3. Оцінка вартості страхової суми

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чиним законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування [1].

Страхова сума не повинна перевищувати страхову вартість, якщо договором страхування не передбачене інше. Під страховою вартістю (дійсною вартістю) підприємницького ризику розуміються можливі збитки, що страхувальник-підприємець може понести при настанні страхового випадку [7].

Серед основних проблем, що виникають при страхуванні майна підприємств вiд вогню та інших небезпек, особливе значення має проблема оцінювання майна. Це вiдбувасться через постiйне зростаннiя цiн на рухоме та нерухоме майно.

Страховою оцiнкою в майновому страхуванні є дiйсна вартість майна, що розглядається як об’єкт страхування. Значення страхової оцінки полягає в тому, що вона слугує головним орiєнтиром для визначення страхової суми, яка відображається в договорi страхування i є кількісним показником обсягу відповідальності страхової компанії. Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що при страхуваннi майна страхова сума встановлюсться в межах вартостi майна за цінами й тарифами, що дiють на момент укладання договору, якщо iнше не передбачено договором страхування.

Для для оцінювання основних факторів застосовується їхня повна балансова вартiсть за вирахуванням величини зносу.

Товарно-матерiальнi цiнностi як власного виробництва, так i придбанi підприємством оцiнюються за розмiром фактичної собiвартостi або за цiнами, що дiяли на день укладання договору з вирахуванням зносу; об’єкти в стадiї незавершеного будiвництва - за розмiром матерiальних i трудових витрат, факгично здiйснених на час страхового випадку; продукцiя в процесi виробництва або оброблення - за вартiстю витрачених на момент страхового випадку сировини, матерiалiв i вкладеної працi; для майна, отриманого за договорами оренди, лізингу - дiйсна (балансова) вартiсть за даними бухгалтерського облiку підприємства, якому належить це майно, але не бiльше суми, в межах якої страхувальник несе відповідальність перед власником.

Майно може бути також застраховане за відповідною вартістю.

Знос за основними засобами розраховується на основi норм амортазацiйних вiдрахувань, вазначених дiючим законодавством.

Страхова сума може дорiвнювати дiйснiй вартостi майна чи бути меншою за неї. Якщо майно прийняте на страхування в певнiй частцi (вiдсотку) вiд його повної вартостi, то всi об’єкти вважаються застрахованими на таку частку (вiдсоток). Вiдхилення страхової суми вiд страхової оцiнки змушує страхову компанію здiйснювати вiдшкодування збиткiв за системою пропорційної відповідальності. Сутнiсть цієї системи полягає в тому, що страхове вiдшкодування становитиме таку пропорцiю до суми збиткiв, як страхова сума до страхової оцінки:

СВ/3=СС/СО або СВ=(ЗхСС)/СО, [2, с. 127]

де СВ - страхове вiдшкодування, грн.;

3 - збиток, грн.;

СС - страхова сума, грн.;

СО - страхова оцiнка, грн.

Невiдповiднiсть між страховою сумою та страховою оцiнкою породжує проблему неповного страхового захисту майна. Крiм того, в перiод дiї договору може вiдбутися зростання цiн, i тодi повнiстю нейтралiзувати вплив зростання цiн на страхову оцiнку майна неможливо, але є можливiсть зменшити його наслiдки. Ефективним, але складним шляхом вирiшення цiєї проблеми є страхування з умовою вiдшкодування витрат, вiднесених до реальної (ринкової) вартостi майна на день його пошкодження (загибелi). У цьому разi можна укласти договiр на рiчний термiн з перiодичним коригуванням страхових платежiв. Застосування таких договорiв означає, що i страховик, i страхувальник беруть на себе ризик переплати або недоплати залежно вiд частоти настання страхового випадку [9].

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон від 4.12.1996 р. зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – С. 138 – 157.

2. Базидевич В. Д. Страхування: Підручник / В. Д. Базидевич. К.: Знання, 2008. – 997 с.

3. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-ге видання перероблене та доповнене / Т. А. Говорушко. К.: Центр учбової літератури, 2008. – 343 с.

4. Осадець С. С. Страхування: Підручник / С. С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2002. – 600 с.

5. Плис В. Й. Страхування: Підручник / В. Й. Плис. – К.: Каравела, 2007. – 391 с.

6. Смоляк В. А. Страхування: Підручник / В. А. Смоляк, Є. Ю. Кузькін. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 270 с.

7. Яворська Т. В. Страхові послуги: Навчальний посібник / Яворська Т. В. К.: Знання, 2008. – 350 с.

8. Білун Б., Павлов В. Як визначити страховий тариф? / Б. Білун, В. Павлов // Страхова справа. – 2003. – № 2. – С. 45 – 47.

9. Фірсова Л. Страхування ризиків / Л. Фірсова // Страхова справа. – 2008. – № 2 (30). – С. 56 – 60.