Координація і регуляція функцій у тваринному організмі

Регуляція життєвих функцій організму та його систем, узгодження їх діяльності здійснюється нервовою, ендокринною та імунною систе­мами, що тісно взаємодіють між собою і впливають на діяльність одна одної.

Нервова регуляція – це сукупність процесів, які забезпечують існування організму як єдиного за допомогою нервової системи.

Нервова система регулює життєві функції за допомогою рефлек­сів. Інформація у вигляді нервових імпульсів передається по рефлек­торних дугах.

Нервові імпульси мають електричну природу, але у синапсах (нервово-м'язових з'єднаннях) імпульси передається хімічним шляхом (за допомогою медіаторів, або посередників, — речовин, що виділяються в дуже незначних кількостях нервовими закін­ченнями).

Нервові імпульси передаються швидко (120—140 м/с) від рецепто­рів (нервових закінчень) до певних центрів центральної нервової системи й аналізуються. Як відповідна реакція — від них іде сигнал до робочих органів.

Різні групи тварин мають різні типи нервової системи: дифузну (кишковопорожнинні), драбинчастого типу (плоскі черви), типу че­ревного нервового ланцюга (кільчасті черви та членистоногі), розкидано-вузлового типу (молюски) і трубчасту (хордові тварини).

Гуморальна регуляція – це сукупність процесві, що забезпечують існування організму як єдиного цілого за допомогою хімічних речовин, які переносяться рідинами внутрішнього середовища.

Ендокринна система включає залози внутрішньої і змішаної секреції, що виробляють біологічно активні речовини (гормони), які в невеликих кількостях здатні робити значний вплив на ор­ганізм.

Гуморальна регуляція життєвих функцій організму тварин можли­ва за допомогою гормонів, нейрогормонів та інших біологічно актив­них речовин.

Гормони, що виробляють залози внутрішньої секреції тварин, над­ходять у кров, розносяться у всі частини тіла і впливають на роботу нервової системи. Водночас робота самих залоз внутрішньої секреції узгоджується завдяки нервовій системі.

Особливе місце в регуляції життєвих функцій організмів тварин належить нейрогормонам — біологічно активним речовинам, які ви­робляють особливі клітини нервової тканини і які дистанційно впли­вають на роботу певних органів. Нейрогормони надходять у кров, міжклітинну або спинномозкову рідину.

Гуморальна регуляція може здійснюватися й іншими біологічно-активними речовинами (наприклад, концентрація С0₂ впливає на ді­яльність дихального центру хребетних, концентрація іонів Са²⁺ і К⁺ — на роботу серця).

Гуморальна регуляція обмежена швидкістю току крові по судинах, вона підпорядкована нервовій системі і становить із нею єдину систе­му нейрогуморальної регуляції.

У хребетних тварин існує гіпоталамо-гіпофізна система: гіпотала­мус (структура проміжного мозку) збирає інформацію, передає її гіпо­фізу (залоза внутрішньої секреції), там інформація стимулює або галь­мує виробництво певних гормонів, і гіпофіз шляхом зворотного зв'язку через гіпоталамус координує всі функції організму.

Прямий зв'язок здійснюється з допомогою нервового імпульсу і нейрогормонів, зворотній — із допомогою гормонів.

Імунна регуляція – це сукупність процесів, які забезпечують існування організму як єдиного цілого і спрямовані на підтримання стійкості до чужорідних впливів.

Імунітет тварин — несприйнятливість їх організмів до збудників інфекційних хвороб та чужорідних речовин, захист власної ціліснос­ті; відіграє важливу роль у забезпеченні їх життєдіяльності.

У створенні імунітету беруть участь неспецифічні і специфічні ме­ханізми.

Неспецифічні механізми імунітету (вроджений імунітет): бар'єрна функція епітелію шкіри та слизових оболонок внутрішніх органів, бактерицидна дія деяких ферментів (ферментів слини, слізної рідини), кислот (соляної, молочної), фагоцитарна дія клітин різних тканин.

Специфічні механізми імунітету (набутий імунітет) — імунна сис­тема розпізнає і знешкоджує чужорідні частинки і мікроорганізми, сприймає їх як антигени (сторонні субстанції біологічного походжен­ня).

Гуморальний імунітет — вироблення антитіл, що зв'язують певні антигени і знешкоджують їх.

Клітинний імунітет — підвищення концентрації певних груп лім­фоцитів у крові, що фагоцитують певні антигени.