44. Держава Канута Великого.(партика маряна)

Натиск датчан було зупинено за часів Альфреда та його наступників, яким вдалося повернути Лондон і відтіснити датчан далеко на північний схід. Але датське нашестя повторилося з новою силою наприкінці X — на початку XI ст. Цього разу датські набіги здійснювалися вже не з Скандінавії (сучасна Норвегія), а безпосередньо з самої Данії. Незабаром Англія зовсім втратила свою самостійність і підкорилася датському королеві Кануту.

В 1015 році Канут разом з батьком Свеном вторгся в Англію і у 1016 р. завоював її.

З 1016 р. по 1035 р. Кануд був господарем в Англ. і при цьому королем Данії. За часів свого правління Канут поділив Англію на данський зразок на чотири регіони: Вессекс, Мерсію, Східну Англію та Нортумбрію, заклавши основи англійського і британського територіального устрою. Керівництво над ними він передав своїм ближнім . Було також кодифіковано англійське законодавство (близько 1020 року). У Данії за нього склалось особливе військо (тінглід) з представників найбільш знатних родин (зародок лицарства). З населення були стягнуті «датські гроші» ( більше 80 тис. фунтів) як контрибуцію на користь датських вікінгів, тепер перетворилась в щорічний військовий податок , який ішов на утримання датської армії і флоту. Кнут оточив себе відданими воїнами, які складали його дружину. В ній була сувора дисципліна. Багато з тих хто підтримали Кнута отримали земельні наділи в різних частинах Англ., а деякі з них почали правити окремими областями. З часу правління Канута в Англ.утвердився титул ярла – намісника в скандинавських країнах.

Бажаючи утвердити своє положення Канут шукав опори серед населення Англ. ---- намагався заручитись підтримкою землевласників.

Кнут виступив в якості поборника інтересів англ.. церкви однак намагався зблизитись з християн. правителями Європи і Папою Римським.

Намагавсь також захистити інтереси своїх дрібних васалів від утисків з боку магнатів, адже більше розраховував на їх вірність. Але він не зміг зупинити розвиток феод. відносин, навпаки , його пожертви на користь церкви пришвидшили цей процес.

Після смерті брата Харольда став королем Данії. Однак його становище в ній виявилось менш міцним ніж в Англ. . Кнуту доводилось стримувати вікінгів.

Канут помер 12 листопада 1035 року в Дорсеті, похований у Вінчестерському соборі.

На Канута Великого зазвичай вказують як на мудрого й успішного правителя Англії, незважаючи на двоєженство та жорсткість у деяких питаннях. Скоріше за все це пояснюється тим, що інформацію про ті часи отримано, в основному, з письмових джерел представників церкви, з якими у Канута завжди були гарні стосунки. Відомо, що він відряджав у Данію ченців і священників, сприяючи просвіті й розповсюдженню християнства

45. Східно-Франкське королівство в іх - першій половині х ст.(ляна войтович)

46. Скандинавське суспільство до іх ст.(рома ключник)

Після відходу основної маси германських племен на континент Скандинавія і Ютландія спорожніли. В Скандинавії,особливо в Норвегії,придатні для землеробства землі складали 1-2% всієї території,до того ж вони були відділеними одна він однієї пасмами гір. Так само опинилися віддалені одна від одної общини вкриті лісами Швеції. Все це зумовило більшу організованість територіальних громад,які взяли на себе всю організацію життєдіяльності їх членів. А одночасно основою такої общини стало індивідуальне господарство вільного сільського господаря-бонда,розміри якого напряму залежали від його здатності відтворювати територію у гір,лісу та інших природних чинників.

Вищим органом общини стали тінги-народні збори,на яких були присутні всі вільні члени общини.Тут вирішувалися суперечки і основні питання життєдіяльності. Общини однієї округи(яка розташовувалася по берегах фйордів-вузьких заток,якими порізані береги Норвегії і,почасти Швеції,або якоїсь річки чи поблизу бухти)через потреби оборони своєї території утворювали фольки,на чолі з хедвігами,вождями військових ополчень.Часом кілька фольків,заселених спорідненими родами,утворювали „королівство” з виборним королем-конунгом.Ці перші конунги суміщали військові функції з сакральними.Через це їх доля була зовсім незавидною. У неврожайні роки,під час стихійних лих,конунга могли звинуватити у тому,що сталося,і вбити як своєрідну жертву. У всіх важливих питаннях королі-конунги були залежні від тінгів своїх фольків.

