- •Тема: Об’єктивна сторона злочину
- •Вирішення завдання:
- •1. Об'єкт злочину – це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
- •Вирішення завдання:
- •Вирішення завдання:
- •Вирішення завдання:
- •Вирішення завдання:
- •Тема: Суб'єктивна сторона злочину
- •Вирішення завдання:
- •Вирішення завдання:
- •Вирішення завдання:
- •Вирішення завдання:
- •Вирішення завдання:
Вирішення завдання:
Відповідно до статті 23 КК України, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (ст. 24 КК України) і необережність (ст. 25 КК України). Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості (самонадіянності) та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня.
Відповідно до умов завдання, Б. придбала в магазині рибні консерви, з яких виготовила салат. Тобто, вона не є виробником або постачальником даних консервів, і не може відповідати за їх якість. Діями Б., відповідно до умов завдання, є придбання консервів та приготування салату. В діях Б. відсутні категорії умислу, зазначені статтею 24 КК України, так як вона не усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, і не передбачала його суспільно-небезпечні наслідки.
Також, якщо проаналізувати дії Б. за статтею 25 КК України, то можна чітко зазначити, що необережність як злочинна самовпевненість і необережність як злочинна недбалість, у діях Б. відсутні, так як вона не передбачала, не могла і не повинна була передбачати настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій.
Враховуючи все вищенаведене, можна стверджувати: так як у діях Б. відсутні такі обов’язкові категорії вини, як умисел та необережність, то дії Б. не є винними.