3. Україна як гарант боргових зобов’язань суб’єктів господарювання.

Державна гарантія - зобов’язання України повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у разі невиконання позичальниками, іншими, ніж Україна, що отримали кредит під державні гарантії, зобов’язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Відповідно до Закону України «Про державний внутрішній борг України» від 16.09.1992 № 2604-XII, до боргових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. Іншими словами це умовне боргове зобов’язання, необхідність виплати якого настане за умови його невиконання одержувачем кредиту. Тобто обов’язок відшкодування гарантованих сум і відсотків, за певних обставин, є безсумнівним.

Умовні (гарантовані) боргові зобов’язання держави можна визначити як борг за кредитами (позиками), обов’язок погашення яких виникає лише в силу вступу зобов’язань відповідно до гарантій Уряду перед іншими суб’єктами – кредиторами.

Ст. 17 БК уповноважує на надання гарантій Кабінет Міністрів України. Саме уряд є суб’єктом прийняття рішення. Міністерство фінансів лише вчиняє відповідні правочини за дорученням Кабінету Міністрів України. Абсолютною умовою реалізації вказаного повноваження є відповідна норма закону про Державний бюджет а відтак граничний обсяг надання гарантій у відповідному році.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів» від 17.03.1993 р. № 25-93, гарантом кредитів, які відповідно до міжнародних договорів надаються Україні урядами іноземних держав, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками, від імені держави виступає Кабінет Міністрів України. Обслуговування іноземного кредиту, отриманого під гарантії Кабінету Міністрів України, здійснюється Державним експортно-імпортним банком України або іншим уповноваженим Урядом України фінансовим агентом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07. 2001 р. № 787 «Про заходи щодо залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів і надання державних гарантій», було передбачено, що центральним органом виконавчої влади, який координує роботу з підготовки та впровадження проектів, які передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії, є Міністерство економіки.

Надання гарантій, як форма участі органів державної влади і місцевого самоврядування в інвестиційному процесі була досить поширеною в період 1990-х років. Ця форма не вимагала бюджетного фінансування проте дозволяла органам влади приймати активну участь в інвестиційній діяльності. Разом з тим, для цього періоду стало характерним невиконання кредитних зобов’язань позичальниками, що спровокувало стрімке зростання державного боргу. Відтак виникла необхідність у регулюванні відносин з приводу стягнення простроченої заборгованості за кредитами, одержаними під гарантії уряду; запровадження нових інструментів щодо забезпечення таких кредитів; обмеження сфер залучення таких кредитів тощо.

Орган місцевого самоврядування наділяється також правом на надання гарантій. Стаття 17 БК персоніфікує суб’єктів, уповноважених на прийняття таких рішень, а саме Верховну Раду Автономної Республіки Крим та міські ради. Разом з тим норма формулює умови реалізації цього повноваження. Йдеться перш за все про комунальний сектор економіки. Другою умовою є цільовий характер залучення таких кредитів: розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1995 р. № 655 «Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов’язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами», питання надання гарантій або інших зобов'язань Уряду України іноземним кредиторам для забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за кредитами в іноземній валюті, які залучаються на умовах валютної самоокупності, розглядаються за умови укладення зазначеними юридичними особами та Державним експортно-імпортним банком України або іншим уповноваженим Урядом України фінансовим агентом кредитних та інших угод і договорів застави або поруки чи (та) застави з третіми особами (майновими поручителями) або укладення договору страхування. Агентські функції стосовно окремого кредитора щодо залучення, погашення та обслуговування іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, та надання юридичним особам-резидентам кредитів за рахунок залучених коштів виконують банки-агенти, визначені Кабінетом Міністрів України за результатами конкурсу, порядок проведення якого встановлює Міністерство фінансів. Із зазначеними банками-агентами Міністерство фінансів від імені Кабінету Міністрів України укладає агентські угоди, в яких визначається порядок виплати комісійної винагороди банку-агенту за виконання агентських функцій.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про впровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків» від 17.08.1998 р. № 1280, питання про надання Кабінетом Міністрів України гарантій або інших зобов'язань стосовно забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за іноземними кредитами розглядаються в першочерговому порядку за наявності договору страхування відповідних кредитних ризиків держави. Договори страхування відповідних кредитних ризиків держави приймаються на розгляд, якщо вони укладені визначеними відповідно до законодавства страховиками, які:

а) отримали ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на добровільне страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

б) є членами фонду страхових гарантій, відповідно до статті 32 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР шляхом добровільного об'єднання страховиків.

