1.3. Категорії педагогіки

Основні педагогічні поняття, що виражають наукові узагальнен­ня, прийнято називати педагогічними категоріями. До педагогіч­них категорій належать виховання, навчання, освіта. Педагогіка широко оперує також такими загальнонауковими категоріями, як соціалізація і розвиток.

Виховання - цілеспрямований і організований вплив на розви­ток особистості. У педагогіці поняття «виховання» вживається в його широкому і вузькому значеннях.

У широкому значенні виховання - це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив вихователя на вихованця з метою всебічного розвитку його особистості. Тобто, під вихо­ванням у даному значенні розуміють цілісний вплив педагога на розвиток усіх сторін особистості вихованця: потреб, здібностей, почуттів, поглядів, рис характеру тощо.

З психологічної точки зору структура особистості не є однорід­ною. Дещо умовно тут можна виділити дві сфери: мотиваційно-ціннісну (потреби, почуття, переконання, цінності, ідеали, риси характеру тощо) та інструментальну (знання, уміння, навички, здібності). Виховання у вузькому значенні - це цілеспрямований вплив вихователя на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистос­ті вихованця.

Навчання - це спеціально організована, доцільна і керована вза­ємодія вчителя і учнів, спрямована на розвиток інструменталь­ної сфери особистості (знань, умінь, навичок, здібностей).

Освіта - результат навчання, обсяг засвоєних учнем система­тизованих знань, умінь, навичок, способів мислення. Освіченою прийнято вважати людину, яка опанувала певний обсяг знань і, крім того, набула звички логічно мислити. Головний критерій осві­ченості - системність знань і мислення, яка виявляється в тому, наскільки людина здатна самостійно відновлювати відсутні ланки в системі знань за допомогою логічних міркува нь.

Педагогіка також широко використовує поняття «розвиток» і «соціалізація».

Розвиток особистості - становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх факторів - біологічних, психоло­гічних, екологічних, соціальних, економічних та ін.

Розвиток можна розглядати і як процес становлення особисто­сті, і як результат цього процесу - деяку завершеність формування людської особистості, досягнення певного рівня зрілості.

Розвиток особистості - складний процес, який відбувається на різних рівнях: фізичному, психічному, духовному і соціальному. Соціальний розвиток особистості, її становлення як члена суспі­льства називають соціалізацією.

До основних педагогічних категорій деякі вчені відносять також такі поняття як самовиховання, самоосвіта, саморозвиток та ін.

1.4. Система педагогічних наук

Педагогіка надзвичайно багатогранна. Досліджуваний нею пред­мет настільки складний, що окрема наука не в змозі повністю охопити його сутність. Тому сучасну педагогіку правильніше нази­вати системою теоретико-прикладних наук. В основі такої системи стоїть загальна педагогіка, об'єкт якої - педагогічний процес, який здійс­нюється спеціально підготовленими фахівцями-педагогами і має на меті сприяння особистісному розвитку вихованців. У загальній педагогіці традиційно виділяють чотири розділи: загальні основи, теорія навчання (дидактика), теорія виховання і школознавство.

У загальних основах педагогіки розкривається природа розвит­ку особистості вихованця як об'єкта і суб'єкта педагогічного процесу (фактори, закономірності, теорії розвитку), мета виховання в сучасно­му суспільстві, а також наукові засади організації педагогічної діяль­ності (її структура, функції) тощо.

Теорія навчання або дидактика розкриває наукові основи (прин­ципи, форми, методи, прийоми, засоби) цілеспрямованого впливу на розвиток інструментальної сфери особистості.

Теорія виховання розробляє наукові основи (принципи, прийоми, форми) виховання мотиваційно-ціннісної сфери вихован­ців. Предметом цього розділу загальної педагогіки є виховання у вузькому значенні.

Школознавство - розділ загальної педагогіки про організацію і управління діяльністю загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Видовими по відношенню до загальної педагогіки є вікова, професійна і спеціальна педагогіки.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих, геронтогогіка) - вивчає особливості виховання людини на різних вікових етапах. Вікова педагогіка охоплює всю систему середньої освіти. У її компетенції перебувають також особливості виховного процесу в професійно-технічних училищах, вищих навчальних закладах, вечірніх (змінних, заочних) школах.

Професійна педагогіка (військова, спортивна, юридична і т. д.) займається проблемами виховання, професійної підготовки спеці­алістів різного фаху.

Спеціальна педагогіка досліджує особливості виховання людей з різними вадами розвитку: глухих та глухонімих (сурдопедагогіка), сліпих (тифлопедагогіка), розумово відсталих та дітей із затримкою розумового розвитку (олігофренопедагогіка).

Історія педагогіки досліджує розвиток педагогічних ідей і прак­тики виховання в різні історичні епохи.

Окрему групу педагогічних наук складають так звані часткові або предметні методики, що досліджують методи, прийоми та форми викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін.

Останнім часом широко заявляють про себе такі відносно нові галузі педагогічної науки, як філософія виховання, порівняльна пе­дагогіка, соціальна педагогіка і ін.

Філософія виховання займається аналізом педагогічних ідей, які розвиваються в руслі різних філософських систем.

Порівняльна педагогіка досліджує педагогічні теорії та виховні системи різних країн.

Соціальна педагогіка вивчає проблеми позашкільного виховання дітей і дорослих. В її складі виділяються такі галузі, як сімейна педагогіка, педагогіка перевиховання правопорушників та ін.

Педагогіка, як і будь-яка наука, розвивається в тісному взаємо­зв'язку з іншими науками. Особливе значення для педагогіки має її зв'язок із психологією, яка вивчає закономірності функціонування і розвитку психіки людини. Психологію головним чином цікавить самий розвиток психіки, а педагогіку - ефективність тих виховних впливів, що викликають плановані зміни у внутрішньому світі і по­ведінці людини. Кожний аспект педагогіки знаходить опору у від­повідному розділі психології. Дидактика, наприклад, спирається на теорію пізнавальних процесів і розумового розвитку; теорія вихо­вання базується на психології особистості і теорії розвитку емоцій­но-вольових процесів. Інтеграція наук спричинилася до виникнен­ня міждисциплінарної галузі - педагогічної психології.

Анатомія і фізіологія є базою для розуміння біологічної сутності людини - розвитку вищої нервової діяльності і типологічних особливостей центральної нервової системи, органів чуття, опор­но-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної систем.

Філософські науки (соціологія, етика, естетика) допомагають педагогіці визначити зміст і мету виховання, правиль­но враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, постачають оперативною інформацією про зміни в науці і суспільстві, тим самим допомагаючи коригувати спрямованість виховання.

Очевидні зв'язки педагогіки з історією і літературою, географією й антропологією, медициною й екологією, економікою та археологі­єю, політологією, етнографією, культурологією, з правом.