- •1. Законодавство України про видавничу справу
- •2.Взаємодія редактора з іншими творцями видання.
- •3. Способи поширення змі.
- •4. Висвітлення суспільно-політичних проблем у загальнонаціональних виданнях.
- •5. Відтворення суспільно-політичних, актуальних подій в сучасних змі.
- •6. Державні, партійні, громадські незалежні змі.
- •7. Документи, що регламентують книговидання.
- •8. Сучасні інформаційні технології.
- •9. Журналістика та редагування.
- •10. Журналістика як тип суспільно - активної і продуктивної творчої діяльності.
- •11. Загальне поняття про редагування.
- •12. Масова комунікація як орган спілкування.
- •13. Значення винаходу книгодрукування як необхідної складової подальшого розвиту суспільства.
- •14. Книга та її роль у суспільстві.
- •15. Книга, як складова науково-технічного та культурного прогресу освіти, виховання, політики.
- •16. Літературне редагування як сфера суспільно - культурної професіональної діяльності.
- •17. Літературний редактор та його праця.
- •18. Місце редактора у видавничому прогресі.
- •19. Місце та роль видавництва в розвитку сучасного інформаційного простору.
- •20. Місце та роль преси, радіо, телебачення, інформаційних агентств у розвитку сучасного інформаційного простору.
- •21. Новітні інформаційні засоби у сучасному змі.
- •22. Тенденції розвитку видавничої справи на сучасному етапі.
- •23. Українська видавнича справа у порівнянні з іншими країнами.
- •24. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв.
- •25. Типові структури видавництв.
- •26. Поняття про літературне редагування.
- •27. Провідні постаті видавництва - редактор, коректор, технічний і художній редактори, їх роль у редакційно-видавничому процесі.
- •28. Професійні вимоги до редактора.
- •29. Редагування та літературна діяльність.
- •30. Редагування як діяльність і як творчий процес.
- •31. Редактор-видавець.
- •32. Редакторсько-видавничий процес.
- •33. Різновиди видавництв.
- •34. Різновиди видань.
- •35. Роль засобів масової інформації у формуванні громадської думки.
- •36. Роль та місце фото журналів та документального кіно в розвитку сучасного інформаційного простору.
- •37. Структура та функції видавничого колективу.
- •38. Структура та функції редакторського колективу.
- •39. Тип періодичних видань та характер аудиторії.
- •40. Процеси книго творення.
- •41. Характер національних видань.
- •42. Чому ви обрали фах редактора?
23. Українська видавнича справа у порівнянні з іншими країнами.
На початку - невелика цитата, почерпнута з одного листа Тараса Шевченка із заслання до своїх побратимів:
"До вас слово, о братія моя українськая возлюбленная. Велика туга осіла мою душу. Чую, а іноді читаю: ляхи, серби, болгаре, чорногори, москалі - всі друкують, а в нас анітелень, неначе всім заціпило".
У цих зболених словах великого Кобзаря йдеться про долю українського друкованого слова в умовах існування України у складі Російської імперії. Але коли уважно проаналізувати той стан, в якому ось уже кілька років підряд перебуває українське національне книговидання, і коли порівняти його у контексті розвитку сучасної світової книговидавничої практики, можна дійти висновку про існування тут невтішної паралелі.
Для порівняння: у царській Росії (за даними статистики 1913 року) на душу населення щороку виходило друком 2 книги, за роки існування Радянського Союзу - 4. У розвинених країнах Заходу цей показник сягає нині 14-16 назв.
Частка вітчизняної книги на внутрішньому ринку за роки української незалежності продовжує скорочуватися. Якщо 1999 року у вільний продаж надійшло (без врахування видань за держзамовленням та відомчих для службового користування) близько 9 млн примірників книг, то 2000 року - на мільйон менше. Для порівняння варто навести показники сусідів: у Польщі - 150, у Росії - 300 млн примірників книг за один рік.
Зрозуміло, що внаслідок браку вітчизняної книги цей вакуум активно заповнюється книжковою продукцією, випущеною тими ж сусідами. А це, за даними лише митних органів, - майже 55 млн книжок, які щороку завозять в Україну для перепродажу передусім з Росії та Білорусі.
І ще одна вражаюча цифра: щорічно з України відпливає близько 350 млн гривень у кишені передусім російських видавців і поліграфістів, які надійно і не без підтримки доморощених владних меценатів окупували український ринок. Отож, ідеться про пряме інвестування закордонного виробника, і це за умов, коли вітчизняна поліграфія задихається від нестачі інвестицій.
Занепокоєння викликають, власне, не самі ці цифри. Насторожує інше: послідовна й настійлива тенденція щодо консервації цього становища. Маємо, так би мовити, проблему з довгою бородою, яку нікому не вдається за останні десять років хоча б укоротити. Для глибшого розуміння ситуації, що склалася, варто бодай фрагментарно окреслити той суспільно-політичний фон, який визначав характер діяльності видавців і поліграфістів України в останнє десятиліття розвитку держави.
24. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв.
- форма власності
- форма об’єднання майна засновників
- спосіб формування статутного фонду
- економічна природа господарювання
- обсяг випущеної продукції
- тематичний репертуар видань
- читацьке коло
- знаковий принцип творення видання
- структурна підпорядкованість
25. Типові структури видавництв.
Класична форма видавництва, на чолі якого стоїть власник, визначається (або, краще сказати, визначалася) особистістю видавця і ним формується. Він накреслює - аж до деталей - політику складання програм. оформлення продукції і поводження на ринку. Окремі відділи працюють на нього і мають обмежений простір для власної ініціативи: співробітники набувають тут лише незначної професійної вправності Велика або цілковита залежність усього підприємства від однієї особи робить таку форму видавництва ще В дуже вразливою. Раптовий відхід видавця від справ може стати загрозою для самого існування видавництва. Та навіть коли вже давно передбачено, хто має стати наступником видавця й перебрати на себе керівництво, це часто відбувається не безболісно: в такому підприємстві, з однією особою на вершечку піраміди, вкрай тяжко - якщо взагалі можливо - передати або розділити владу.
Протилежністю цій формі е нині видавництво, що провадиться за принципами менеджменту. Його ознаки такі:
1.Чіткий розподіл завдань і відповідальності між відділами і всередині кожного відділу.
2.Вироблення постанов усіма учасниками.
3.«Розширена дирекція», в якій поряд із керівником підприємства (який часто здійснює й комерційне керівництво) беруть участь керівники відділів складання програм, маркетингу і виробництва.
комерційний директор керівник програми
збут, продаж техредакція, виробництво преса, контакти з громадскістю, ліцензії редакції
реклама фінанси, кадри