9 Загальні властивості емоцій та почуттів

Крім якісних і кількісних загальних характеристик, загальними властивостями емоцій і почуттів виступають переключення, передбачення і просторово-часове зміщення.

1. Переключення – це можливість перенесення емоційного забарвлення з причин почуттів на другорядні умов. Несподівана зустрів із приємною людиною надає всій ситуації (місце, люди) позитивної валентності. Відбувається генералізація емоцій і почутті. На відміну від неї локалізація звужує загальну позитивну валентність (серія невдач у спортивних змаганнях може призвести до афекту, якщо людина сконцентрується на них).

2. Передбачення виникає на основі емоційної оцінки обставин, котрі раніше сприяли успіху чи неуспіху. Це емоційний сигнал про ймовірні наслідки дій, що передує їх учиненню. Емоції і почуття немовби заглядають у майбутнє і допомагають людині орієнтуватись в передбачуваній ситуації. Ця властивість засвідчує універсальність емоцій і почуттів як особистісного механізму виділення актуального в практично необмеженому просторі й часі – і в минулому, і в майбутньому, і тепер, і тут, і реально, і в думках.

3. Просторово-часове зміщення – властивість переживань, емоцій, почуттів зміщатись із самої події у згадку про неї. Пригадуючи, ми можемо переживати інтенсивніше, виразніше ніж у момент події.

10 Поняття емоційного явища як процесу, стану, властивості

Пріоритети психологічних напрямів у вивченні емоційних явищ:

1. Біхевіоризм: вимірювання факторів виникнення емоційного процесу; емоції підмінені активацією; природа та механізми: розрядка інстинктивних відчуттів;

2. Психоаналіз: причини емоційних станів (депресія, агресія тощо); природа та механізми: підсвідома площина психіки; спонукальна сила психічної активності, як функція;

3. Гуманістична психологія: властивості емоцій і почуттів особистості (емоційність, емпатійність тощо); природа та механізм: взаємодія підсвідомої та свідомої площин, суб’єктивне переживання бажаного у свідомості; функції: особистісне зростання;

Як процес: динамічна характеристика - Емоційний процес – специфічна реакція на зміни в зовнішньому або внутрішньому середовищі.

(Я.Рейковський, 1976):

• (фізіологічний)Комп-нт емоційного збудження, визначає мобілізаційні зміни в орг-змі. Виникнення емоційного процесу пов"язується зі станом збудження, підвищенням рівня активації центральної нервової системи, що становить континуум від стану сну до стану крайнього збудження

• (суб*єктивний)Комп-нт, що пов"язаний зі значенням емоційної події для ос-сті (+ чи -), розкриває знак емоції. Знак не має необхідного зв"язку з організацією чи дезорганізацією поведінки ос-сті.

• (об*єктивний)Зміст, якісна хар-ка емоцій. Хар-зує специф. якісні особл-сті емоційної події. Якісна хар-ка залежить від особл-стей сигнального подразника.

Виникнення емоційного процесу пов"язується зі станом збудження, підвищенням рівня активації центральної нервової системи, що становить континуум від стану сну до стану крайнього збудження

Емоційний стани виникають під впливом трьох типів факторів:

• Безумовні емоційні подразники, які викликають емоцію внаслідок природженої чутливості до них організму. На їх основі формуються первинні механізми регуляції.

• Нейтральні, які дістають емоційне значення завдяки формуванню умовних емоційних подразнень. Нейтральні подразники, що передують емоціогенним або їх супроводжують, самі отримують здатність викликати емоції. Йдеться про генералізацію емоційних подразників.

• Співвідношення подразника з установками особистості. На основі досвіду в людини формуються певні очікування. Якщо сигнали не з"являються або не відповідають очікуванню, виникає емоційне збудження. Існує певний оптимум розходження між установками та сигналом, який викликає позитивні емоції щодо новизни, незвичайності. Якщо сигнал не відрізняється від очікувань, він оцінюється як нецікавий, якщо ж відрізняється занадто сильно, здається неприємним, небезпечним, дратує.

