Ситуація в Україні
На жаль в Україні немає достатньо кваліфікованих кадрів і зважених програм роботи з дітьми, підлітками у сфері сексуального просвітництва. Немає жодної державної програми,яка забезпечувала б освіту у школах так, як це робиться у більшості країн Європи. Є численна кількість видань, що містять інформацію про статеві стосунки, запліднення, контрацепцію тощо. Але всі вони не є загально поширеними, тому просвітництво дітей та підлітків в області сексуального життя, інтимно-особистих стосунків і т.п. лягає на плечі батьків, для яких достатньо складно подати цю інформацію у належному виді. І коли в школах починають проводити тренінги з подібних тем, не маючи чітко розроблених програм(відповідність інформації віку та психічному розвиткові дитини), то вчителями та батьками це сприймається не як просвітництво, а як розбещення. Тому і ставлення до цього різко негативне. Але між тим статева просвіта дітей та юнацтва є важливим компонентом сексуальної соціалізації особистості. Метою статевої просвіти є розвиток статевої свідомості дитини, її поінформованості, обізнаності щодо питань етики та психології статевої поведінки, готовності людини до створення сім’ї та виконання родинних ролей – подружніх, батьківських, сімейних. Тому в Україні, хоч із запізненням почали розробляти погарами сексуального виховання. Відповідно до Державних стандартів базової та повної загальної середньої освіти статеве виховання є обов’язковим компонентом шкільної освіти. Програми статевого виховання реалізуються через інваріантну (обов’язкову) та варіативну (за вибором дітей, батьків, навчального закладу) складові навчальних планів. У інваріантній складовій питання статевого виховання розглядаються в курсі біології (9 клас) та, найповніше, в курсі предмета «Основи здоров’я» (5-9 класи). На уроках біології вивчаються будова чоловічих і жіночих статевих органів, дітородна функція людини, статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку, статева гігієна, гігієна вагітності, шкідливі наслідки ранніх статевих контактів тощо. Основи здоров’я — інтегрований предмет, що за змістом об’єднує питання здоров’я та безпеки життєдіяльності. Його завданнями є формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, у тому числі статевого, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки, формування в учнів компетентності щодо збереження здоров’я.
Відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказом МОН від 23.02.2004 р. №132, вивчення предмета «Основи здоров’я» здійснюється у 5–7-х класах по 1 годині на тиждень, у 8–9-х — по 0,5 години на тиждень. Навчання здійснюється за навчальною програмою, рекомендованою Міністерством освіти і науки України (лист МОН від 23.12.2004 р. №1/11-6611), «Основи здоров’я. Програма для 5–9 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів» (видавництво «Перун», 2005 рік). Навчальна програма з основ здоров’я побудована на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров’я людини за концентричним принципом, тобто у різні періоди навчання повторюється вивчення окремих тем з розширенням та поглибленням їх змісту. Вона також включає теми з питань статевого виховання, а саме:
статева належність людини;
формування особистості з урахуванням статевої належності;
взаємини людей різної статі на основі гендерної рівності;
стосунки у сім’ї;
ролі матері й батька у вихованні здорової дитини;
формування гігієнічних навичок дівчат і хлопців;
чинники ризику для репродуктивного здоров’я молоді;
формування безпечної поведінки задля збереження і зміцнення репродуктивного здоров’я юнаків і дівчат тощо.
Саме в навчальній програмі з цього предмета розкриваються питання та формуються навички збереження репродуктивного здоров’я, захисту від хвороб, які передаються статевим шляхом, ВІЛ-інфікування тощо.
Варіативна складова представлена різноманітними навчальними програмами зі статевого виховання. Найпоширенішою з них є факультативний курс «Школа проти СНІДу» (8-11 класи). Загальною метою факультативного курсу «Школа проти СНІДу» є:
надати достовірну і повну інформацію з проблеми ВІЛ/СНІД;
сприяти формуванню адекватного ставлення до цієї проблеми і людей, які живуть з ВІЛ;
розвивати необхідні уміння і навички, які зменшують схильність молоді до ризикованої поведінки;
сприяти створенню сприятливого середовища для здоров’я і розвитку учнів.
Також у позашкільній освіті поширена програма «Молодь за здоровий спосіб життя» (за методикою освіти рівний-рівному) (5-11 класи), спрямована на формування здорового способу життя учнівської молоді. [4]