- •Курницька м.П., Кульчицький-Жигайло і.Є. Методичні рекомендації
- •"Рекреаційні ресурси та курортологія" Для студентів спеціальності 6.0708 – Екологія та охорона навколишнього середовища
- •Вступ ………………………………………………………..…4
- •Практична робота № 1 Побудова схем взаємозв’язку видів рекреаційної діяльності з рекреаційними ресурсами.
- •Практична робота №2 Рекреаційна оцінка приміського лісу.
- •Практична робота № 3 Розрахунок допустимих рекреаційних навантажень на природні комплекси
- •Практична робота № 4 Складання тематичних рекреаційних маршрутів Мета роботи – набути навиків моделювання пізнавальних рекреаційних маршрутів по цікавих природних чи культурно-історичних місцях.
- •Практична робота № 5 Специфіка використання різних видів природних рекреаційних ресурсів
- •Практична робота № 6 Складання діаграми структури клімату в погодах для рекреаційної місцевості
- •Практична робота № 7 Медико-біологічна оцінка погоди рекреаційної місцевості
- •Практична робота № 8 Дозиметрія кліматотерапевтичних процедур
- •Література
- •Додатки
Практична робота № 8 Дозиметрія кліматотерапевтичних процедур
Мета роботи: опанувати методику дозування клімато-лікувальних процедур.
Дозиметрія кліматолікувальних процедур – система визначення тривалості дії процедури з врахуванням основного діючого фактору і мікрокліматичних умов середовища.
За точністю дозування виділяють дві групи кліматопроцедур. При процедурах першої групи в точному дозуванні немає необхідності, бо кліматичні фактори діють при них на протязі досить тривалого періоду. До них відносяться аеротерапія у вигляді перебування на відкритому повітрі. Процедури другої групи необхідно точно дозувати, бо вони мають виражений біологічний вплив на організм. До них відносяться сонячні і повітряні ванни, купання.
Дозувати інтенсивність впливу окремих видів аеротерапії чи купань можна не тільки за тривалістю вказаних процедур, але і шляхом звуження чи розширення температурних меж, при яких їх проводять.
На сьогодні розроблена дозиметрія сонячних ванн за УФ-радіацією. При цьому дозуванні сонячного опромінення проводиться за біодозами, що характеризують реакцію організму на дію УФ-променів. Використовується так звана середня біодоза – мінімальне сонячне опромінення, що викликає почервоніння (легку еритему) на не пігментованій шкірі людини з середньою чутливістю до УФ-променів. Тривалість біодози розрахована Г.Д. Латишевим в залежності від характеру опромінення, а також висоти Сонця (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
Тривалість біодози, хв.
Характер опромінення |
Висота Сонця, градуси |
|||||||||
25 |
30 |
35 |
40 |
45 |
50 |
55 |
60 |
65 |
70 |
|
Сумарна радіація (від Сонця і неба) |
282 |
134 |
74 |
48 |
33 |
25 |
20 |
16 |
14 |
13 |
Розсіяна радіація (від неба) |
468 |
237 |
135 |
89 |
64 |
49 |
40 |
33 |
29 |
27 |
Пряма сонячна радіація на перпенд. поверхню |
297 |
154 |
92 |
63 |
48 |
38 |
32 |
27 |
25 |
23 |
Пряма сонячна радіація на горизонт. поверхню |
702 |
308 |
160 |
98 |
58 |
50 |
40 |
33 |
28 |
25 |
Як видно з таблиці, для отримання середньої дози при розсіяній радіації потрібно в 2 рази більше часу, ніж при сумарній. Одночасно дозування сонячного опромінення за біодозами має зміст тільки при достатній висоті Сонця над горизонтом. При куті нахилу променів, меншому за 300, спектр їх різко збіднюється УФ променями, особливо короткохвильовими (λ<315 нм). Відповідно зростає тривалість отримання біодози і вона стає практично недосяжною.
Тривалість УФ-опромінення можна визначити за номограмами, складеними для різних широт В.А. Белінським. Номограми складені для ясного неба, тому при наявності хмарності вноситься коефіцієнт поправки:
якщо через хмари видно диск Сонця, тінь від предметів чітко не виражена або небо крите дрібними “баранцями”, що проходять через диск Сонця і то закривають, то відкривають його, дозу збільшують на 20 %;
при більш щільних хмарах, коли диск Сонця тільки просвічується і тінь від предметів слабо помітна, або коли Сонце видно лише в просвітах між хмарами, дозу слід збільшити на 50 %.
Провідним лімітуючим фактором таких кліматолікувальних процедур як повітряні ванни і купання є охолодження. Величина охолодження визначається різницею між тепловіддачею і теплопродукцією. Тепловіддача суттєво залежить від величини поверхні тіла, тому її прийнято відносити до одиниці площі поверхні тіла і вимірювати в кілокалоріях (кілоджоулях) на квадратний метр (ккал/м2, кДж/м2).
Для визначення реальної величини охолодження при холодових кліматопроцедурах запропоновано поняття холодового навантаження (Бокша, Латишев, 1961, 1966). Це різниця між тепловіддачею і теплопродукцією на одиницю поверхні тіла (ккал/м2, кДж/м2), вона є тією частиною тепловіддачі, яка не встигає компенсуватися теплопродукцією за час холодової процедури, характеризуючи активність процедури.
На основі вивчення закономірностей тепловіддачі при купаннях і повітряних ваннах були проведені розрахунки, на основі яких складено дозиметричні таблиці.
Виділяють три види холодового навантаження:
сильне – 40-50 ккал/м2 (середня температура тіла знижується на 1 0С);
середнє – 30-35 ккал/м2;
слабке 20-25 ккал/м2.
Дозування купання в залежності від заданого холодового навантаження визначається температурою води (табл.8.2). Для дітей дозу купання знижують на 10 ккал/м2, при цьому фізіологічний ефект в них такий же, як в дорослих.
Таблиця 8.2
Дозування купання за холодовим навантаженням
(тривалість купання, хв)
Холодове навантаження, ккал/м2, кДж/м2 |
Температура води, 0С |
||||||||||||
10 |
13 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
|
25/100 |
0,5 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1,5 |
1,5 |
1,5 |
2 |
3 |
4 |
5 |
7 |
35/140 |
1 |
1,5 |
2 |
2 |
2 |
3 |
4 |
4 |
5 |
6 |
9 |
12 |
16 |
45/180 |
2 |
3 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
9 |
10 |
13 |
17 |
23 |
30 |