Як стан: статична характеристика прояву явища –

С. Л. Рубінштейн, розглядаючи емоцію як феномен, виділяє три основні її ознаки:

1. Емоції виражають стан суб'єкта і його ставлення до об'єкта (на відміну від сприйняття, в якому відбивається зміст самого об'єкта);

2. Емоції, звичайно, відрізняються полярністю, тобто володіють позитивним чи негативним знаком: задоволення - незадоволення, веселощі - смуток, радість - смуток і т.п. Причому, ці два полюси не є взаємовиключними. У складних людських почуттях вони часто утворюють суперечливу єдність;

3. В емоційних станах так само, як зазначив В. Вундт, виявляються протилежності напруження і розрядки, збудження і пригніченості. Наявність напруги, порушення і протилежних їм станів вносить істотну диференціацію в емоції: поряд з радістю-захопленням, радістю-тріумфом існує «тиха» радість - розчуленість і т.п.

Класифікація емоційних явищ (Грановська):

1) Афект - найбільш потужна емоційна реакція. Відмінні риси афекту: ситуативність, узагальненість, велика інтенсивність, мала тривалість.

2) Власне емоції - триваліші стану. Вони можуть бути реакцією не тільки на доконаний події, але і на вірогідні або згадувані.

3) Почуття - ще більш стійкі психічні стани, що мають чітко виражений предметний характер.

4) Настрій - найтриваліше емоційний стан, фарбувальний вся поведінка людини.

5) Стрес - емоційний стан, викликаний несподіваною та напруженою обстановкою.

6) Пристрасть

Емоційні стани - психічні стани, які виникають у процесі життєдіяльності суб'єкта і визначають не тільки рівень інформаційно-енергетичного обміну, але і спрямованість поведінки.

Як властивість:

Емоційні властивості людини:

1. емоційна збудливість - ступінь готовності емоційного реагування на значущі для людини подразники. Виявляється через дратівливість, нестриманість, запальність, гарячковість; сприяє чутливості, вразливості тощо; близькою за змістом до емоційної збудливості є термін емоційна чутливість; емоційний відгук - це ступінь чутливості, сприйняття. За В.В. Бойко, він виявляється в тому, як легко, швидко і гнучко людина емоційно реагує на різноманітні впливи - соціальні події, процес спілкування, особливості партнерів, «на справу», «на предмет», «природу», «на себе» тощо;

2. емоційна ригідність - лабільність. Емоційна ригідність - це стійкість емоції, яка виявляється в тому, що виникнувши на якусь подію чи ситуацію, ця емоція продовжує виявлятися, попри те, що обставини вже змінились, і збудник перестав діяти. Лабільність емоцій (рухливість, здатність до переключення) - полягає в тому, що людина вільно виходить з одних емоційних ситуацій і швидко пристосовується до інших. Іноді це зумовлює її реактивність, імпульсивність, а це означає, що людина погано керує собою;

3. емоційна стійкість розглядається як: 1) різний ступінь чутливості до емоційних подразників; 2) різний ступінь порушення психічних механізмів регуляції під впливом емоційного збудження;

4. експресивність - це вияв емоцій людини через міміку, жести, голос, моторику, пантоміміку, мовлення тощо; інтегральна функція двох складових: ступінь вираження (сили) і контролю людиною за їхнім виразом. За ступенем вияву експресії виокремлюють: а) гіпомімію (амімію) - означає відсутність або послаблення міміки, жестикуляції, збіднення виразних засобів мови, монотонність інтонації, згаслий погляд тощо; б) гіпермімію, котра пов´язана з надзвичайним виявленням засобів вираження емоцій, з багатством яскравих експресивних станів, що швидко змінюються;

5. емоційна вразливість – домінування вражень над пізнавальною функцією сприйняття світу (нечітке сприйняття, підсилене його емоційною забарвленістю, через що переживання домінує у ньому над пізнанням);

Характеристики емоційного реагування, які постійно і яскраво виявляються в даної людини, є її емоційними властивостями.