Кодекс висуває умову також і до банків, які можуть виступати в ролі гаранта по боргових зобов’язаннях під гарантії уряду. Йдеться про досвід функціонування на ринку та його якісний показник, а саме: додержання банком економічних нормативів НБУ протягом трьох років.

Міністерство економіки подає на розгляд Кабінету Міністрів України матеріали стосовно надання іноземним кредиторам гарантій або інших зобов’язань Уряду України за наявності нотаріально посвідчених договорів застави або поруки чи оригінального примірника договору страхування.

Договори застави, поруки або страхування не укладаються, якщо:

• повернення іноземних кредитів, які залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України, передбачається здійснювати за рахунок бюджетного фінансування;

• майно українських юридичних осіб, згідно з чинним законодавством, не підлягає приватизації;

• залучення кредитів в іноземній валюті з наданням іноземним кредиторам гарантій або інших зобов’язань Кабінету Міністрів України щодо їх погашення здійснюється Національним банком України.

Bартість предметів застави повинна покривати, а умови договорів поруки або страхування забезпечувати покриття суми основного боргу та відсотків а користування іноземним кредитом, а також відшкодування витрат на його обслуговування.

Оцінка вартості майна, що є предметом застави, здійснюється Фондом державного майна, а вартості майнових прав та цінних паперів – Міністерством фінансів на підставі висновків відповідних установ, залучених для цього зазначеними державними органами.

Предметом застави може бути:

• майно позичальника кредиту, що належить йому на праві власності або повного господарського відання (останнє за згодою власника або органу, уповноваженого управляти цим майном), або майно, що належатиме позичальнику на момент виконання зобов’язання, якщо це передбачено кредитною угодою;

• об’єкти незавершеного будівництва, які фінансуються повністю з державного бюджету, та інше майно, що перебуває у загальнодержавній власності, але не передано підприємствам, установам та організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління.

Частина 5 ст. 17 БУ передбачає плату з боку суб’єктів господарювання за отримання гарантій уряду. Так, у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про надання юридичним особам-резидентам іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, вони вносять до державного бюджету в порядку, визначеному внутрішньою кредитною угодою, укладеною з банком-агентом, плату за надання кредиту та/або державної гарантії виконання зобов'язань юридичними особами-резидентами в такому розмірі:

• 0,5 відсотка річних частини непогашеної суми кредиту, якщо його погашення та обслуговування передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету;

• 2 відсотків річних непогашеної суми кредиту, якщо його погашення та обслуговування передбачається здійснювати за рахунок небюджетних коштів.

У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про надання відповідно до законів України державних гарантій виконання зобов'язань юридичних осіб-резидентів перед іноземними замовниками за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) ці юридичні особи вносять до Державного бюджету в порядку, визначеному угодою про порядок відшкодування витрат Державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Кабінетом Міністрів України, укладеною між юридичною особою-резидентом і Міністерством фінансів, плату за надання державної гарантії в розмірі:

• 1 відсотка річних суми наданої гарантії.

Плата за надання державних гарантій відображається у загальному фонді державного бюджету в дохідній частині.

Відповідно до Постанови Уряду «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» вiд 14.12.1995 р. № 1002 у разі здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на виконання їх зобов'язань, визначених умовами кредитної угоди між банком - агентом Уряду України і позичальником, з моменту здійснення гарантом зазначених платежів.

Банк - агент Уряду України за п'ять днів до здійснення планового платежу з обслуговування іноземного кредиту інформує Міністерство фінансів щодо сум коштів, потрібних для погашення заборгованості у разі порушення позичальником розкладу платежів, визначених кредитною угодою. Отже сума заборгованості боржника визначається Міністерством фінансів України або банком, який на підставі агентського договору або за дорученням державних органів згідно із законодавством від свого імені надав боржникам кредити, веде облік погашення заборгованості та здійснює її обслуговування, на підставі договору або інших передбачених законодавством підстав, відповідно до яких боржник отримав кредит з урахуванням інформації Державного казначейства України про надходження платежів у рахунок погашення цієї заборгованості. З моменту виконання такого зобов’язання у суб’єкта господарювання виникає прострочена заборгованість перед державою, або відповідно АРК, територіальною громадою – в обсязі фактичних витрат бюджету.

