6. Модульна побудова змісту дисципліни і рейтинговий контроль.

Модульне навчання передбачає таку організацію процесу, коли викладач і студент працюють з навчальним матеріалом, поданим у вигляді модулів. Кожний модуль характеризується закінченістю та відносною самостійністю. Сукупність таких модулів складає єдине ціле при розкритті навчальної програми чи всієї навчальної дисципліни.

Наприклад,

• 1 - цільовий модуль дає перше уявлення про нові об’єкти, явища або події;

• 2 - інформаційний модуль - система необхідної інформації у вигляді розділів, параграфів книги, комп’ютерної програми;

• 3 – операційний модуль включає весь перелік практичних завдань, вправ і питань для СРС (самостійної роботи студента) щодо використання здобутої інформації.

• 4 модуль – перевірка результатів освоєння нової навчальної інформації (система питань для заліку, іспит, тести, творчі завдання).

Модульне навчання розраховано на велику СРС при дозованому освоєнні навчальної інформації, що зафіксована в модулях. Іноді цей вид навчання називають блочно-модульним, вважаючи, що кожний модуль формується при розділі навчальної програми у блоки.

Блочне розташування курсів в навчальних планах, впровадження міждисциплінарних іспитів сприяє посиленню міждисциплінарних зв'язків, формуванню системного підходу у навчанні. При проектуванні змісту дисципліни виникла тенденція виокремлювати поняттєву базу курсу = базисний зміст курсу – тезаурус, тобто згідно з розділами у вигляді переліку потрібно подати такі елементи для природничо-наукових дисциплін:

• терміни,

• поняття-явища, властивості, моделі, величини,

• прилади, пристрої,

• класичні експерименти.

Поняття базисного змісту – тезаурусу – тісно пов'язане з поняттям навчального модуля, де базисні блоки пов'язані в систему.

Модуль – логічно завершена частина навчального матеріалу, що обов'язково супроводжується контролем знань та вмінь студентів. Чим більший модуль, тим більша кількість балів йому відводиться. Контроль за модулями проводиться 3-4 рази в семестр, до нього входять залік та іспит з курсу.

Розрізняють 3 рівні контрольних завдань для модулів:

• критичний рівень (виконання дії за заданим алгоритмом),

• достатній рівень (рівень самостійного виконання операцій, окремих дій загалом за відсутністю готового алгоритму),

• оптимальний рівень (повністю усвідомлене виконання операцій, окремих дій в діяльності загалом).

Контрольні завдання для модулів базуються на останніх двох принципах.

Модульне навчання безпосередньо пов'язане з рейтинговою системою контролю. При вкр-ні рейтинґової форми контролю СРС результат виконання завдань кожного виду занять і результати окремих етапів цих завдань оцінюють окремо. Загальна оцінка роботи студентів визначається загальною сумою балів за окремі модулі і види занять.

Рейтинґова форма контролю проста у заст-ні. На початку вивчення дисципліни кожний студент дістає пам'ятку, що орієнтує його в роботі за рейтингом. У цій пам'ятці міститься перелік завдань і шкала балів за трьома рівнями виконання. Враховують схвалювальні (поощрительные) і штрафні бали (н-д за порушення строків). У пам'ятці повідомляється про встановлений діапазон рейтинґу, у межах якого студент дістає оцінки „3”, „4”, „5” за іспит з дисципліни.

Для розробки рейтингового контролю необхідно:

За змістом: для кожного рівня вказати конкретний зміст і ступінь оволодіння ним.

За діяльністю: подати кожний вид діяльності як сукупність послідовних операцій та встановити 3 рівні виконання кожної операції і сформулювати критерії оцінки кожного рівня та подати результати, що відповідають цим рівням.

Дистанційна освіта – комплекс освітніх послуг, що надається широким верствам населення у країні та й за кордоном за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальної інформації на відстані (супутникове телебачення, радіо, комп´ютерний зв´язок тощо). Дистанційна освіта є однією з форм системи безперервної освіти, що покликана реалізувати права людини на освіту. (Система дистанційної освіти – у подальшому СДО або ДО – дистанційна освіта).

Виокремлюємо декілька проблем, пов´язаних із СДО. По-перше, це проблеми створення СДО різних рівнів:

• глобальні (міжнародні) СДО та їх забезпечення;

• регіональні СДО та їх забезпечення;

• локальні СДО та їх забезпечення.

По-друге, це проблеми організації СДО:

• концептуальні моделі, дидактичні аспекти;

• система викладачів-консультантів і способи їх взаємодії з учнівцями;

• способи передавання інформації тощо.

СДО у розвинутих країнах має свої відмінності. Насамперед можна виокремити дві концепції: північноамериканську та європейську. За програмами ДО у США навчається близько 1, 5 млн. студентів (використана СДО з 1989 р.). Навчальні курси працюють через систему публічного телемовлення. Програма навчання дорослих діє з 1990 р. і взаємодіє з 1500 коледжами і місцевими станціями. Програма пропонує курси з різних галузей науки, бізнесу, управління. Навчальні курси, що передаються по 4 освітніх каналах, доступні у країні всім, хто навчається, а через супутниковий зв´язок – і в інших країнах.

За межами Північної Америки ДО розвивається за допомогою «відкритих університетів», які фінансує уряд і надає курси з використанням радіо та телебачення. Програми електронної вищої освіти розробляються у 30 країнах (Як приклад можна нагадати про Відкриту школу бізнесу Британського відкритого університету).

При проведенні ДО інформаційні технології забезпечують доставку основного обсягу матеріалу для тих, хто навчається. Використовуючи ДО, необхідно організувати взаємодію викладачів з учнівцями, самостійну роботу студентів, а також оцінити знання, здобуті у процесі навчання.

