1. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн європи. Основні підходи та етапи формування зони європейської вищої освіти

Починаючи з 1998 року, європейське освітнє співтовариство активно консолідується задля реалізації освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвро­пейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів її функціонування. Численні різнорівневі зустрічі, робочі наради, конференції країн-учасниць Болонського процесу дозволили сформулювати шість ключових позицій щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору:

1. Введення двоциклового навчання. Фактично запропо­новано ввести два цикли навчання. Перший триває, зазвичай, від 3-ох до 4-ох років і завершується здобуттям академічного ступеня. Навчання упродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання) та/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти технологію обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах. За основу рекомендується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), зробивши її системою накопичення, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

Контроль якості освіти. Передбачається створення акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка визначатиметься не тривалістю або змістом навчання, а тими знаннями, уміннями і навичками, що отримали випускники. Відповідно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. Виконання попередніх пунктів сприятиме істотному розвиткові мобільності студентів. Одночасно ставиться питання про розширення мобільності викладацького та навчального збагачення європейським стандартом.

2. Основні завдання та принципи формування зони європейської вищої освіти

2.1. Принципи формування змісту кваліфікацій і струк­тур ступенів. Компетентнісний підхід

Проект «Налагодження освітніх структур» спрямований на реалізацію цілей Болонської декларації на інституційному рівні з урахуванням досвіду, накопиченого в рамках програм «ЕРАЗМУС» і «СОКРАТЕС» з 1987 року. Основне його зав­дання - «визначення точок конвергенції і вироблення загального розуміння змісту кваліфікацій за рівнями у . термінах (визначеннях) компетенції та результатів навчання». Результатами вважаються набори компетенцій, що включають знання, глибину усвідомлення і навики особи, яка навчається. Останні визначаються для програми в цілому та кожного її блоку (модуля). Пріоритегними напрямами цієї роботи є:

• визначення загальних і спеціальних компетенцій випускників першого і другого циклів навчання;

• гармонізація навчальних планів з погляду структури, програм і методів навчання;

• визначення спеціальних компетенцій випускників обох рівнів за сімома напрямами підготовки: адміністрування бізнесу і менеджмент, освітні науки, геологія, історія, математика, фізика і хімія;

- розробка методології аналізу загальних елементів і спеціальних галузей підготовки.

Отже, проект вирішує завдання формування загальноєвро­пейського консенсусу у визначенні ступенів з огляду на те, що саме повинні знати і вміти робити випускники після завершення навчання. Доцільність компетентнісного підходу полягає у можливості зберігати гнучкість та автономію в архітектурі навчального плану.

Необхідно відзначити, що створення порівняльної системи ступенів вимагає зміни всієї парадигми вищої освіти, зокрема, зміни методів навчання, оцінювання, методів забезпечення якості. Зміни у підходах до навчання стосуються, насамперед, зміщення акцентів з процесу на результати навчання, зміни ролі викладача, концентрації уваги на навчанні, змін в організації навчання, зміни динаміки (інтенсивності) програм, зміни методів оцінювання.

2.1.1. Загальні компетенції

Зроблено спробу визначити комплекс компетенцій, спільних для всіх ступенів. Спочатку закладами вищої освіти і компаніями було складено список 85 умінь і найбільш значущих компетенцій. За робочою класифікацією їх розділено на три категорії: інстру­ментальні, міжособистісні і системні.

Інструментальні - такі, що включають когнітивні здібності (здатність розуміти і використовувати ідеї та міркування, методологічні здібності, здатність розуміти і керувати оточенням, організовувати робочий час, вибудовувати стратегію навчання, приймати рішення і вирішувати проблеми); технологічні уміння (уміння, пов'язані з використанням техніки, комп 'ютерні навички та здібності інформаційного управління); лінгвістичні уміння; комунікативні компетенції.

Конкретизований набір включає:

1. здатність до аналізу та синтезу;

2. уміння організовувати і планувати;

3. базові загальні знання;

4. базові знання з професії;

5. комунікативні навички з рідної мови;

6. елементарні комп'ютерні навички;

7. навички оперування інформацією (здатність отримувати та аналізувати інформацію з різних джерел);

8. здатність вирішувати проблеми;

9. здатність приймати рішення.

Міжособистісні - індивідуальні здібності, пов'язані з умінням виражати почуття і формувати стосунки, з критичним осмисленням і здатністю до самокритики, а також соціальні навички, пов'язані з процесами соціальної взаємодії і співпраці, умінням працювати в групах, брати соціальні та етичні зобов'язання. Комплекс міжособистісних навичок включає:

1. здатність до критики та самокритики;

2. здатність працювати в команді;

3. міжособистісні навички;

4. здатність працювати в міждисциплінарній команді; 5) здатність співпрацювати з експертами в інших предметних областях;

6. здатність сприймати різноманітність та між культурні відмінності;

7. здатність працювати в міжнародному контексті;

8. прихильність до етичних цінностей.