Відповідно до Порядку відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України, держава залишає за собою право на стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі, навіть якщо прострочене зобов’язання частково виконане, відповідно до умов договору.

При виникненні простроченої заборгованості суб’єкта господарської діяльності перед державою чи територіальною громадою, основні функції щодо стягнення встановлених сум заборгованості належать органам державної податкової служби. Органи державної податкової служби при здійсненні заходів з погашення податкового боргу керуються нормами Податкового кодексу України. При цьому податкова застава виникає у разі несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми податкового зобов’язання. В інших випадках, тобто за відсутності податкової застави, стягнення податкового боргу може здійснюватися лише у судовому порядку, в тому числі шляхом застосування процедур, передбачених законодавством про банкрутство. Таким чином, прострочена заборгованість за кредитами, залученими державою або під державні гарантії може стягуватися виключно в судовому порядку як безпосередніми кредиторами, які укладали кредитні угоди з позичальниками (Мінфін та Укрексімбанк), так i органами державної податкової служби за поданням Мінфіну України або Держказначейства України. Виконавцями судових рішень, у тому числі за справами, які стосуються стягнення вищезазначених кредитів, відповідно до законодавства (Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV та Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. 2343-XII) є або органи державної виконавчої служби Мін’юсту України, або арбітражні керуючі.

Відтак, стягнення заборгованості боржника здійснюється шляхом: направлення податкових вимог; реєстрації податкової застави; прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів боржника в рахунок погашення його заборгованості; здійснення комплексу заходів, направлених на стягнення заборгованості боржника у позасудовому порядку; виконавчого провадження на виконання рішення про стягнення з боржника заборгованості; виконання інших функцій, визначених законом. ¹⁸

1 Protokol (No12) on the excessive deficit procedure annexed to the Treaty establishing the Europian Community

2 Council Regulation (EC) No 479/2009 of 25 May 2009 on the application of the Protocol on the excessive deficit procedure annexed to the Treaty establishing the European Community (Codified version) // OJ L 145, 10.6.2009, p. 1–9

Режим доступу:

http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32009R0479:EN:NOT

3 Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск конверсійних облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 25.08.1998 р. № 1343; Постанова Кабінету Міністрів України «Про другий випуск конверсійних облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 10.09.1998 р. №1416; Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск конверсійних дисконтних облігацій внутрішньої державної позики 1999 року» від 30.01.1999р №127.

4 Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку здійснення дострокового погашення довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням» від 5.05.2004 р. №308.

5 Наказ Міністерства фінансів України від «Про затвердження Порядку здійснення дострокового викупу державних облігацій за умови виконання суб'єктами господарювання зобов'язань перед державним бюджетом» 15.02.2001р. № 82.

6 Постанова Кабінету Міністрів «Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 року» від 05.02.1997р. №138.

7 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів» від 24.02.2003 р. № 207.

8 Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку відображення операцій, пов'язаних з державним боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету» вiд 28.01.2004 р. № 42.

9Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=270436&cat_id=240945

10 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Стратегії співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 роки» вiд 20.06.2006 р. № 844.

11Верхолаз В.В. Формирование современных механизмов управления государственным долгом. Автореф. дис… канд. эконом. наук: 08.00.01 / Ин-т эко-номики РАН. – М. – 2001. – С.18.

12 Русяйкина А.М. Управление государственным долгом. – Пенза: ИПК “Пензенская правда”, 2001. – С. 14–15.

13 Яковлева О.А. Государственный внутренний долг: источники финансиро-вания и воздействие на экономику России. Автореф. дис… канд. эконом. наук: 08.00.01 / Моск. гос. ун-т. – М., – 1997.

14 Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку відображення операцій, пов’язаних з державним боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету» вiд 28.01.2004 р. № 42.

15Там само.

16 Про результати перевірки витрат Державного бюджету України на обслуговування і погашення державного боргу та на його управління у 2002 р. / Підготовлено департаментом контролю державного боргу та діяльності банківських установ і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 07.05.2003 № 9–1. – К.: Рахункова палата України, 2003. – Вип. 15.

17 Про результати аналізу ефективності заходів, передбачених Законом України „Про Державний бюджет України на 2003 рік”, щодо управління державним боргом / Підготовлено департаментом контролю державного боргу та діяльності банківських установ. – К.: Рахункова палата України, 2004. – Вип. 11.

18Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендації щодо порядку погашення у 2010 році заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі» від 14.09.2010 р. №701.