Задача 6.

На загальних зборах акціонерів було прийнято рішення про затвердження звітів товариства за попередній фінансовий рік та скерування частини прибутку у фонд виплати дивідендів.

Через місяць після проведення загальних зборів ініціативна група акціонерів звернулися до Голови товариства із спільною заявою про виплату їм дивідендів. У письмовій відповіді на цю заяву Голова товариства пояснив, що право на одержання дивідендів в акціонерному товаристві має умовний характер, тобто може бути реалізоване лише за наявності рішення загальних зборів про порядок виплати дивідендів. Такого рішення збори акціонерів ще не приймали. Дивіденди будуть виплачені акціонерам після того, як загальні збори встановлять розмір дивідендів, а також строк і форму їх виплати.

Акціонери звернулися з позовом до суду про виплату їм дивідендів.

У чому полягає зміст права на дивіденди? З якого моменту виникає таке право? Чи можуть бути виплачені дивіденди акціонерам за рішенням суду?

Згідно з ч. 1 статті 30 Закону України Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.

Згідно з ч. 3 Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.

Задача 7.

За даними останньої річної звітності акціонерного товариства „Терекс” вартість його майна становить 5 000 000 грн.; з них – 800 000 грн. вартість зобов’язань товариства.

Рішенням наглядової ради товариства було передбачено укладення договору за результатами процедур державних закупівель на суму 1 100 000 грн. Статутом товариства встановлено правило, згідно з яким, правочини на суму більше 1 000 000 грн. підлягають наступному схваленню загальними зборами.

Під час розгляду загальними зборами акціонерів питання про схвалення договору державної закупівлі власники акцій загальною часткою 17 відсотків статутного капіталу голосували «проти» прийняття такого рішення.

У зв’язку з тим, що рішення про схвалення договору державної закупівлі було прийнято, акціонери, які голосували проти нього, звернулися до товариства з вимогою здійснити у них викуп належних їм акцій.

АТ „Терекс” відмовилося викупити акції в акціонерів, оскільки на думку товариства такий викуп може бути здійснений лише за взаємною згодою сторін.

У чому полягає зміст права акціонера на обов’язковий викуп у нього акцій товариством? За яких умов виникає таке право? Який правочин вважається значним? Вирішіть спір між акціонерами і товариством.

Відповідно до ч. 1 статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» Кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

Згідно з статтею 2 Закону України Значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Відповідно до ч. 1 статті 70 Закону України Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Відповідно до ч. 2 Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.