Європейська кредитно-трансфертна та система накопичення - ects

Загальна характеристика ECTS

ECTS базується на трьох ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/ навчального контракту та переліку оцінок дисциплін. Перш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освіти студента.

ECTS забезпечує прозорість такими засобами:

1. Кредитами ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, аби окреслити обсяг навчального навантаження студентів, і необхідні для завершення курсу (див. частину «Кредити ECTS»);

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації та структуру навчання і розділів курсу (див. частину «Інформаційний пакет»);

3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим і може легко передаватися від одного закладу до іншого (див. частину «Перелік оцінок дисциплін»);

4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов'язковим як для місцевого і закор­донного закладів (home and host institutions), так і для студентів.

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для завершення вивчення курсу. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практичні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома - та екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Кредити ECTS - це відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента, що лише визначає, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу у закладі чи на факультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік і, зазвичай, 30 кредитів на семестр і 20 кредитів на триместр.

Таблиця

Використання системи академічних кредитів в Європі

(країни ЄС і країни-учасниці Європейської Асоціації Вільної торгівлі)

Країни	Наявність кредитної	Наявність національної
	системи	системи
	у завершеному
	вигляді	Інші особливості
Австрія	Немає	ECTS використовують деякі
		ВНЗ
Бельгія	Немає	ЕCTS використовується в
(французьке		замках міжнародного
співтовариство)		співробітництва
Бельгія	Є (має ознаки	ЕCTS використовують деякі
(фламандське	переносу та	ВНЗ
співтовариство)	акумуляції кредитів)
Великобританія	Використовується	більшість ВНЗ
- Шотландія	кредитна система	використовують кредитну
	SCOTCATS із	систему, що базується на
	вираженою функцією	«CNAA pointsystem».
	переносу кредитів	У багатьох ВНЗ
- Англія		застосовується CATS (система
- Уельс	Немає	накопичення
	Немає	і переносу кредитів).
		Використовується також ECTS
Греція	Немає	ECTS використовують деякі
		ВНЗ
Данія	Немає	Багато ВНЗ використовують
		власні кредитні технології чи
		ECTS. Міністерство освіти
		Данії в лютому 1999 р.
		зарекомендувало парламенту
		введення кредитної системи,
		заснованої на засадах ECTS
Ірландія	Немає	Деякі ВНЗ використовують
		ECTS. Курси підвищення
		кваліфікації структуруються
		на основі кредитної системи,
		що забезпечує її прогрес
Ісландія	Є система, сумісна	ECTS використовують багато
	з ECTS	ВНЗ
Іспанія	Є (однак базується на	Національна система певною
	контактних годинах, а	мірою сумісна з ECTS
	не на трудомісткості
	навчального процесу)
Італія	Немає	ECTS використовує багато ВНЗ. Новий Закон регламентує введення ECTS в національну систему вищої освіти
Нідерланди	Є система, сумісна з ECTS	ECTS використовують багато ВНЗ
Німеччина	Немає	Університетський Акт 1998 р. забезпечує основу для введення кредитної системи. ECTS використовується багатьма ВНЗ
Норвегія	Є система, сумісна з ECTS	ECTS використовують багато ВНЗ
Португалія	Немає	ECTS використовують деякі ВНЗ
Фінляндія	Є (має ознаки переносу і нако­пичення кредитів, сумісна з ECTS)	ECTS використовують багато ВНЗ
Франція	Немає	ECTS використовують деякі ВНЗ
Швеція	Є	ECTS використовується поряд із національною кредитною системою

Деякі додаткові переваги та проблеми ECTS

На завершення зазначимо, що ECTS акумулює в собі переваги для різних суб'єктів вищого навчального закладу. Для вищого навчального закладу:

• сприяє розвитку автономізації та відповідальності;

• відкриває нові можливості для співпраці;

• сприяє розвитку комунікативних зв'язків між ВНЗ;

• стимулює підвищення якості навчального процесу та організаційно-адміністративної діяльності;

• підвищує якість студентської мобільності.

Для професорсько-викладацького складу ECTS забезпечує і підтримує:

• автономність і диверсифікацію;

• комунікативність;

• прийняття рішень з академічного визнання; покращує:

• зміст навчальних програм;

• якість навчального процесу та його результати. Для студентів:

• розширює вибір для навчання за кордоном;

• дозволяє самим сформувати програму навчання;

• забезпечує сертифікацію процесу навчання в іноземному навчальному закладі;

• гарантує академічне визнання.

Недоліки:

• фрагментація знань;

• сегментація процесу навчання;

зменшення значимості наукових досліджень у процесі навчання.

Завдання щодо удосконалення вищої освіти України у контексті вимог Болонського процесу

1. Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення про інтеграцію національної системи вищої освіти і науки в Європейський освітній і науковий простір, яке б було покладено в основу зовнішньої політики держави.

2. Багатоступенева система вищої освіти України, запро­ваджена законами України «Про освіту», «Про вищу освіту» та відповідними нормативними документами Кабінету Міністрів України і Міністерства освіти і науки України, в основному відповідає моделі, запропонованій країнами-учасницями Болонського процесу. Подальша модернізація вищої школи України повинна бути зорієнтована на інтегрування національної системи вищої освіти до Євро­пейського освітнього та наукового простору.

3. Міністерству освіти і науки України та вищим навчальним закладам необхідно провести значну роботу щодо прийняття системи чітко встановлених та взаємовизначених ступенів через впровадження додатка до диплома, аби сприяти визнанню національної вищої школи Європейською системою вищої освіти.

4. Вищим навчальним закладам - учасникам педагогічного процесу - зосередити зусилля на апробації системи кредитів, узгодженої з Європейською системою перезарахування кредитів (ECTS), з подальшим поширенням цієї системи в національній системі вищої освіти.

5. Необхідно активізувати роботу щодо впровадження європейських критеріїв оцінки якості знань студентів, їх практичної підготовки, ефективності наукових досліджень, передбачивши зміну змісту і форми організації роботи державних і недержавних інституцій, що здійснюють контроль якості освіти.

6. Вищим навчальним закладам - учасникам педагогічного експерименту - апробувати в умовах національної системи вищої освіти європейські критерії щодо розроблення навчальних планів, співпраці закладів освіти, схем мобільності та інтегрованих програм навчання, практичної підготовки та наукових досліджень.

Першочергові кроки щодо запровадження кредитно-модульної системи у вищій освіті України

1. Реорганізувати систему освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Адаптація освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» до структури підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».

2. Визначити термін підготовки бакалаврів і магістрів.

Яку схему тривалості (у роках) підготовки для кожного рівня обрати: 3+2; 4+1; 4+2 тощо?

3. Завершити розробку Стандартів вищої освіти.

Завершити розробку освітніх і кваліфікаційних стандартів для кожного рівня: «бакалавр», «магістр». Уніфікувати засоби діагнос­тики рівня підготовки за напрямами і спеціальностями.

4. Визначити залікові кредити курсів.

Розроблення структурно-логічних схем та навчальних планів підготовки за напрямами і спеціальностями. Співвідношення та календарний план вивчення дисциплін гуманітарного, фунда­ментального, психолого-педагогічного блоків, спеціальних дисциплін та дисциплін за вибором.

5. Розробити змістовні модулі залікових кредитів.

Розподілення матеріалу кожного курсу на змістовні модулі із зазначенням видів виконуваних студентами робіт та розробка системи їх оцінювання.

6. Розробити системи оцінювання змістових модулів, модулів та залікових кредитів.