Навчальна література

1. Андрейцев В.І. Екологічне право. Курс лекцій в схемах. К., 1996.

2. Андрейцев В.І. Політика, інновації, приватизація, екологічна безпека, право. Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України. – К., 1996.

3. Андрейцев В.І. Концепція Закону України про екологічну безпеку // Вісник Київського університету. Юрид.науки. Вип.. 33/34. – К., 1995.

4. Андрейцев В. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії // Право України. – 1999. - №1. Балюк Г. Правові аспекти понять ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки // Право України. – 1999. - №12.

5. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки при використанні у господарській діяльності ядерної енергії // Право України. – 1998. - №6.

6. Барбашова Н. Экономический механизм обеспечения экологической безопасности: правовые аспекты // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - №1.

7. Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактора // Право України. – 1999. - №3.

8. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки: розвиток галузевого підходу в екологічному законодавстві // Право України. – 2001. - №6.

9. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Симферополь, 1998.

10. Бринчук М.М. Правовая охрана окружающей природной среды от загрязнения токсичными веществами. – М., 1990.

11. Даниленко О.В. Стимулирование охраны природы в народном хозяйстве (организационно-правовые вопросы). – М., 1989.

12. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. – К., 1995.

13. Заржицький О. Екологічна безпека та безпека праці у системі правового механізму національної безпеки // Право України. – 1999. - №9.

14. Заржицький О. Правові аспекти регіональної екологічної безпеки // Право України. – 2000. - №5.

15. Заржицький О. Екологічна безпека в регіоні як об’єкт правового регулювання // Право України. – 2002. - №5.

16. Заржицький О. Пошук напрямів екологічної безпеки України в умовах розвитку глобалізаційних процесів // Право України. – 2004. - №7. – С.с. 111-113.

17. Качинський А.Б. Сучасні проблеми екологічної безпеки України. – К., 1994. Вип.33.

18. Ковальчук Т.Г. Правові питання забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування. – К., 1996.

19. Краснова М., Позняк Є. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль науково-правового фактора // Право України. – 2000. - №5.

20. Национальный доклад о состоянии окружающей природной среды Украины. – К., 1998.

21. Обеспечение безопасности населения и территорий. Организационно-правовые вопросы. – К., 1994.

22. Серов Г.П. Правовое регулирование экологической безопасности при осуществлении промышленной и иных видов деятельности. – М., 1998.

23. Соломатин Ю. Двойные стандарты радиологии // Голос Украины. – 2002. - №136 (2887). – 30 июля.

24. Сушик О. Как предотвратить второй «Чернобыль»? ( Обеспечение радиационной безопасности в сфере использования ядерной энергии) // Юридическая практика. – 2006. – №25. – С.с. 1, 14-15.

ПИТАННЯ ДО САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Поняття та особливості екологічного страхування в Україні.

2. Проблеми систематизації екологічного законодавства України.

3. Захист екологічних прав громадян. Право громадян на екологічну інформацію.

4. Правові форми реалізації права громадян на екологічну інформацію.

5. Екологічне прогнозування.

6. Загальна характеристика законодавства закордонних країн у галузі використання та охорони навколишнього середовища.

7. Основні тенденції розвитку екологічного законодавства та права в країнах СНД та державах із перехідним економічним розвитком.

8. Правове регулювання природокористування та охорони навколишнього середовища в країнах Східної Європи.

9. Правове регулювання охорони навколишнього природного середовища у США.

10. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи та функції міжнародного права навколишнього середовища.

11. Основні принципи міжнародного права навколишнього середовища.

12. Джерела міжнародного права навколишнього середовища.

13. Участь міжнародних організацій у правовому регулюванні охорони навколишнього середовища.

14. Міжнародно-правова охорона окремих об’єктів навколишнього середовища.

15. Регіональне співробітництво держав по охороні навколишнього середовища.

При підготовці до заняття треба перш за все виходити з основних положень міжнародного права щодо охорони навколишнього природного середовища та природних об’єктів, ресурсів, комплексів. При ознайомленні з нормативною базою стосовно предмета заняття, треба враховувати, що в систему джерел права щодо охорони навколишнього природного середовища закордонних країн входять конституції, закони, підзаконні акти та судові рішення. Конституції більшості країн містять публічні заяви про те, що держава піклується про природу. Формування сучасного законодавства про охорону навколишнього природного середовища в економічно розвинутих країнах переважно засновано на комплексних законах. Система заходів по охороні навколишнього природного середовища, передбачена в законодавстві економічно розвинутих країн охоплює: встановлення стандартів якості навколишнього природного середовища Й, перш за все стандартів якості атмосферного повітря та вод; встановлення стандартів викидів для стаціонарних та інших джерел забруднення навколишнього природного середовища; дозвільний порядок викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовище та вилучення твердих відходів виробництва та споживання; врахування факторів шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та звітність у даній сфері;оцінка впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище та планування природоохоронної діяльності; економічні заходи забезпечення охорони навколишнього середовища і т.д.

Управління якістю навколишнього природного середовища в економічно розвинутих державах засновано на визначенні загальних стандартів якості середовища та встановленні граничних викидів забруднюючих речовин.

Законодавство про навколишнє природне середовище економічно розвинутих країн передбачає адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність за порушення його вимог.

Студентам рекомендується провести порівняльний аналіз окремих інститутів екологічного права: по-перше, у країнах СНД, по-друге, окремо між Україною та окремими закордонними країнами.

Рекомендована література