45. Міська реформа 1870 року, її основні положення і оцінка.

Реформа 1870 р. міського самоуправління скасувала становий принцип представництва, натомість запровадила майновий ценз. Це і надалі давало змогу управляти містом найбільш заможним мешканцям. Дума здійснювала нагляд за діяльністю виконавчих органів, за станом торгівлі, визначала розміри місцевих зборів та займів, встановлювала такси на продукти харчування, вирішувала питання про виділення земельних ділянок під будівництво, спірні питання у справах ремісників та купецьких гільдій тощо. Спочакту укладався список виборців до думи, котрий потрібно було оголосити за два місяці до виборів. Процедуру висунення кандидатів у члени міської думи спеціально не обумовлювали. Міська управа розповсюджувала запрошення на голосування серед виборців через поліційні органи. Виборців мало бути більше, ніж кількість осіб, котрих обирали до думи. У випадку відсутності достатньої кількості виборців, вибори переносили на інший день. Повторні вибори не потребували такої норми. Це стало важливим уточненням, оскільки активність виборців була слабкою, а їхнє ухилення від голосування було в цей час поширеним явищем. Це пояснювалось тим, що вибори відбувалися в робочі дні. а голосування могло затягнутись на цілий день. Голосували за кожного кандидата окремо, таємно, балотуванням кулями (опускання кулі в ліву (“за”) або праву (“проти”) частину скриньки). Кандидати на гласних подавались кожним розрядом окремо перед початком голосування. Офіційна агітація була заборонена. Суб’єктами виборчого права були і юридичні особи , що мали нерухомість у місті та сплачували відповідні збори Членом міської думи міг стати кожен, хто мав право голосу.

44. Земська реформа 1864 року, її основні положення і оцінка.

1 січня 1864 було прийнято «Положення про губернські і повітові земські установи». Земства вводилися тільки в великоруських губерніях, в яких переважало російське дворянство. З 78 губерній Росії «Положення» поширилося на 34 губернії. Але і в тих 34 губерніях, на які поширився закон про земства, земські установи вводилися не відразу.

У систему земських установ входили:

1. Земські виборчі з'їзди.Були першим елементом системи земських установ. Система земського представництва грунтувалася на принципі всестановості. Вибори в земські установи проводилися на трьох виборчих з'їздах - від трьох виборчих курій. Курії були наступні:

а) курія повітових землевласників - складалася в основному з дворян-поміщиків.

б) міська курія - в ​​ній брали участь особи з купецькими свідоцтвами, певним обсягом нерухомості.

в)сільська курія - в ​​ній не був встановлений майновий ценз, але була введена система триступінчастих виборів.

2. Земські зібрання - другий елемент системи земських установ. Земські зборів формувалися на виборчих з'їздах. Земське зібрання обиралося один раз на три роки, збиралося регулярно раз на рік, але якщо виникали надзвичайні обставини, то частіше. Головою земського зібрання, як правило, ставав предводитель дворянства.

Положення 1864 року, не містило чіткого визначення функцій земств. Основним їх завданням вважалося впорядкування виконання земських повинностей.

У статті 2 Положення містився перелік занять для земств, в принципі можливих, але не завжди обов'язкових. До них належали:

· Завідування майном, капіталами та грошовими зборами земства, земськими благодійними закладами;

· Піклування «про розвиток народного продовольства», місцевої торгівлі і промисловості;

· Управління взаємним земським страхуванням майна;

· Участь в піклуванні про народну освіту і народне здоров'я (у господарському відношенні);

· Розкладка державних грошових зборів, розподіл яких покладено на земство;

· Стягнення і витрачання місцевих зборів.