N11. ЕВОЛЮЦІЙНА ТЕОРІЯ ЕМОЦІЙ ДАРВІНА.

У книзі "Вираження емоцій у людини і тварин" Дарвін розглядає емоції л-ни з відповідними афективними і інстинктивними реакціями тварин. Вивчаючи еволюцію і походження емоційно-виразних рухів, Дарвін намагався знайти ще одне підтвердження своєму вченню про походження л-ни. Він хотів показати, що емоції і почуття л-ни мають тваринне походження, як і л-на в цілому. Походження і розвиток виразних рухів він пояснює спираючись на 3 принципи:

1)ряд виразних рухів є рудиментами чи пережитками інстинктивних рухів, які виступають в якості біологічно значимих сигналів для особин не тільки свого, але і інших видів;(принцип доцільності, корисності)

2)принцип антитези - деякі виразні рухи могли б виникнути за контрастом, виражаючи протилежні почуття;

3)деякі виразні рухи є просто розрядкою нерв. с-ми і спостерігаються при сильних емоціях і спалахах афектів.(принцип породження дій властивостями НС);

Таким чином емоц. стани у цій концепції оцінювались у зв'язку з спонуканням до дії. Емоції за Дарвіном виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб.

Виразні рухи - це будь-які рухи, які супроводжують душевні стани.

Легкі рухи(напр. трохи помітне опускання куточків рота) - сліди чи залишки більш різко виражених у минулому рухів, які мали понятійний смисл. Головні виразні рухи носять вроджений х-тер. Деякі з них зовсім не залежать від навчання і контролю(напр. почервоніння). Але існують жести, які здаються нам природними, хоча вони скоріш за все не є вродженими, хоча вони дуже розповсюджені, але не всезагальні. Такі жести у ранні роки вивчаються свідомо і довільно для певної цілі чи у наслідуванні іншим, і тільки потім стають звичними. Вроджені виразні рухи раніше теж виконувались довільно з певною ціллю: позбавлення від небезпеки, полегшення горя, задоволення бажання, а зараз вони виконуються мимовільно. Виразні рухи допомагали спілкуватись. Можливо, спочатку виразні рухи використовувались індивідами для виразу свого стану і розповсюджувались завдяки свідомому чи несвідомому наслідуванню.

Сміх як вираження задоволення був притаманний ще мавпам. Страх також виражався у тій же формі, що і у л-ни зараз (тремор, хол. піт, блідість, широкі зіниці). Плач виник достатньо пізно. Тому вираження горя і тривоги у вищому ступені притаманні людині. Лють виражалась погрожуючими жестами, почервонінням шкіри і блиском очей, але нахмурювання ще не було, воно виникло у людини у зв'язку з захисною реакцією при ускладненому і уважному пригляданні.

Ідеї, які висловив Дарвін, стали поштовхом для створення інших теорій емоцій, зокрема «периферичної» теорії В. Джемса - Г. Ланге.

N12. Поняття афективної сфери психіки (регулятивна).

Аффективна сфера психіки - це та, що хвилює, рухає. Це потяги, емоції, почуття, воля. Схожість впливу потягів і емоцій на інтелектуальні процеси, їх структурна подібність з боку фізіології та аналогічність впливу на психіку почуттів, пов`язаних з потягами та емоціями, дає підставу для об`єднання їх в один загальний термін - афективність. Розуміння воля, як дії, що впливає на потяги, гальмуючи одні, і підсилюючи інші, що виявляються в мотивації, створює можливість виділяти ці процеси в афективну сферу психіки, особливості якої визначають афективний простір особистості. В цій сфері відображаються не предмети і явища об`єктивного світу, а внутрішній стан людини. Це відображення здійснюється через переживання. За Рубінштейном емоційність і афективність - це лише одна специфічна сторона пізнавальних процесів, що відображають дійсність у переживаннях. Цілісне афективне явище завжди становить єдність 2 моментів:

1. певне відображення змісту.

