Приклади тропізмів:

• фототропізм (подразник — світло); пагони рослини володіють позитивним фототропізмом, корені — негативним;

• геотропізм (подразник — сила тяжіння); пагони виявляють нега­тивний геотропізм, корені — позитивний;

• хемотропізм (подразник — хімічні чинники); гіфи гриба мукора володіють позитивним хемотропізмом;

• гідротропізм (подразник — вода); корені й пилкові трубки вияв­ляють позитивний гідротропізм.

Настія — неспрямований рух частини рослини у відповідь на зов­нішній подразник. Настії — ростові рухи у рослин, завдяки яким ви­гинаються їхні органи: листки, пелюстки тощо.

Зовнішні стимули лише запускають настії, а напрямок руху зале­жить від внутрішніх чинників.

Приклади настій:

• фотонастія — розкриття або закриття деяких квіток і листків у відповідь на зміну освітленості;

• термонастія — ті ж дії квіток і листків на зміну температури нав­колишнього середовища;

• сейсмонастія — закривання листків комахоїдних рослин як реак­ція на рухи комах.

Таксис — переміщення всього організму, викликане певним зов­нішнім чинником (світло, сила тяжіння). Позитивним фототаксисом володіють одноклітинні зелені водорості.

Система органів багатоклітинних тварин і регуляція їх функцій.

Системи органів багатоклітинних тварин

Основними системами органів багатоклітинних тварин є опор­но-рухова, травна, кровоносна, видільна, статева, нервова та ен­докринна.

Опорно-рухова система — пристосування тварин до активного способу життя. Вона забезпечує зміну положення тіла тварин, рухи окремих органів та організму загалом.

Розрізняють пасивну частину опорно-рухової системи (зовнішній або внутрішній скелет) та активну (мускулатура).

У червів вона представлена шкіряно-м'язовим мішком та гідроскелетом. В інших типів тварин є зовнішній скелет (молюски і членисто­ногі) або внутрішній (хордові). До елементів скелета прикріплюються м'язи.

Травна система забезпечує надходження в організм харчових про­дуктів, їх перетворення, всмоктування продуктів травлення та виве­дення з організму неперетравлених решток їжі.

Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне розщеплення їжі на компоненти (амінокислоти, глюкозу, глі­церин і жирні кислоти) з подальшим всмоктуванням їх у кров і лімфу та включенням у обмін речовин.

Для найпростіших характерним є внутрішньоклітинне травлення шляхом фагоцитозу.

У процесі історичного розвитку у кишковопорожнинних уперше з'являється порожнинне, або позаклітинне, травлення. Ферменти епі­теліальних клітин кишечнику забезпечують мембранне, або пристін­кове, травлення.

Замкнена травна система з'явилася у плоских червів (неперетравлені рештки їжі видаляються через ротовий отвір). У більшості типів тварин травна система наскрізна (травна трубка) — починається ро­том і закінчується анальним отвором.

Деякі паразити — стьожкові черви — в процесі еволюції втратили травну систему і поживні речовини з організму хазяїна поглинають через покриви тіла.

У вищих тварин процеси травлення починаються в порожнині ки­шечнику, а завершуються в клітинах його епітелію.

Багато тварин вводять свої травні ферменти в тіло інших організ­мів (павуки, попелиці, деякі клопи тощо) або інші субстрати (личинки мух у гниючій органіці), а потім всмоктують перетравлені або напівперетравлені речовини в кишечник (позаорганізмове, або зовнішнє, травлення).

Кровоносна система — транспортна система організму, що пере­носить та перерозподіляє поживні речовини, продукти метаболізму, гази, гормони, біологічно активні речовини, виводить продукти обмі­ну. Крім того, кровоносна та лімфатична системи забезпечують захис­ні реакції організму.

Кровоносна система складається із кровоносних судин і серця. Сер­це — центральний орган; в організмів, позбавлених серця (кільчасті черви, ланцетник), цю функцію беруть на себе кровоносні судини.

Кровоносна система буває замкнена (кільчасті черви, хордові) і незамкнена (молюски, членистоногі). У замкненій кровоносній системі кров протікає тільки по системі судин і не потрапляє в порожнину тіла. У незамкненій — судини відкриваються в порожнину тіла і час­тина кровообігу відбувається в проміжках між органами. При цьому кров змішується з порожнинною рідиною, утворюючи гемолімфу.

Дихальна система забезпечує газообмін між організмом та довкіл­лям для отримання кисню, необхідного в процесах метаболізму та енергетики організму. Органи дихальної системи беруть також участь у видаленні кінцевих продуктів обміну речовин та теплорегуляції.

У найпростіших, губок, кишковопорожнинних, плоских і круглих вільноживучих червів газообмін здійснюється через усю поверхню тіла, а в паразитичних червів дихання анаеробне.

У мешканців водойм (молюски, ракоподібні, риби) органи дихан­ня представлені зябрами — тонкостінними виростами, що омивають­ся водою.

У мешканців суходолу органи дихання представлені трахеями (ко­махи, павукоподібні), легеневими мішками (деякі павукоподібні), ле­генями (деякі молюски, наземні хребетні).

Легені земноводних мішкоподібні, у плазунів — комірчасті міхур­ці, у птахів — губчасті із системою повітряних мішків, у ссавців — альвеолярні.

Видільна система виконує функцію виведення з організму кінце­вих продуктів обміну речовин. Унаслідок обміну речовин у кров, лім­фу і міжклітинну рідину хребетних безперервно надходять кінцеві продукти життєдіяльності (газоподібні, рідкі і тверді). Завдяки вида­ленню з організму цих продуктів обміну речовин підтримується його гомеостаз.

У найпростіших виділення відбувається через скоротливі вакуолі, у безхребетних —- через видільні канальці, або протонефридії (плоскі черви), метанефридії (кільчасті черви), зелені залози (річковий рак), мальпігієві судини (наземні членистоногі), нирки (молюски).

Виділення у хребетних відбувається через нирки, печінку, легені і зябра, шкіру, потові та слинні залози. Кінцеві продукти білкового обміну, мінеральні речовини та вода виводяться з сечею і потом.

Статева система тварин представлена статевими залозами та ви­відними протоками. Статеві залози продукують статеві клітини — яй­цеклітини і сперматозоїди, які виводяться через вивідні протоки.

Статева система виконує функцію розмноження, завдяки чому за­безпечується безперервна послідовність поколінь.