Для цього використовуються:

• пересилання матеріалів через комп´ютерні телекомунікації;

• пересилання підручників та іншого матеріалу;

• організуються дискусії через комп´ютерні телекомунікації;

• надаються відеоплівки;

• використовується кабельне телебачення;

• голосова пошта;

• організовуються двосторонні відеоконференції;

• одностороння телетрансляція із зворотним зв´язком по телефону.

Використовуються також комп´ютерні електронні підручники або електронні підручники на лазерних дисках CD-ROM. На відміну від звичайних книжок, ця технологія дозволяє подавати матеріал у динамічній графічній формі.

Відео – також цінна технологія, бо відеоплівки дозволяють прослухати лекції найкращих викладачів. На американських та європейських курсах матеріал пропонується у друкованих виданнях та на відеокасетах.

Оперативне спілкування є невід´ємною частиною ДО, коли студенти можуть консультуватися з викладачами, обговорювати з ними проекти, рішення, оцінки.

Асинхронна система спілкування також має свої плюси, бо вона дозволяє обмінюватися інформацією (запитаннями, порадами, додатковим матеріалом тощо) у будь-який зручний час. Одним із видів асинхронного спілкування є голосова пошта (студент записує свої запитання на плівку, викладач слухає її і записує свої відповіді на плівку, яку студент(и) можуть прослухати).

Найбільш популярним у США видом асинхронної комунікації є глобальні телекомунікаційні мережі. Використовуються також міжнародні та національні мережі типу Інтернет.

Для побудови системи класифікації СДО і методів їх реалізації можна запропонувати такий набір критеріїв.

К (1) «Цільовий рівень освіти»:

- К11 – вища освіта;

- К12 – підвищення кваліфікації;

- К13 – професійна підготовка;

- К14 – навчання без свідоцтв про навчання (особиста зацікавленість).

Критерій (К2) «Категорія учнівців»:

• К21 – діти (школярі);

• К22 – студенти вузів і коледжів;

• К23 – дорослі;

• К24 – безробітні, що хочуть придбати нову спеціальність;

• К25 – інваліди.

Критерій (К3) «Використання СДО у процесі навчання»:

• К31 – повна заміна традиційних способів навчання (крім зустрічі на випускних іспитах або на захисті дипломної роботи);

• К32 – доповнення традиційних способів навчання.

Критерій К4 «Організаційні методи навчання»:

• індивідуальні;

• групові;

• мішані.

Критерій К5 «Предметна галузь»:

• К51 – гуманітарні науки;

• К52 – природничі науки і дисципліни;

• К53 – інженерні знання;

• К54 – професійні навички.

Критерій К6 «Способи обміну інформацією»:

• К61 – пошта;

• К62 – факс, телефон;

• К63 – радіо і телебачення;

• К64 – системи телекомунікацій (комп´ютерні мережі).

Гнучкість систем ДО полягає в тому, що студенти працюють у зручному для них темпі.

В основу програм ДО покладений модульний принцип (кожний окремий курс створює цілісне враження про певну предметну галузь).

Ефективна економічність ДО порівняно з традиційними системами навчання складає 50 % (тобто ДО дешевше на 50 % порівняно з традиційними способами навчання).

Тестування у галузі ДО створюється у рамках держави (державне тестування), причому тестувальні системи мають не просто контролювати процес освоєння знань, але й підказувати учням цей найбільш раціональний для них шлях пізнання.

Психологія ДО. У КДО (комп’ютерному ДО) можна застосувати різні типи спілкування з використанням технологічних можливостей комп´ютерних мереж:

• Спілкування типу «сам-на-сам» передбачає: бази даних прямого доступу; наукові журнали прямого доступу; програмні додатки прямого доступу; бібліотеки програмного забезпечення прямого доступу, групи за інтересами прямого доступу;

• Спілкування типу «один з одним» передбачається при контактному навчанні, практикумах, заочному навчанні;

• Спілкування типу «один з багатьма» передбачається на лекціях, симпозіумах, засіданнях комісій;

• Спілкування типу «багато з багатьма» передбачається на дебатах, дискусіях, у ділових іграх, рольових іграх; вивченні конкретних ситуацій, у групах обговорення; при «мозковому штурмі», у групових проектах тощо.

Серед труднощів, пов´язаних, наприклад, з дискусіями такого типу, виокремлюють відсутність своєчасного відгуку або відповідь, яка не стимулює подальшу дискусію. Надмірне подрібнення тем дискусій, фрагментарність призводять до того, що складно слідкувати за доповідачами, складно виокремити для себе найбільш важливе. Як причину, що призводить до втрати контролю над процесом навчання учнів, називають перевантаженість інформацією; постійну необхідність вирішувати щодо участі у дискусії та слідкування за її ходом, відсутність своєчасних та конструктивних відгуків учасників, почуття відірваності від головного потоку інформації; побоювання пропустити цінні ідеї. За поглядами більшості учнівців і дослідників, головними причинами перевантаженості інформацією є кількість і фрагментарний характер інформації, а також необхідність відсилання відповіді у жорсткі терміни.

Отже, викладач має попередити своїх студентів, що повідомлення мають відрізнятися ясністю і продуманістю; водночас не можна запізнюватися з відсиланням повідомлень, бо це створить незручності для товаришів з групи. Мабуть, потрібна спеціальна конференція просто для того, щоб зібрати цікаві ідеї, які «вибиваються» із головної дискусії.

Рекомендації і зауваження учнівців допомагають вдосконалювати розробникам курси і загалом – стратегію навчання.

45