Розділ 2. Персонал підприємства

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах макроекономічного характеру, як: чисельність активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Трудові ресурси ~ це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді). [6, с. 15-17 ]

1. Характеристика, склад і структура персонал. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства за звітний рік

Персонал підприємства – це сукупність фізичних осіб, які мають відносини з підприємством як з юридичною особою, які регулюються договором найму.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту).

З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності, тобто промислово – виробничий персонал і невиробничий. До першої групи відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково – дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До другої групи входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва і житлово – комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функції, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори, начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно – технічні, економічні та інші роботи : інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі – друкарки тощо.

Робітники – це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а Током зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

За характером участі в виробничо-господарській діяльності персонал підприємства поділяють на дві групи:

В будівництві:

• Перша група. Працівники зайняті на будівельно-монтажних роботах та в підсобному виробництві.

• Друга група. Працівники зайняті в обслуговуючому та інших господарствах.

В промисловості:

• До першої групи відносять промислово-виробничий потенціал–це всі працівники зайняті в виробництві чи його обслуговуванні (робітники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництвах, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони).

• До другої групи відносять непромисловий потенціал–це працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади тощо).

Відповідно до характеру і складу виконуваних робіт персонал підприємства класифікують за професіями, спеціальностями і класифікаціями:

Професія – це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність–це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Кваліфікація–це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації(працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації( працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвітом), спеціалістів середньої кваліфікації( працівники з середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів – практиків( працівники, що займають відповідні посади, але не мають спеціальної освіти).

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних – тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції та допоміжних – тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Наявність персоналу підприємства характеризується його чисельністю. Чисельність працівників не залишаються постійною, а безперервно змінюється внаслідок того, що підприємство здійснює протягом того чи іншого періоду найм та звільнення робочої сили. Точним та охоплюючи всі особливості змінення кількості працівників протягом звітного періоду є метод визначення середньоспискової чисельності, виходячи з даних про кількість осіб, які є у списках підприємства за кожен день звітного періоду. Підсумовуючи ці дані за усі календарні дні місяця, отримуємо суму спискових чисел, яку і ділимо на число календарних днів місяця (включаючи як робочі, так і вихідні та святкові дні).Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді.

Явочна чисельність характеризує число працівників підприємства, що явилися на роботу в робочі дні. Зіставлення вищезгаданих показників чисельності дає можливість виявити резерви у використанні робочої сили. Забезпечення підприємства кадрами визначається діленням фактичної чисельності працівників на розрахункову величину чисельності працівників. [13 ]

Структура персоналу підприємства розраховується на основі вихідних даних, які знаходяться в табл.1.

Табл.1. Вихідні дані для визначення середньооблікової чисельності персоналу підприємства.

Варі- ант

Середньо спискова чисельність працівників (у т.ч. робітників) базовий рік, чоловік

Чисель- ність робіт- ників на 01 січня звітного року, чол.

Надійшло робітників протягом року, чоловік, чисельник – дата надходження, знаменник – чисельність робітників, які поступили

Вибуло робітників протягом року, чоловік

Чисель- ність керів- ників, спеціа- лістів та служ бовців, чол.

Усього

у тому числі з причин

За власним бажанням

У зв’язку з виходом на пенсію

У зв’язку з прзивом На дійсну військову службу

У зв'зку зі вступом до ВНЗ

За порушення трудо - вої дисципліни

44

102(94)

90

13.03/2

5.04/1

13.11/2

10.06/2

10

17.01/4

3.02/2

15.05/2

15.10/2

8

Табл.2. Структура персоналу підприємства за базовий і звітний роки

Категорії персоналу	Базовий рік		Звітний рік
	чисельність. чол.	питома вага.. %	чисельність. чол.	питома вага. %
Робітники	94	92,16	89	91,75
Адміністративно-управлінський персонал (АУП)	8	7,84	8	8,25
Усього працівників (персонал) підприємства	102	100	97	100

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Табл. 3. Розрахунок середньоспискової чисельності робітників підприємства за звітний рік

Місяці	Наявність на початок місяця, чол.	Рух робітників: (+) надійшли, (-) вибули, дата-чисельність	Підрахунок	Середньо-облікова чисельність робітників за місяць, чол.
Січень	90	17.01 -4	(90*16+86*15)/31	88
Лютий	88	13.02 -2	(88*12+86*16)/28	87
березень	87	13.03 +2	(87*12+89*19)/31	88
квітень	88	5.04 +1	(88*4+89*26)/30	89
травень	89	15.05 -2	(89*14+87*17)/31	88
червень	88	10.06 +2	(88*9+90*21)/30	89
липень	89	0	(89*31)/31	89
серпень	89	0	(89*31)/31	89
вересень	89	0	(89*30)/30	89
жовтень	89	15.10 -2	(89*14+87*17)/31	88
листопад	88	13.11 +2	(88*12+90*18)/30	89
Грудень	89	0	(89*31)/31	89
Разом				1062
Середньооблікова чисельність робітників за рік				1062/12=89

Середньоспискова чисельність робітників за звітний рік визначається за наступною формулою:

– середньооблікова чисельність робітників за рік;

– середньооблікова чисельність робітників за місяць.

= ==89 (чол.)

Середньооблікова чисельність працівник за звітний рік, таким чином, становить 89 осіб.