Коли склалося королівство Норвегія,воно було розділене на чотири великих округи,кожен зі своїм окремим тінгом,зі своїми окремими законами і звичаями. Округ Фростатбінг включав фольки,розташовані на північ від Согне-фйорда;округ Гуталінг займав територію південно-західних фольків; Упланда і Віке-включали всю країну на південь та схід від Центральної гірської гряди. Тінги двох останніх округів спочатку збиралися разом у Ейдзатінгу,але пізніше округ Віке відділився і утворив окремимй тінг. Фольки стали ділитися на сотні,території які виставляли в ополчення сотню воїнів. Сотні очолювані виборні герсіри,з часом ця посада стала спадковою і поєднала функції військового,цивільного і релігійного керівника.

Династії шведських та норвезьких конунгів(Інглінги) вели своє походження від верховного бога Одіна,поєднуючи сакральні,військові та цивільні функції. Частина хевдінгів стала спадковими ярлами.Права і функції конунгів та ярлів,які в першу чергу залишалися військовими вождями,залежали від особистої відваги,вміння вести себе у бою,а також везіння. Потрібен був ще авторитет, одного лише покликання на Одіна не вистарчало.

На тінгах,де вирішувалися всі важливі справи,головними залишалися бонди- сільські господарі. Бонди платили конунгові віру (вергельд) за порушення миру. Конунги об*їздили зі своїми дружинами територію „королівства”,вирішуючи суперечки між общинами та фольками та забираючи добровільні дари та піднесення,що утворили свої дружини та невеликий двір. Звалося це вейцлою. Під час вейцли бонди ще вдаштовували бенкети(кормління) королю і його дружинникам,тобто ділилися з королями та їх військовими дружинами часткою свої продуктів,але робили це у вигляді дарів.

Якщо ж конунг намагався „утвердити насилля замість права”,тоді всі бонди фольку отримували стріли як знак того, що конунга необхідно схопити і вбити.Якщо вбити не вдавалося,то конунга назавжди проганяли з країни.Права на престол мали,поряд з законними дітьми і бастарди,походження яких доводилося за допомогою ордалії(випробування залізом).

Давньонорвезьке і давньошведське суспільство були близькими за всіма головними ознаками.Конунги,ярли,хевдінги і бонди з часом стали використовувати і рабів. Це були,переважно,полонені під час нападів. З ними обходилися поблажливо.Їм,навіть,співчували,так як за уявами скандинавів лише вільні воїни,які загинули в бою або померли з мечем в руках,могли по смерті потрапити у рай(Вальхаллу),тоді як раби були приречені мучитися і по смерті. Звання бонда вважалося почесним. Поступити на службу до конунга, навпаки, було для бонда ганьбою і у деяких випадках служило,навіть покаранням.Тому на посади королівських міністеріалів(службовців) спочатку ставили навіть рабів.

Конунги були найбільшими землевласниками,на їх землях були посаджені раби,які управляли армадрами. При дворі конунга жила його дружини,яку називали „домашніми людьми”. Хоча вони всі були особисто вільними людьми,їх вважали залежними від короля і не зараховували до самостійних бондів.Дружина жила,озброювалася і утримувалася за рахунок конунга,пожертвувань бондів та військової здобичі.

Населення Скандинавій любило війну,грабіжницькі походи, полювання, рибальство і військові вправи.Вони добре бігали на лижах,були витривалими,не боялися лісів і гір. Вони влаштовували бенкети,на яких були присутніми і жінки,любили веселитися і пили міцні напої.Бажаючи потрапити у Вальхаллу,вони прагнули слави і смерті у бою.

У битвах навіть брали участь і жінки.Скандинавські жінки,які через походи своїх мужчин нерідко залишалися вдома одні,звикли були до полювань і до оборони своїх жител. Скандинави були фаталістами,вони вірили у долю,якої не уникнути і це збільшувало їх відвагу. Вони вірили,що перемогу вирішує Одін і сміливо вступали у битву з переважаючими силами противника.Вони любили поезію.Їхні поети(скальди)оспівували подвиги як окремих воїнів так і конунгів та цілих сімейств.Скальди самі були учасниками подій,про які складали свої пісні. Через це їх пісні-прекрасні джерела до історії життя скандинавського суспільства.Конунги нерідко нагороджували скальдів золотом і повні здобичі кораблями.