщень, призначених для зберігання мастильних матеріалів. Перший договір на суму 150 тис.грн. було укладено 1 січня, а другий – на суму 50 тис.грн. – 10 квітня того ж року. Обидва договори передбачали внесення платежу за передані об’єкти не пізніше 30 днів з моменту їх нотаріального посвідчення.

15 квітня ТзОВ “Оранта” платіжним дорученням, в якому було вказано підставу “договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва” перерахувало на рахунок регіонального відділення Фонду держмайна 50 тис. грн., які були прийняті в рахунок другого договору. 30 травня регіональне відділення Фонду держмайна України звернулося до Господарського суду з вимогою розірвати договір купівлі-продажу від 1 січня за неоплату.

Відповідач заперечив позов на тій підставі, що перераховані ним 50 тис. грн. були спрямовані на оплату вартості об’єкта приватизації за договором від 1 січня, оскільки він був укладений першим. Крім того, відповідно до Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” він як покупець має право на відстрочку платежу на строк до 10 років після сплати ним 30% вартості об’єкта.

Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Відп. до Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» Покупцями об’єктів незавершеного будівництва можуть бути юридичні особи, зареєстровані на території України.

Продаж об’єктів незавершеного будівництва здійснюється на відкритих аукціонах разом із земельними ділянками, на яких розташовані ці об’єкти.

Приватизація об’єктів незавершеного будівництва здійснюється органами приватизації, у тому числі за участю уповноважених ними юридичних осіб шляхом: продажу на аукціоні, за конкурсом; продажу шляхом викупу за наявності одного покупця безпосередньо цьому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об’єкта.

Представник органу приватизації та покупець об'єкта незавершеного будівництва в п'ятиденний строк після сплати повної вартості придбаного об'єкта незавершеного будівництва, а в разі надання розстрочки платежу - 50 відсотків (для об'єктів незавершеного будівництва житлового призначення - 30 відсотків) вартості цього об'єкта, підписують акт приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Громадянам України та юридичним особам, зареєстрованим на території України, які відповідно до законодавства України є покупцями об'єктів незавершеного будівництва, після сплати ними 50 відсотків (для об'єктів незавершеного будівництва житлового призначення - 30 відсотків) вартості цих об'єктів, може надаватися розстрочка платежу на строк до п'яти років (для об'єктів незавершеного будівництва житлового призначення - до 10 років).