3) Некомерційний характер діяльності

Так стаття 85 Цивільного Кодексу України визначає поняття непідприємницьких товариств як товариств, які не мають на меті отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Стаття   86  Цивільного  кодексу  України  уточнює,  що  ці  товариства можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність,   якщо   інше   не   встановлено   законом,   І   якщо   ця   діяльність відповідає меті з якою вони були створені та сприяє її досягненню.

Положення   вищезазначених   норм   цивільного   законодавства   дозволяють застосовувати    поняття    непідприємницького    товариства    для    визначення правового статусу аграрної біржі.

При цьому слід врахувати, що комерційні  юридичні  особи  завдяки  безпосередньому  впливу  мети  їх діяльності  на  правове  становище  згідно  з  законодавством  мають  певні особливості при оподаткуванні. І визначення неприбуткового статусу повинно відбуватися одночасно з ї відповідними змінами податкового законодавства щодо оподаткування діяльності бірж.

Отже, аграрну біржу можна визначити як непідприємницьке товариство, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і посередницьку діяльність та створює умови для укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки і товарів, що забезпечують аграрне товаровиробництво, базовими активами яких є сільськогосподарська продукція. Аграрна біржа також створює умови для вbявлення   попиту   і   пропозиції   на   товари,   товарних   цін,    вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаним з ним торговельним операціям.

У економічній літературі визначають наступні функції аграрних бірж:

- організаційна (організація біржових торгів, вироблення правил, матеріально-технічне   забезпечення  торгів, забезпечення висококваліфікованим персоналом);

  - вироблення біржових договорів (стандартизація якісних параметрів, визначення    розмірів    партій,    процедур    розрахунків    та    забезпечення ліквідності);

- розв'язання  суперечок  між членами  біржі  й  учасниками  біржових операцій;

- реєстрація та публікація біржових цін (котирування);

- страхування цінових та курсових ризиків (хеджування);

- гарантування    виконання    біржових   договорів    (через    організацію розрахунково-клірингової діяльності);

- інформаційна (збір і реєстрація біржових цін)/

Виходячи з цього функції аграрної біржі умовно можна поділити на внутрішньо-організаційні (спрямовані на організацію злагодженої роботи всіх структурних одиниць біржі та створення умов для укладання біржових договорів) та зовнішні (спрямовані на забезпечення ефективної взаємодії з сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами аграрного ринку).[9]

На аграрні біржі покладається два основних завдання:

1. виявити ринкові ціни як ціни попиту і пропозиції;

2. забезпечувати сільських товаровиробників оборотними коштами за рахунок біржової торгівлі ф’ючерсними контрактами.

Бути генератором (індикатором) ринкових цін – це класична функція всіх товарних бірж. З точки зору асортименту с\г продукції, біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані. До перших відносяться біржі в Чикаго, Лондоні, Роттердамі, Гамбурзі. До спеціалізованих – в Канзас – Сіті, Міннеаполісі, Парижі, Амстердамі. Більшість бірж орієнтована основним чином на зовнішню торгівлю і генерують світові ціни. Біржами охоплена основна номенклатура с\г продукції, що і дозволяє розглядати їх як ефективний генератор відповідних цін.

Щодо другого завдання - забезпечувати сільських товаровиробників оборотними коштами, то реальність виконання з самого початку була дуже сумнівною. Тому, що останнім часом характер біржової діяльності у більшості країн зазнав докорінних змін. Основними біржовими операціями стали не операції з наявним товаром, а хеджування та спекуляція, тобто операції з ф’ючерсними контрактами. Але кількість угод протягом останнього часу зростає.[6]

Так як Аграрна біржа України, яка була створена у 2004 р., являється на сьогодні монополістом на аграрному ринку, то виділю її особливості.

Ст. 1 ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України» наводить таке визначення Аграрної біржі:

Аграрна біржа — юридична особа, створена згідно із Законом України “Про товарну біржу”, яка підпадає під регулювання норм такого закону і статей 279-282 Господарського кодексу України (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом) та надає послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Такими особливостями є:

1) засновником Аграрної біржі може бути Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду. При цьому Кабінет Міністрів України здійснює засновницький внесок до статутного фонду (капіталу) такої Аграрної біржі у розмірі, що дорівнює мінімальним вимогам до статутного фонду банку-резидента, який має ліцензію для здійснення повного обсягу банківських операцій та здійснює управління майном в особі Аграрного фонду;

2) членами Аграрної біржі можуть бути виключно резиденти;

3) якщо засновником Аграрної біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду, то інші, ніж Аграрний фонд, члени Аграрної біржі не мають права приймати певні зазначені в Законі рішення .

Зазначені вище положення створюють певні колізії в законодавстві України.