- •Филипович Павло :: "Заклинаю вітер і хмари..."
- •Маланюк Євген :: з різних збірокАнгел смерти (I)
- •Стус Василь :: "Бiля метро “Хрещатик” ..."
- •Стус Василь :: "Терпи, терпи - терпець тебе шліфує..."
- •Стус Василь :: "у порожній кімнаті..."
- •Стус Василь :: "Сховатися од долі - не судилось..."
- •Стус Василь :: "Посоловів од співу сад..."
- •Стус Василь :: "Церква святої Ірини..."
- •Бургардт Освальд (Юрій Клен) :: сковорода
- •Рильський Максим :: есмеральда
- •Рильський Максим :: моя царівна
- •Рильський Максим :: мова
- •Рильський Максим :: "Яблука доспіли, яблука червоні..."
- •Сосюра Володимир :: Взяла Орися кошеня...
- •Тичина Павло :: ви знаєте, як липа шелестить...
Рильський Максим :: мова
Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає — Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово — це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля, Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад. Квiтень, 1956 р.
Рильський Максим :: "Яблука доспіли, яблука червоні..."
Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду — і може більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста, — А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота. Гей, поля жовтіють, і синіє небо, Плугатар у полі ледве маячить… Поцілуй востаннє, обніми востаннє; Вміє розставатись той, хто вмів любить. 1911—1918
Рильський Максим :: ПОЦІЛУНОК
У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась — і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі та дужі ноги Біліли мармуром під місяцем німим, — І тихим голосом, охриплим та чудним, Вона промовила: "Жорстокий переможче! Упасти в цім бою для мене найдорожче". 1925
Рильський Максим :: "Любов чи ні — не знаю…"
Любов чи ні — не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти — одна. Колись було — чи снилось… Забулось — чи пройшло… В душі давно згубились Людське добро і зло. У тьмі сіріють віти. Ні руху, ні людей… Одно лиш є на світі: Огонь твоїх очей.
Сосюра Володимир :: Так ніхто не кохав. Через тисячі літ...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки… В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною… Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою… Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. Я для неї зірву Оріон золотий, я — поет робітничої рані… Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки… 1922