Досвід країн
Росія
У зв’язку з недостатньою моральною стійкістю у сфері міжстатевих стосунків, відсутністю необхідних знань у сфері здоров'я, нездатністю дорослих надати допомогу й відповісти на запитання, які постають перед кожним підлітком у Росії склалась несприятлива ситуація зі здоров'ям і благополуччям дітей і підлітків. Задля вирішення цієї проблеми було розроблено концепцію з урахуванням обговорень на проблемній раді РАО з питання статевого виховання школярів. У роботі цієї ради брали участь фахівці в галузі освіти й охорони здоров'я, представники громадських і релігійних організацій, засобів масової інформації тощо. Вона включає в себе наступні положення:
При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:
Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.
Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.
Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.
Статеве виховання старшокласників має торкатись більш специфічних питань, включаючи різні аспекти психологічної та фізіологічної сумісності майбутнього чоловіка й жінки, безпосередніх питань підготовки до створення родини, а також співвідношення біологічних, фізіологічних, психосексуальних якостей людини з певними явищами громадського життя.
З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання мають бути сформульовані в такий спосіб:
прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;
формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;
захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров'я учнів;
забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.
При рішенні питань статевого виховання необхідно враховувати також особливості вітчизняної (євразійської) цивілізації, що відрізняється специфічним ставленням до питань статі, а також національну та релігійну специфіку.Питання міжстатевих стосунків повинні розглядатись у тісному зв'язку з питаннями здоров'я. Добрим варіантом залучення громадян до міжнародного досвіду у сфері міжстатевих стосунків є використання досягнень особистої гігієни та догляду за тілом, що необхідно для збереження та зміцнення здоров'я, у тому числі й репродуктивного. Усе це може й повинно бути використане як елементи у специфічно російській системи гігієнічного та статевого виховання відповідно до принципу: культура має бути самобутньою, а цивілізованість - сучасною.
Реалізація даної концепції вимагає від педагогів і батьків спільних цілеспрямованих зусиль: кращого знання особистості учнів і розуміння мотивів їхньої поведінки, повсякденної та послідовної виховної роботи. Необхідне також і підвищення сексологічної грамотності старшого покоління - батьків і вчителів у першу чергу.[9]
Німеччина
„На мій погляд, деякі речі оповиті надто глибокою таємницею. Звісно, добре, щоб фантазії дітей залишались цнотливими, однак їх чистоту неможливо зберегти за допомогою невігластва. Навпаки, я вважаю, що приховування істини тільки сприяє тому, щоб хлопчик чи дівчинка стануть будувати власні здогадки. Цікавість змусить їх вивідувати інформацію про речі, які не викликали б особливого інтересу, якби про них говорили відкрито й спокійно”Мультатулі
[Цит. По: 7; С.27]
Про необхідність сексуальної освіти у Німеччині говорив ще З.Фрейд, перш за все, у своїй статті «Статева освіта дітей». Там він каже, що в основному діти вже допубертатного періоду проявляють сексуальну активність, тому він не знаходить ніяких розумних причин, щоб відмовляти дитині в інформації, якої потребує її допитливість. Батьки дуже помиляються, якщо вважають, що розповідаючи дітям історії про лелек та капусту, вони зможуть уберегти та сховати правду від дітей, адже вони спілкуються з іншими дітьми та до року їм попадають книжки або фільм, які не приховують теми сексу. Відповіді , що зазвичай пропонуються дітям, підривають їх довіру до батьків. А також можуть призводити до неврозу, що виник через невирішеність питань, що не усвідомлюються. Для того, щоб уникнути цього Фрейд пропоную ставитися до всього сексуального також, як і до звичайних речей [7]
З 1970 р. в цій країні статева освіта входить до шкільної програми. З 1992 р. по закону статеве просвітництво - це обов'язок уряду. За відмову батьків від сексуальної освіти дитини держава вилучає дитину з сім'ї. Як правило, воно включає всі предмети, що стосуються процесу дорослішання, зміни в тілі під час статевого дозрівання, емоції, біологічний процес статевого розмноження, сексуальну активність, дружбу, гомосексуальність, незаплановані вагітності та ускладнення абортів, небезпеки сексуального насильства, сексуальне насильство над дитиною, захворювань , що передаються статевим шляхом, іноді також сексуальні позиції. Більшість шкіл пропонують курси по правильному застосуванню протизаплідних засобів. У 2006 р. опитування, проведене з боку ВООЗ, яке стосувалося сексуальних звичок європейських підлітків, з'ясувало, що німецькі підлітки дбали про використання протизаплідних засобів. Рівень пологів серед осіб віком 15-19 років був дуже низьким. [10]
Інші країни:
Фінляндія
Зазвичай статева освіта включають у різні обов'язкові курси, в основному, як частину уроків з біології (в молодших класах), а пізніше в курс, що відноситься до загальних питань здоров'я. Федерація «Народонаселення і добробуту сім'ї» надає всім 15-річним підліткам вступний сексуальний набір, який включає інформаційну брошуру, презерватив і мультиплікаційну історію кохання.
Франція
З 1973 р. в цій країні статева освіта є частиною шкільної програми. Передбачено, що школи надають 30-40 годин статевої освіти і роздають презервативи учням 6-7 класів. У січні 2000 р. французький уряд зробив інформаційну кампанію по протизаплідних засобів з рекламами на ТВ і на радіо, а також розповсюдив 5000000 листівок по протизаплідних засобів серед учнів середніх шкіл.
Польща
Із західної точки зору статева освіта у Польщі фактично ніколи не розвивалося. З 1973 р. за часів Польської народної республіки це був один з шкільних предметів, однак, він був відносно слабкий і не досяг ніякого реального результату. Після 1989 р. він практично зник зі шкільного життя. В даний час це ексклюзивний предмет у кількох школах, швидше званий навчанням сімейного життя, ніж статевою просвітою, а батьки зобов'язані давати завучу згоду на відвідування дітьми занять. Значною мірою це наслідок сильного протистояння статевою освіті з боку католицької церкви, найбільш впливової установи в Польщі. Проте це змінилося, і з вересня 2009 р. статева освіта стане обов'язковим предметом у шкільному році під номером 14. У разі якщо батьки не згодні з викладанням його своїм дітям, вони мають писати спеціальне заперечення.
Нідерланди
Ця країна показує один з найнижчих рівнів підліткової вагітності у світі, а голландський підхід часто розглядається як модель для інших країн. Професор Ендрюс запропонував починати статеве просвітництво у дітей з віку 4-7 років для того, щоб значно знизити ризик питань, пов'язаних з майбутніми вагітностями і здоров'ям. Його думка піддалася ретельному розгляду у Інституті геооракульних наук Нідерландів, оскільки він широко визнаний у медичному співтоваристві і має публікації в багатьох медичних журналах. Майже всі середні школи надають статеву освіту як частину уроків по біології, а більш ніж у половині початкових шкіл обговорюють сексуальність і контрацепцію. [10]