2. емоційне переживання, тобто те специфічне забарвлення, з яким данний зміст відображується людиною.

Розгляд аф.сфери особистості доцільно починати з розвитку аф.чутливості, розрізнення вражень і виникнення потягів та емоцій. Людина відчуває потяги, переживає емоції та почуття, здійснює свою волю. Це різні рівні прояву аф.сфери психіки, кожен з яких має свої особливості, характеристики та властивості. Афективний простір особистості не обмежується тільки потягами та емоціями. До нього також входять складніші аф утворення - почуття. Однак було б занадто просто розглядати емоції як нижчі, а почуття, як вищі прояви афективності. Аф сфера особистості не відірвана від розвитку уяви, мислення, відчуття та сприймання. Вона має специфічні прояви, які впливають на ці процеси, та свої особливості.

За характером прояву, силою і стійкістю, серед емоцій виділяють афекти та настрої. Емоції і почуття становлять 2 види специфічних проявів аф сфери особистості, пов`язаних с її переживанням ставлення до навколишнього середовища, інших людей, до себе. Для вияву почуттів необхідна воля. Вона включається в них, створюющи певний рівень прояву аф сфери особистості, розширюючи її простір. Аф сфера пізнається особистістю через самоспостереження. Людина своїми стражданнями, немов би розраховується за те, в чому вона винна. Ця плата - прояв нашої аф сфери. Але людина не пасивна істота, вона може і творити аф сферу. Але для цібого вона повинна з`ясувати призначення потягів, почуттів, та волі.

Рубінштейн виділяє 3 рівні прояву аф сфери особистості:

1. рівень аф чутливості (ем забарвлення, тон відчуттів)

2. Предметні відчуття.

3. світоглядні почуття.

N13. сучасні зарубіжні теорії емоцій

Когнітивні теорії емоцій провідні на сьогодні:

Теорія когнітивного дисонансу. Л.Фестінгер: позитивне емоційне переживання у людини виникає тоді, коли підтверджуються її очікування, а когнітивні уявлення втілюються в життя, тобто коли реальні результати діяльності відповідають запланованим, погоджуються з ними, перебувають в косонансі. Негативні - дисонанс. Вихід із стану дисонансу: або змінити когнітивні очікування і плани таким чином, щоб вони відповідали реально отриманому результату, або спробувати отримати новий результат, який би узгоджувався з колишніми очікуваннями. Емоції - основний мотив дій та вчинків.

Теорія емоцій як функцій розуму. М.Арнольд: центр теорії - Я-концепція, коли вона зазнає критики, індивід схильний до страху чи прийняття оборонної позиції, коли ж вона підтверджується і схвалюється, індивід відчуває інтерес чи радість. Емоції значно залежать від соціуму, в якому розвивається індивід. Ввела поняття оцінки. Сприйняття (розуміння) ситуації - інтуїтивна оцінка - емоція.

Двохфакторна Шехтера: переживання емоції виникає на основі інтеграції психологічних та фізіологічних факторів: фізичні фактори(стимули)+психологічні(когнітивні) фактори: оцінка ситуації з погляду актуальних потреб та інтересів, пам'ять+фізіологічні фактори(зміни нервово-м’язової системи); тип чи якість емоції залежить не від відчуття, що виникає при фізіологічних змінах, а від того, як індивід оцінює ситуацію, у якій це відбувається;

Мотиваційна теорія. П.Янг, Р.Ліпер: розгляд емоційних процесів як мотивів. Емоції справляють такий самий функціональний вплив, що й мотиви, тобто спонукають до діяльності чи активності. Організуюча роль емоцій, їх роль в сприйманні ситуації, бо саме емоції виражають найбільш значущі для людини аспекти ситуації.

