Тема 5 : Визнання в міжнародному праві

1. Поняття та сутність визнання

2. Види визнання

3. Форми визнання

1. Визнання – це односторонній політико-правовий акт держави, який констатує створення нового суб’єкта міжнародного права, висловлює своє позитивне відношення та готовність держави, що його визнає становити з ним офіційні відносини.

Міжнародне визнання має політичний і правовий характер.

Акт визнання є передусім політичним актом. Він фактично виступає заявою вищих органів держав про бажання встановлення з новою державою або урядом міжнародних відносин. Відсутність універсального міжнародного документу, який би регулював процес визнання, або зобов’язував світове співтовариство визнавати те чи інше утворення, зумовлювати, що кожна держава має право самостійно для себе вирішувати питання про можливість засоби та форми визнання. Існують певні доктринальні положення, загальні принципи та звичаєві норми, що практикуються більшістю держав і складають так званий інститут визнання в міжнародному праві.

Юридичного обов’язку визнання не існує, це право держави.

Визнання може виявлятися у вигляді акту держави, в якому вона:

1. Прямо або опосередковано заявляє про те, що розглядає іншу державу, як суб’єкт міжнародного права і має намір підтримати офіційні стосунки

2. Бажає владу, що затвердилась неконституційним шляхом в державі, або частині її території достатньо ефективною, щоб виступати у міждержавних відносинах у якості представника цієї держави або населення відповідної території.

Існує декілька теорій визнання:

1. Конститутивна. Визнання надає дестинатору (адресату, ту особу яку визнають) відповідну якість (в державі міжнародну правосуб’єктність, уряду – здатність представляти суб’єкт міжнародних відносин)

2. Декларативна. Визнання не надає дестинатору відповідних якостей, а лише констатує його появу і слугує засобом, що полегшує здійснення з ним контактів. Ст9 статуту організації американських держав «політичне існування держави не залежить від її визнання іншими державами. Навіть до визнання держави мають право на захист своєї цілісності і незалежності»

З приводу членства нової держави в міжнародних організаціях виникає питання, про своєрідне колективне визнання.

3. Форми визнання.

Де факто. Визнання офіційне, але обмежене та неповне, воно означає вираження непевності у тому, що нова держава чи уряд є стабільними та довговічними, або внаслідок факторів, які заважають (громадянська війна). Часто супроводжуються встановленням напівофіційних відносин без юридичного оформлення (економічні та культурні контакти), тягне за собою консульські відносинами.

Де юре. Повне та кінцеве визнання, яке тягне за собою весь комплекс правових наслідків, та означає встановлення між суб’єктами міжнародних відносин в повному обсязі та усіх галузях міжнародного спілкування. Наявність території населення та влади, здійснення тривалого та ефективного контролю, можливість здійснювати міжнародні права та обов’язки. Таке визнання не може бути взято назад

Ад хох. Тимчасове, або одноразове визнання(для певного випадку) у випадках коли держави чи уряди вступають у офіційний контакт один з одним вимушено для вирішення конкретних питань, але не бажають визнавати один одного.