- •Міністерство освіти україни національний університет "Львівська політехніка"
- •Молекулярно-абсорбційний аналіз
- •1. Загальна характеристика методів
- •1.1. Основи фотометричних методів аналізу
- •1.2. Закон Бугера-Ламберта-Бера
- •1.3. Умови фотометричних визначень
- •2. Фотометричні методи кількісного визначення речовин
- •2.1. Метод порівняння
- •2.2. Метод калібрувального графіка
- •2.3. Метод добавок
- •2.4. Метод визначення концентрації за середнім значенням молярного коефіцієнта поглинання
- •2.5. Диференційний фотометричний метод
- •2.6. Фотометричне титрування
- •3. Прилади фотометричного аналізу
- •3.1. Характеристика фотоелектроколориметрів фэк-56м, фэк-56
- •3.2. Порядок роботи на фотоелектроколориметрах фэк-56м (фэк-56)
- •4. Визначення феруму (ііі) за допомогою сульфосаліцилової кислоти
- •Реактиви, посуд, прилади
- •Виконання роботи
- •5. Визначення силікат-іонів за допомогою амоній молібдату в кислому середовищі
- •Реактиви, посуд, прилади
- •Виконання роботи
- •6. Визначення вольфраму (VI) каталітичним кінетичним методом
- •Реактиви, посуд, прилади
- •Виконання роботи
- •7. Визначення аскорбінової кислоти в фруктових соках
- •Реактиви, посуд, прилади
- •Виконання роботи
- •8. Визначення купруму (іі) у вигляді аміакату диференційно-фотометричним методом
- •Реактиви, посуд, прилади
- •Виконання роботи
- •9. Нефелометричний та турбідиметричний методи аналізу
- •10. Визначення сульфат-іонів у природних водах
- •Реактиви, посуд, прилади
- •Виконання роботи
- •Молекулярно-абсорбційний аналіз
2. Фотометричні методи кількісного визначення речовин
2.1. Метод порівняння
Ґрунтується на порівнянні оптичних густин стандартного та досліджуваного розчинів.
Аліквотну частину досліджуваного розчину переводять в забарвлений розчин і вимірюють оптичну густину Ах. Це ж роблять для одного або двох стандартних розчинів, концентрації яких С1 і С2 повинні бути близькими до концентрації досліджуваного розчину. Вимірювання проводять в тих же кюветах. Концентрацію досліджуваного розчину Сх знаходять на основі пропорційності між концентраціями і оптичними густинами:
Ах/Аст = Сх/Сст; Сх = Сст Ах/Аст
У випадку використання двох стандартних розчинів (необхідно, щоб С1 < Cx < C2), концентрацію досліджуваного розчину розраховують за формулою:
= ; Сх = С1 + (С2 – С1)(Ах – А1)/(А2 – А1)
Масу визначуваної речовини в досліджуваному розчині (mx, мг) обчислюють за формулою:
mx = СхVxVзаг/V1
де Сх — знайдена концентрація досліджуваного розчину, мг/мл; Vзаг — загальний об’єм досліджуваного розчину, мл; V1 — об’єм досліджуваного розчину (аліквотна частина), взятого для приготування забарвленого розчину, мл; Vх — об’єм забарвленого досліджуваного розчину (місткість мірної колби), мл.
2.2. Метод калібрувального графіка
Готують серію стандартних розчинів (5–8) різних концентрацій, які переводять у забарвлену форму і фотометрують. Інтервал концентрацій вибирають такий, щоб зберігалась лінійна залежність між оптичною густиною і концентрацією (тобто не порушувався основний закон світлопоглинання). Будують графік залежності оптичної густини А від концентрації С. Для аналізу беруть такий об’єм досліджуваного розчину, щоб його оптична густина після проведення реакції з фотометричним реактивом і розбавлення в мірній колбі відповідала приблизно середині калібрувальної кривої. За виміряною величиною Ах з графіка знаходять концентрацію Сх (рис. 3).
Рис. 3. Залежність оптичної густини від концентрації розчину (калібрувальний графік)
Метод використовується переважно при проведенні серійних фотометричних аналізів розчинів, однотипних за хімічним складом.
2.3. Метод добавок
Цей метод є різновидністю методу порівняння. Визначення концентрації розчину методом добавок ґрунтується на порівнянні оптичної густини досліджуваного розчину і цього ж розчину з добавкою відомої кількості визначуваної речовини. Метод добавок переважно використовують для спрощення роботи, для усунення шкідливого впливу сторонніх домішок. Цей метод дозволяє створити однакові умови для фотометрування досліджуваного і стандартного (з добавкою) забарвлених розчинів, тому його доречно використовувати для визначення малих кількостей різноманітних елементів у присутності великих кількостей сторонніх речовин. Добавки слід брати в таких кількостях, щоб зміна оптичної густини не була меншою 0.1. Із пропорційності між концентраціями розчинів і оптичними густинами при постійній товщині шару виходить:
Ах/Ах+д = Сх/(Сх + Сд)
звідки:
Сх = СдАх/(Ах+д – Ах),
де Ах і Ах+д — оптичні густини досліджуваного розчину без добавки і з добавкою; Сх і Сд — концентрація досліджуваного розчину і концентрація добавки в забарвленому розчині.
Концентрація добавки в забарвленому розчині Сд зв’язана з концентрацією вихідного розчину добавки Сст співвідношенням:
Сд = СстVд/Vх+д
де Vд — об’єм розчину добавки; Vх+д — об’єм забарвленого досліджуваного розчину з добавкою (місткість мірної колби).
Враховуючи розбавлення досліджуваного розчину і виражаючи концентрацію добавки в ньому Сд через Сст, знаходять вміст (mx, мг) визначуваної речовини в розчині:
mx = VхАхСстVдVзаг/[(Ах+д – Ах)V1Vх+д]
де Vх — об’єм забарвленого досліджуваного розчину без добавки, мл; Vд — об’єм розчину добавки, мл; Vзаг — загальний об’єм досліджуваного розчину, мл; V1 — об’єм аліквотної частини досліджуваного розчину, взятої для приготування забарвленого розчину, мл; Vх+д — об’єм забарвленого досліджуваного розчину з добавкою, мл.
Якщо досліджуваний забарвлений розчин і розчин з добавкою готують в однакових мірних колбах, то їх об’єми однакові і поперелнє рівняння можна спростити:
mx = АхСстVдVзаг/[(Ах+д – Ах)V1] або mx = mдАхVзаг/[(Ах+д – Ах)V1]
де mд — вміст в розчині добавленої речовини, мг.
Визначення невідомої концентрації можна здійснити і графічним способом, тільки в цьому випадку потрібно фотометрувати по черзі три розчини — розчин без добавки і два розчини з різними по величині добавками, через ці три точки провести пряму, продовживши її до перетину з віссю абсцис. Відрізок на осі абсцис від початку координат до точки перетину з продовженням прямої графіка буде виражати невідому концентрацію досліджуваного розчину.