Теорія базових емоцій ізарда (посмотреть там есть отдельній вопрос)

Теорія диференціальних емоцій

Ізард поклав в основу теорії поняття про те, що існують окремі емоції, які мають вивчатися окремо, так як по-різному впливають на поведінку людини.

-- існує 10 базових емоцій

-- кожна з них має унікальні форми переживання

-- фундаментальні емоції по-різному переживаються і впливають на поведінку

-- емоційні процеси взаємодіють з фізіологічними процесами і впливають на них

-- фізіологічні процеси також впливають на перебіг емоцій

За Ізардом емоція має 3 аспекти:

Нейрофізіологічний

Моторний

Феноменологічний

N14. Ідеальне та реальне в емоційних переживаннях.

На відміну від моменту змісту, який, відображаючи діяльність, представляє в структурі емоційного явища ідеальне, момент емоційного переживання як «шматок власного життя індивіда в плоті і крові його»(С.Л. Рубінштейн) завжди є реальним. Так, насолоджуючись приємними спогадами або передчуттям приємної зустрічі, людина усвідомлює, що того, чим вона насолоджується, вже або ще немає, тут і тепер, водночас сама насолода є для неї безсумнівним фактом в даний момент. Цей феноменологічний аспект емоцій пов'язаний з доступністю для людини переживань, які можуть бути як амбівалентними (ревнощі охоплюють і любов і ненависть) так і динамічними, коли одні емоції захищають саму ж людину від інших її емоцій;

Переживання – реальний факт, реальне свідчення про емоцію.

Переживання - реальні

Ситуація - ідеальна

N15.ПЕРИФЕРИЧНА ТЕОРІЯ ЕМОЦІЙ.

Не дивлячись на те,що Джеймс(1894) і Ланге(1895) незалежно один від одного розвинули свої теорії емоцій, їх поєднують в одну-периферичну теорію емоцій, згідно якій емоція є вторинним явищем-усвідомленням сигналів які приходять до мозку, про вісцеральні зміни (у м'язах, судинах і внутрішніх органах) в момент реалізації поведінкового акту, викликаного емоціогенним подразником.

Джеймс: Факт викликає тілесне збудження .Усвідомлення цього збудження-емоція."Ми засмучені, бо плачемо, розлютовані, бо б'ємо іншого, плачемо, бо тремтимо." Тобто зовнішній емоціогенний сигнал, діючи на мозок рефлекторно, без участі вищих центрів, з якими пов'язані процеси усвідомлення, включає певну поведінку - ряд змін в організмі, а зворотня сомато-сенсорна і вісцеральна аферентація викликає емоцію. Тобто емоція ототожнюється з усвідомленням органічних змін.

Ланге у своїй "судинноруховій теорії": емоції-афекти визначаються станом інервації і шириною судин, які задіяні в цих емоціях. Тобто емоції - це усвідомлення судинорухових (вазомоторних) змін, що відбуваються в організмі і їх наслідків. Емоції - це самі тілесні зміни. Таким чином його теорія принципово однорідна з теорією Джеймса. Але Ланге досить звузив фізіологічні основи емоцій на відміну від Джеймса, який більш чітко поставив питання про периферичну чи центральну обумовленість емоцій.

Таким чином ця теорія показала важливість органічних змін периферичного характеру, без яких дійсно немає емоцій. Теорія вказала на зв'язок трьох подій: зовнішнього подразника, поведінкового акту і емоційного переживання. Її недоліком була виключна увага тільки до периферичних реакцій, залишаючи без уваги центральні фактори. Відчуття тут первинне по відношенню до емоцій.

Такий підхід привів до спрощення, примітивізації концепцій, спробам пояснити природу емоцій одиничним судженням, посилаючись до того чи іншого фізіологічного процесу.