2. Методи активного соціального навчання. Це ситуаційно-ро­льові ігри і соціально-психологічний тренінг.

У цьому випадку метод ефективності — об'єктивація; маніпулю­вання груповою свідомістю. Під маніпулюванням розуміється об'єкти­вація на рівень свідомості ефектів діадної чи групової взаємодії, по­в'язаних з проявами підсвідомої сфери людей.

Основним і найповнішим варіантом якісного методу є робота з розширеною креативною групою (ЕСG). Спрощеним варіантом цьо­го методу можна вважати фокус-групу, що являє собою групове фокусоване (напівстандартизоване) інтерв'ю, у формі групової дискусії, спрямоване на отримання від її учасників суб'єктивної інформації про те, як вони сприймають різні види практичної діяльної і продукти цієї діяльності [4]. У нашому випадку — це психолого-управлінське консультування та його ефективність.

Основним психологічним механізмом фокус-групи можна ви групову дискусію.

3.3.2. Методи вивчення ефективності психолого-управлінського консультування з проблем діяльності та розвитку персоналу

Найпоширенішими опитувальними методами, які використовуються в організаційній діагностиці, є діагностичне інтерв'ю та різному види анкетування.

Інтерв'ю — найпопулярніший метод збирання первинної інформації у практиці діагностування організаційних (в тому числі соціально-психологічних) проблем. Як правило, мета інтерв'ювання полягає в тому, щоб під час проведення за спеціально підготовленим планом бесіди з'ясувати погляди співробітників організації (передусім її керівників) на існуючі проблеми, на причини, що їх зумовлюють, та і можливі шляхи їх розв'язання. Крім збирання інформації консультант під час інтерв'ю встановлює певні взаємостосунки з членами організації-клієнта. Порівняно з іншими техніками збирання даних інтерв'ю є найбільш гнучким та адаптивним інструментом, однак особливо велике значення має в цьому разі здатність консультанта встановити психологічний контакт з респондентом і викликати його довіру. У противному разі ефективність опитування різко знижується. Структурованість процесу діагностичного інтерв'ю може варіювати в досить широких межах — від вільної бесіди консультанта з клієнтом на певну тему до стандартизованої процедури, коли консультант задає визначений перелік запитань з обмеженою кількістю варіантів відповідей на них. Звичайно, при первинній діагностиці (пілотажне дослідження) вибирають варіант фокусованого (напівстандартизованого) інтерв'ю, в якому останнє слугує "путівником" з переліком необхідних та можливих запитань.

Інтерв'ю може проводитись одночасно з невеликою групою, що економить час порівняно з індивідуальною бесідою. При цьому зазначимо, що під час групового інтерв'ю відповіді респондентів можуть бути менш відвертими. Перевага групового інтерв'ю полягає в можливості отримання більш повної інформації з проблем організації у результаті обміну думками у групі.

До основних методів збирання інформації в організаційній діаг­ностиці належить також анкетування, тобто використання різних опитувальників. Основними перевагами анкетного опитування є його економічність та оперативність, а також незалежність від особистості інтерв'юера. Воно забезпечує збирання значного обсягу інформації, необхідної для статистичного аналізу. Аналіз анкет (пілотажне дослі­дження), що включали запитання для психологів-практиків щодо кри­теріїв ефективності консультативного процесу, дає підстави ствер­джувати, що респонденти досить поверхово розуміють сутність цих критеріїв. Найчастіше згадувались емоційна збалансованість особис­тості після консультування, зменшення конфліктності, створення спри­ятливого мікроклімату в колективі.

Велику роль в отриманні даних про реальну поведінку людей, їхні конкретні дії відіграє метод спостереження. Він використовуєть­ся насамперед тоді, коли необхідне мінімальне втручання у природ­ний процес поведінки та взаємостосунки людей в організації, коли психолог-консультант намагається отримати цілісну картину того, що відбувається, відобразити як усвідомлені, так і неусвідомлені мовні (вербальні) та невербальні форми поведінки. Спостереження почи­нається з перших зустрічей, коли консультант дістає перші уявлення про клієнта. Потім консультант весь час їх коригує. Про міжособистісні стосунки та поведінку консультант може багато дізнатися, спостерігаючи за членами організації під час опитування.

При вимірюванні ефективності психолого-управлінського консуль­тування важливим є поєднання кількісних та якісних методів.

Ефективність психолого-управлінського консультування можна оцінювати шляхом кількісного та якісного аналізу самого процесу та його результатів.

Кількісні методи доцільно використовувати на етапі аналізу си­туації, в якій перебуває організація, діагностики етапу функціонуван­ня організації, діагностики основних проблем, що існують в органі­зації. До них належать такі методи:

• опитування (анкетування та інтерв'ювання);

• спеціальні соціально-психологічні (соціометрія, рейтинг та ін.);

• активні (ситуаційно-рольові ігри, соціально-психологічний тренінг тощо);

• спостереження та вивчення документів;

• вивчення образу організації (методика Лайкерта "Профіль організаційних характеристик"; методика Константина "Шкали організаційних парадигм") [4].

Якісні методи на відміну від кількісних, що спираються на статистичні процедури, не стандартизовані. Вони спрямовані на вивчення максимально широкого спектра феноменології аналізовано; явища і не ставлять за мету відстеження кількісних закономірностей. Можна стверджувати, що якісні методи спрямовані на виявлення причинно-наслідкових зв'язків та аналіз процесуальних характеристик явища. Видами якісних методів аналізу є: методи самоаналізу, самозвіту; розширеної креативної групи (ЕСG); фокус-групи; глибинного інтерв'ю; групи конфліктів; модифікації поведінки; адаптаційних груп; мозкового штурму; соціально-активного навчання; соціально-психологічних тренінгів; ситуаційно-рольових ігор.

У визначенні ефективності психолого-управлінського консультування важливу роль відіграють також методи, пов'язані з оцінкою результативності консультативного процесу безпосередньо клієнтом.

До цієї групи методів можна зарахувати насамперед бланки оцінки досягнень у консультативному процесі, розроблені Ф. Фанчем, які дають можливість у найбільш загальному вигляді оцінити і результативність. Бланк для застосування зазначеної методики наведено в дод. 3а.

До цієї групи також належать методи, розроблені в лабораторії психології управління О. П. Щоткою:

а) шкала оцінки клієнтом результатів консультативного процесу, яка дає можливість більш глибоко порівняно з попередньою методикою розглянути результати консультативного процесу (дод. 36);

б) шкала оцінки клієнтом особливостей консультативної взаємодії, яка дає можливість визначити рівень продуктивності консультативної взаємодії (високий, середній, низький), а також емоції контакт, взаєморозуміння та раціональний контакт.

Зазначені критерії та методи були апробовані у процесі визначення ефективності психолого-управлінського консультування керни різних типів організацій та показали доцільність їх використання.