Системні - поєднання розуміння, відношення та знання, що дозволять сприймати співвідношення частин цілого одна з одною та оцінювати місце кожного з компонентів у системі, здатність планувати зміни з метою удосконалення системи та конструювати нові системи. Системні компетенції потребують засвоєння інструментальних та базових як підґрунтя. Вони охоплюють:

1. здатність застосовувати знання на практиці;

2. дослідницькі здібності;

3. здібність до навчання;

4. здатність адаптуватися до нових ситуацій;

5. здатність генерування нових ідей (творчості);

6. здатність до лідерства;

7. розуміння культур та звичаїв інших країн;

8. здатність працювати автономно;

9. здатність до розробки проектів та керування ними;

10. здатність до ініціативи і підприємництва;

11. відповідальність за якість;

12. прагнення до успіху.

2.2.2. Спеціальні компетенції

Окремо слід розглядати спеціальні компетенції. Найбільшу складність становили завдання щодо визначення спеціальних компетенцій за рівнями. Встановлено рівень значущості спеціальних компетенцій для першого і другого циклів.

До першого ступеня було віднесено такі загальні для різних предметних областей компетенції:

1. здатність демонструвати знання основ та історії дисципліни;

2. здатність логічно і послідовно викладати засвоєні знання;

3. здатність вникати в контекст (чіткого осмислення) нової інформації та давати її тлумачення;

4. уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв'язок між її розділами;

5. здатність розуміти і використовувати методи критичного аналізу і розвитку теорій;

6. здатність правильно використовувати методи і техніку дисципліни;

7. здатність оцінювати якість досліджень у певній предметній галузі; здатність розуміти результати спостережень та експеримен­тальних способів перевірки наукових теорій.

Випускники другого рівня повинні:

1. Опанувати предметну область на більш високому рівні, тобто володіти новітніми методами та технікою (дослідження), знати новітні теорії та їх інтерпретації.

2. Критично відстежувати та осмислювати розвиток теорії і практики.

3.Оперувати методами незалежного дослідження і вміти пояснювати його результати на більш високому науковому рівні.

4. Бути здатним зробити оригінальний внесок у дисципліну відповідно до канонів певної предметної області, наприклад, у рамках кваліфікаційної роботи.

4. Продемонструвати оригінальність і творчий підхід.

5. Оволодіти компетенціями на професійному рівні.

2.1.3. Система рівневих індикаторів і система описів курсів за типами

Два інші невід'ємні компоненти конструкції- це система рівневих індикаторів та система описів курсів за типами.

Якщо говорити про рівні, то за основу взято стандартну систему:

• курс базового (Basic) рівня (вступ до предмета);

• курс проміжного (Intermediate) рівня (призначений для формування поглиблених базових знань);

• курс просунутого (досконалішого) (Advanced) рівня;

• спеціалізований курс (S).

За типами курси поділяються на:

• основний (Core) курс (частина основної програми);

• зв'язаний (Related) курс (підтримуючий основну програму);

• непрофілюючий (Minor) курс (необов'язковий).

Розподіл кредитів за рівнями і типами курсів робить систему прозорою і простою для розуміння і користування, наприклад, 5 -А - R означає, що даний курс містить 5 одиниць трудомісткості, є просунутим (досконалішим) і підтримуючим.

2.1.4. Моделі розподілу навчального навантаження за типами курсів, рівнями і модулями

У рамках напрямів було виділено п'ять типів модулів:

Основні модулі, тобто групи предметів, що становлять ядро відповідної науки (наприклад, для бізнесу і менеджменту це: бізнес-функції, середовище бізнесу тощо).

Підтримуючі модулі (наприклад, для бізнесу і менеджменту це -математика, статистика та інформаційні технології).

Організаційні і комунікаційні модулі (наприклад, управління часом, робота в групах, риторика, іноземні мови).

Спеціалізовані модулі, тобто необов'язкові, але такі, що розширюють і поглиблюють компетенцію у вибраній галузі, факультативні.

Переносні модулі (наприклад, проекти, дисертації, бізнес-ігри, стажування, модулі, що пов'язують теорію і практику).

Таблиця

Розподіл навантаження за модулями, типами курсів і роками навчання з спеціальності «бізнес»

Модуль	Рівень навчання
	1-й (З роки)	1-й (4 роки)	2-й (І рік)	2-й (2 роки)
	кредит	кредити	кредити	кредити
Основний	60	70	5	20
Бізнес \ менеджмент	20	зо	5
Бізнес у контексті	15	10	-	-
Бізнес-функції	15	20	-	-
Навколишнє середовище бізнесу	10	10	-	-
Підтримуючий	45	60	5	10
Математика	10	10	-	-
Статистика	15	20	-	-
Інформаційні технології	20	30	5	-
Організаційний і комунікаційний	15	25	-	-
Навички самонавчання	10	15	-	-
Презентації	5	10	-	-
Спеціалізований	15	25	20	50
Логістика	15	25	20	-
Переносний	45	60	ЗО	40
Проект	10	20	20	5
Бізнес-ігри	5	10	10	5
Кваліфікаційна робота	ЗО	ЗО	зо	ЗО
Разом	180	240	60	120
Діапазон коливання за рівнями	180-240		90-120
Діапазон коливання за програмою в цілому	270-300