23. Українська видавнича справа у порівнянні з іншими країнами.

На початку - невелика цитата, почерпнута з одного листа Тараса Шевченка із заслання до своїх побратимів:

"До вас слово, о братія моя українськая возлюбленная. Велика туга осіла мою душу. Чую, а іноді читаю: ляхи, серби, болгаре, чорногори, москалі - всі друкують, а в нас анітелень, неначе всім заціпило".

У цих зболених словах великого Кобзаря йдеться про долю українського друкованого слова в умовах існування України у складі Російської імперії. Але коли уважно проаналізувати той стан, в якому ось уже кілька років підряд перебуває українське національне книговидання, і коли порівняти його у контексті розвитку сучасної світової книговидавничої практики, можна дійти висновку про існування тут невтішної паралелі.

Для порівняння: у царській Росії (за даними статистики 1913 року) на душу населення щороку виходило друком 2 книги, за роки існування Радянського Союзу - 4. У розвинених країнах Заходу цей показник сягає нині 14-16 назв.

Частка вітчизняної книги на внутрішньому ринку за роки української незалежності продовжує скорочуватися. Якщо 1999 року у вільний продаж надійшло (без врахування видань за держзамовленням та відомчих для службового користування) близько 9 млн примірників книг, то 2000 року - на мільйон менше. Для порівняння варто навести показники сусідів: у Польщі - 150, у Росії - 300 млн примірників книг за один рік.

Зрозуміло, що внаслідок браку вітчизняної книги цей вакуум активно заповнюється книжковою продукцією, випущеною тими ж сусідами. А це, за даними лише митних органів, - майже 55 млн книжок, які щороку завозять в Україну для перепродажу передусім з Росії та Білорусі.

І ще одна вражаюча цифра: щорічно з України відпливає близько 350 млн гривень у кишені передусім російських видавців і поліграфістів, які надійно і не без підтримки доморощених владних меценатів окупували український ринок. Отож, ідеться про пряме інвестування закордонного виробника, і це за умов, коли вітчизняна поліграфія задихається від нестачі інвестицій.

Занепокоєння викликають, власне, не самі ці цифри. Насторожує інше: послідовна й настійлива тенденція щодо консервації цього становища. Маємо, так би мовити, проблему з довгою бородою, яку нікому не вдається за останні десять років хоча б укоротити. Для глибшого розуміння ситуації, що склалася, варто бодай фрагментарно окреслити той суспільно-політичний фон, який визначав характер діяльності видавців і поліграфістів України в останнє десятиліття розвитку держави.

24. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв.

- форма власності

- форма об’єднання майна засновників

- спосіб формування статутного фонду

- економічна природа господарювання

- обсяг випущеної продукції

- тематичний репертуар видань

- читацьке коло

- знаковий принцип творення видання

- структурна підпорядкованість

25. Типові структури видавництв.

Класична форма видавництва, на чолі якого стоїть власник, визначається (або, краще сказати, визначалася) особистістю видавця і ним формується. Він накреслює - аж до деталей - політику складання програм. оформлення продукції і поводження на ринку. Окремі відділи працюють на нього і мають обмежений простір для власної ініціативи: співробітники набувають тут лише незначної професійної вправності Велика або цілковита залежність усього підприємства від однієї особи робить таку форму видавництва ще В дуже вразливою. Раптовий відхід видавця від справ може стати загрозою для самого існування видавництва. Та навіть коли вже давно передбачено, хто має стати наступником видавця й перебрати на себе керівництво, це часто відбувається не безболісно: в такому підприємстві, з однією особою на вершечку піраміди, вкрай тяжко - якщо взагалі можливо - передати або розділити владу.

Протилежністю цій формі е нині видавництво, що провадиться за принципами менеджменту. Його ознаки такі:

1.Чіткий розподіл завдань і відповідальності між відділами і всередині кожного відділу.

2.Вироблення постанов усіма учасниками.

3.«Розширена дирекція», в якій поряд із керівником підприємства (який часто здійснює й комерційне керівництво) беруть участь керівники відділів складання програм, маркетингу і виробництва.

комерційний директор керівник програми

збут, продаж техредакція, виробництво преса, контакти з громадскістю, ліцензії редакції

реклама фінанси, кадри